Ухвала суду № 125591480, 05.03.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 216/8203/24 Провадження № 2/486/569/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Волощук О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

22.11.2024 року до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу звернулося ТОВ «Юніт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06.01.2025 року матеріали зазначеної цивільної справи передано за підсудністю до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з підстав того, що ОСОБА_1 при знятті з реєстраційного обліку було зазначено про вибуття до нового місця проживання м. Южноукраїнска Миколаївської області.

21.02.2025 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21.02.2025 року судом направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичних осіб відповідачів.

28.02.2025 року до суду надійшла відповідь ЦНАП, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в м.Південноукраїнську (до перейменування Южноукраїнськ) та на території Южноукраїнської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області не зареєстрований.

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 04.03.2025 року №1165333 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.09.2018 року, знятий з реєстрації 12.01.2023 року. Будь-які інші відомості про реєстрацію місця проживання відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 9 ст.27 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Враховуючи, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні, Южноукраїнський міський суд Миколаївської області позбавлений можливості прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі, оскільки не є «належним судом» в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino) ЄСПЛ у рішенні від 18 лютого 1999 року зазначив, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі. ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)

Разом з тим, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 у справі № 855/364/19 зроблено висновок, відповідно до якого «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС».

Хоча вказаний правовий висновок здійснено щодо норм КАС України, суд вважає доцільним дотримуватись його і у порядку цивільного судочинства, зважаючи на подібність норм КАС України та ЦПК України щодо недопустимості спору про підсудність.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За таких обставин суд вважає, що дана справа не підсудна Южноукраїнському міському суду Миколаївської області та направлена Центрально-Міським районним судом м.Кривого Рогу помилково.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду не вважається порушенням і спором щодо підсудності повернення справи адресанту, а тому матеріали справи слід повернути на розгляд суду за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання (реєстрації) відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 32, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.О. Волощук