Рішення № 125593765, 04.03.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/768/24

Провадження № 2/931/34/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 березня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

22.10.2024року ТзОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду ізпозовноюзаявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимогиобґрунтовує тим,що 12.12.2019року ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»та відповідачуклали кредитнийдоговір №987293644у форміелектронного документаз використаннямелектронного підпису.

Відповідно доп.1.1.договору кредитодавецьзобов`язуєтьсянадати позичальниковікредит увиглядікредитноїлінії,врозмірікредитного лімітунасуму30000грннаумовах строковості,зворотності,платності,а позичальникзобов`язуєтьсяповернутикредитта сплатитипроцентизакористування кредитомвідповіднодоумов,зазначенихуцьому договорі,додаткахдонього таправилахнаданнягрошових коштівупозику.

12.12.2019рокуТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» перерахувалогрошовікошти всумі30000грнна банківськукартувідповідача №5167-49xx-xxxx-2837,щосвідчитьпро те,щовідповідачприйняв пропозиціюкредитодавцяТОВ «Манівеошвидкафінансовадопомога».

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №987293644від 12.12.2019 року становить 28239,97 грн, яка складається із заборгованості по кредиту 26732,21 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитом 1507,76 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди №19, № 26, № 27, 31, 32 , предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 98 від 08.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 28239,97 грн.

05серпня2020рокуміжТОВ «ТаліонПлюс»таТОВ «ФК«ОнлайнФінанс»укладено договірфакторингу№05/0820-01таряддодаткових угод:№2від03.08.2021рокута№3від30.12.2022року,якимипродовженострок діїдоговоруфакторингудо 30.12.2024рокувключно,всііншіумови залишилисьбеззмін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28239,97 грн.

04.09.2024року ТОВ«ФК «ОнлайнФінанс» тапозивач ТзОВ «Юніт Капітал» уклалидоговір факторингу№0409/24,відповіднодоумов якогопозивачубуловідступлено правогрошовоївимогидо відповідачазакредитнимдоговором.

Відповідно доактуприйому-передачіреєструборжниківза договоромфакторингу№0409/24від 04.09.2024рокувідТОВ «ФК«ОнлайнФінанс»до позивачаперейшлоправовимоги довідповідачаназагальну суму28239,97грн.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №987293644від 12.12.2019 року перейшло до позивача ТОВ «Юніт капітал», що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28239,97 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №987293644від 12.12.2019 року у розмірі 28239,97 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, у якому просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України за її зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 12.12.2019 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №987293644 (далі Договір) (а.с. 19-22).

Положеннями п. 4.2 та п. 4.13 Договору передбачено, що цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншомувипадку електроннийправочин можебути підписанийсторонами електроннимпідписом одноразовогоідентифікатора та/абоаналогом власноручногопідпису (факсимільноговідтворення підписуза допомогоюзасобів механічногоабо іншогокопіювання,іншого аналогавласноручного підпису)за письмовоюзгодою сторін,у якіймають міститисязразки відповідниханалогів власноручнихпідписів.

Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 12.12.2019 року на номер телефону НОМЕР_1 направлено одноразовий ідентифікатор 2SYC4V74 для підтвердження поданої заявки на кредит (а.с. 32).

Таким чином, позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 2SYC4V74, що був надісланий на вказаний нею номер телефону, про що свідчить п. 4.2 договору позики, реквізити та підписи сторін.

Предметом договору№ 987293644 від 12.12.2019 року є надання товариством позичальнику кредиту на суму30000грн,згідно з п.1.2 договору строком на126днів,з процентною ставкою25,55відсотків річних від суми кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит (п. 1.4 договору).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами у розмірі 30000,00 грн на умовах, передбачених договором. Зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 xx-xxxx-2837, який зазначений ОСОБА_1 в заявці на отримання кредиту підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2019 року, довідкою №08/2024 ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 31, 41-43).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 на виконання умов договору з 23.12.2019 по 15.03.2020 було сплачено 4851,47 грн, внаслідок чого станом на 08.09.2020 року у неї виникла заборгованість у розмірі 28239,97 грн, з яких: 26 732,21 грн тіло кредиту, 1 507,76 грн проценти (а.с. 88-92).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходить до ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до боржників за відповідним реєстром права вимоги (а.с. 44-50).

В подальшому між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 31 грудня 2024 року, включно (а.с. 51-68).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 98 від 08.09.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №987293644від 12.12.2019 року на загальну суму 28239,97 грн, з яких: 26732,21 грн тіло кредиту, 1507,76 грн проценти (а.с. 69, 70).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 71-73).

В подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 30 грудня 2024 року, включно (а.с. 74-77).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу № 05/0820-01, укладеного між ними, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №987293644від 12.12.2019 року на загальну суму 28239,97 грн, з яких: 26732,21 грн тіло кредиту, 1507,76 грн проценти (а.с.78,79).

04.09.2024року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 0409/24, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов`язується за плату відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 80-83).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 04.09.2024 року, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу № 0409/24, укладеного між ними, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №987293644від 12.12.2019 року на загальну суму 28239,97 грн, з яких: 26732,21 грн тіло кредиту, 1507,76 грн проценти (а.с.85, 86).

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів до відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з розрахунками заборгованості, сформованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юрін Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за договором №987293644від 12.12.2019 року становить 28239,97 грн, з яких: 26732,21 грн тіло кредиту, 1507,76 грн проценти. Розрахунок проведений з 12.12.2019 по 08.09.2020 року (а.с. 88-92).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по відсотках, суд дійшов висновку, що він розрахований невірно і підлягає перерахунку, виходячи з наступного.

Так, суд наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте суд підкреслює, що зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

Щодо посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, що долучено до справи.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в договорі позики позичальника, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд вважає, що Правила надання грошових коштів у позику, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання договору позики.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У справі,яка розглядається,за умовамиукладеного міжсторонами договорупозики №987293644від 12.12.2019 року, строк користування кредитом становить 126 днів, термін дії договору на строк, на який надано кредит. Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за строком дії договору 171 день, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Позивачем додано до матеріалів справи додаткові угоди до договору №987293644від 12.12.2019 року, від 09.01.2020, 22.01.2020, 04.02.2020, 18.02.2020, 02.03.2020, 15.03.2020, якими передбачено продовження строку дії договору №987293644на загальний строк 79 днів (а.с. 23-25).

Однак, судом встановлено, що вказані вище додаткові угоди до договору №987293644від 12.12.2019 року, на відміну від самого кредитного договору, не підписані електронним підписомодноразового ідентифікатората/абоаналогом власноручногопідпису (факсимільноговідтворення підписуза допомогоюзасобів механічногоабо іншогокопіювання,іншого аналогавласноручного підпису)як відповідачатак іпозивача. Відтак суд не вбачає підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків за цими додатковими угодами, оскільки вони не є укладеними і не відображають волевиявлення сторін щодо продовження строку дії договору №987293644на 79 днів. Відтак належним та узгодженим сторонами строком кредитування за договоромпозики №987293644від 12.12.2019 року є строк, зазначений у самому договорі 126 днів, і саме в цей строк позивачем правомірно було нараховано проценти за користування кредитом.

Отже,враховуючи наведене,правильним розміромзаборгованості ОСОБА_1 перед TзOB«Юніт Капітал»за договоромпозики №987293644від 12.12.2019року є сума 27325,69 грн, що складається з 26732,21 грн - тіло кредиту та 593,48 грн - проценти, нараховані в межах 126 днів (2177,16), та з урахуванням сплачених сум в даний період -1583,68 грн, і саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 . В решті позову щодо стягнення відсотків необхідно відмовити.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.18). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2343,91 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивачаТараненкоА.І.до матеріалівсправи долученодоговірпронадання правничоїдопомоги №09/09/24-02від 09.09.2024року,укладений міжадвокатськимбюро«Тараненко тапартнери»таТОВ «ЮнітКапітал»;додатковуугоду №8 від 09.09.2024року до договору про надання правничої допомоги; акт прийому передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02від 09.09.2024року, з якого вбачаються перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: складання позовної заяви, 2 год. - 5000 грн; вивчення матеріалів справи, 1 год. - 500 грн; надання усної консультації, 1 год. - 500 грн, всього 6000 грн.

Також у матеріалах справи містяться копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956 Тараненка А.І. та довіреність позивача, видана ТОВ «ЮнітКапітал» Тараненку А.І. (а.с. 95-100).

Згідно зп.3ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5805,60 грн витрат на професійну правничу. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст.1,3,11,204,509,512,514,516,526,530,610,612,626,627,628,638,1048,1049,1050,1054,1077,1078,1080,1082ЦК України,ст.ст.3,11,12Закону України"Проелектронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства зобмеженоювідповідальністю«Юніт Капітал» заборгованістьза кредитнимдоговором №987293644від12.12.2019року урозмірі 27325(двадцятьсім тисячтриста двадцятьп`ять)грн 69коп,що складаєтьсяіз 26732,21грн -тіло кредитута 593,48грн проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЮнітКапітал» 2343 (дві тисячі триста сорок три) грн 91 коп. витрат по сплаті судового збору та 5805 (п`ять тисяч вісімсот п`ять) грн 60 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба