Ухвала суду № 125574245, 04.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 березня 2025 рокуСправа № 160/26858/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про залишення позовної заяви без розгляду, подані у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у м.Києві (далі відповідач-1, ГУ ДПС у м.Києві) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач-2, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0169460707 від 06.03.2024 р., винесене Головним управлінням ДПС у м.Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0110740708 від 11.03.2024 р., винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0110750708 від 11.03.2024 р., винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 24.10.2024 р. (вх. №80280/24).

У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 було заявлено клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. поновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.11.2024 р. до суду через системи «Електронний суд» надійшло від ГУ ДПС у м.Києві клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (із додатком у вигляді клопотання про залишення позовної заяви без розгляду ідентичного змісту), в якому відповідач-1 зазначив, що ГУ ДПС у м.Києві проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) й за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 19.02.2024 р. №13551/26/15/07/ НОМЕР_2 (вручено 19.02.2024 р.) Відповідач-1 зауважив, що податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 р. №0169460707 було повернуто за закінченням терміну зберігання 19.03.2024 р. Водночас, відповідно до штампу Дніпропетровського окружного адміністративного суду вх. №75977/24 від 08.10.2024 р. позивач звернувся до даного суду із позовною заявою 08.10.2024 р., що є порушенням встановленого КАС України строку. Також у клопотанні зазначено, що контролюючим органом надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 р. №0169460707 згідно зі штриховим ідентифікатором поштового зв`язку №0600096414614 від 07.03.2024 р. на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , однак конверт повернуто 19.03.2024 р. до ГУ ДПС у м. Києві як не вручений з відміткою «повертається за терміном зберігання». Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 № 0169460707 вважається врученим платнику податків. Враховуючи вищезазначене, закінчення останнього дня для подання позовної заяви, вважається 19.09.2024 р. Між тим, позовна заява подана до суду 08.10.2024, тобто поза межами шестимісячного строку. Крім того, відповідач-1 зауважив, що позивач стверджує про неотримання акту податкової перевірки, проте в оскаржуваному акті є підпис представника господарської діяльності Бутка А.Г. від 19.02.2024 р., що, на думку відповідача-1, свідчить про отримання зазначеного акта. Отже, підпис представника ФОП ОСОБА_1 , як стверджує заявник, свідчить про те, що акт був вручений і отриманий платником податків. Крім того, відповідач-1 наголосив, що позивач мав можливість перевірити наявність акту чи інших документів податкової перевірки в своєму електронному кабінеті платника податків, проте після проведення перевірки не здійснив моніторинг даного кабінету для перевірки наявності документів фактичної перевірки, та не звернувся до податкового органу за їх отриманням, а відтак позивач не вжив належних заходів для отримання документів фактичної перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 р. здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Підготовче засідання призначено на 20.01.2025 р. о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, призначене на 20.01.2025 р. о 14:00 год. підготовче засідання у справі знято з розгляду, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою секретаря судового засідання за №66 від 20.01.2025 р.

Наступне засідання по справі призначено на 06.02.2025 р. о 13:30 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 р. клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі №160/26858/24, - задоволено. Провадження в адміністративній справі №160/26858/24 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у м.Києві, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - зупинено до 03 березня 2025 року.

Наступне судове засідання призначено на 03.03.2025 р. об 11:00 год.

27.02.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшли від представника ФОП ОСОБА_1 заперечення на клопотання (заява), в яких представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.

У цих запереченнях представник позивача зазначив, що відповідач-1 в якості додатка до свого клопотання надав суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (форма Ф.119) щодо листа з штриховим ідентифікатором «06 000 964146 14» від 07.03.2024 р. та копію конверту. Однак, представник позивача зауважив, що вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить жодної відмітки поштової служби та в цьому повідомленні немає інформації щодо дати та причини невручення такого листа. Окрім цього, відповідачем-1 надана копія конверту, що містить в центральній його частині папір з написом: «Повертається 03151», штампом «Повертається…» далі нерозбірливо, та круглий штамп з нерозбірливим текстом. На думку позивача, вказаний доказ не є належним та допустимим щодо підтвердження повернення листа з штриховим ідентифікатором «06 000 964146 14», оскільки: по-перше, неможливо достеменно встановити: яке відношення папір з написом «Повертається» має до листа з штриховим ідентифікатором «06 000 964146 14», так як в силу пункту 42.5. Податкового кодексу України дату та причини не вручення мають бути зазначені на відповідному повідомленні про вручення; по-друге, неможливо встановити посадову особу, що склала папір з написом «Повертається»; по-третє, папір з написом «Повертається» є нерозбірливим, що унеможливлює ідентифікацію даних, зазначених на ньому. Також представник позивача зауважив, що твердження відповідача-1 щодо дати повернення листа 19.03.2024 р. є суперечливими з огляду на те, що відповідно до пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Згідно правил відправки поштової кореспонденції АТ «Укрпошта», розміщеної на офіційному сайті оператора зв`язку. Відправлення «Базовий», «Пріорітетний», «Укрпошта документи», яке не було вручене одержувачу під час доставки та стосовно якого відсутнє розпорядження відправника чи адресата, зберігається у відділенні або в приміщенні дільниці кур`єрської доставки протягом 14 календарних днів від дати його надходження до відділення або дільниці кур`єрської доставки. З огляду на той факт, що відповідачем-1 лист був направлений 07.03.2024 р. з м.Києва до м.Дніпро, з урахування пересилання поштової кореспонденції між містами обласного значення та строку зберігання відправлення у відділенні, лист з штриховим ідентифікатором «06 000 964146 14» в жодному разі не міг повернутись до відправника з поштового відділення в місті Києва 19.03.2024 р., тобто за 12 календарних днів. Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем строку на звернення до суду щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 р. провадження по справі поновлено.

У підготовчому засіданні від 03.03.2025 р. судом поставлено питання щодо розгляду клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду в порядку письмового провадження.

Представник позивача проти розгляду цих клопотань в порядку письмового провадження не заперечував.

Представники відповідачів зазначили про розгляд поданих ними клопотань в порядку письмового провадження на розсуд суду.

Відповідно до частини 3статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України),заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Отже, розгляд вказаних вище клопотань відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.

При вирішенні клопотань ГУ ДПС у м.Києві про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 118 КАС України).

Згідно із приписами статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

При цьому, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст.122 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 р., заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 р., заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

З матеріалів справи слідує, що позовні вимоги у даному спорі стосуються правомірності прийняти відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3статті 122 КАС України передбачено, щодля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 р. у справі №500/2486/19 вказав, що зазначений у пункті102.1 статті 102 ПК України, строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов`язання стають неузгодженими. У зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

З вищевикладеного вбачається, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому такий строк визначається пунктом 2 статті 122 КАС України.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3ст. 123 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 р. у справі №640/1355/21 зазначив: "таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження щодо усіх податкових повідомлень-рішень, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги".

З урахування викладеного, суд дійшов до висновку, що до податкових повідомлень-рішень КАС України та Податковим кодексом України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:

- шість місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;

- три місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;

- один місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.

Отже, визначальним при вирішенні питання дотримання строків звернення до адміністративного суду є встановлення дати коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були сформовані відповідачами 06.03.2024 р. та 11.03.2024 р., однак оскаржено ці податкові повідомлення-рішення фактично 02.10.2024 р. (згідно відбитку печатки на конверті поштової служби) шляхом направлення відповідного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку.

Одночасно із цим у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 було заявлено клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що позивач фактично не отримувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не отримувала і сам акт податкової перевірки, на підставі якого дані податкові повідомлення-рішення були винесені, а також не отримувала від відповідача жодних інших передбачених законодавством документів про призначення чи проведення щодо неї податкової перевірки, за результатами якої міг бути складений акт та винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Як стверджує позивач, у липні 2024 року вона виявила у своєму Електронному кабінеті платника, розміщеному на сайті ДПС України, дані про прийняття щодо неї відповідачами оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (прінт-скрін з Електронного кабінету платника, розміщеного на сайті ДПС України додається). При цьому, як вбачається з Електронного кабінету платника, розміщеного на сайті ДПС України, інформація про оскаржувані податкові повідомлення-рішення була вперше розміщена (оприлюднена) на сайті ДПС України в розділі «Особистий кабінет» лише починаючи, з 15.04.2024 р. У зв`язку з чим позивач через адвоката звернулася до відповідачів і на адвокатський запит від 23.07.2024 р. отримала копії усіх оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та інших документів, які стосувалися фактичної перевірки, за результатами якої вони були винесені. Таким чином, позивач просила вважати вищевказані причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом поважними та обчислювати строк на звернення до суду не з дати винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а з 15.04.2024 р., яка є датою оприлюднення відомостей щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на сайті ДПС України в особистому кабінеті платника податків ФОП ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, за відсутності доказів протилежного станом на 25.10.2024 р., суд дійшов висновку, що аргументи позивача у вищевказаному клопотанні знайшли своє підтвердження з урахуванням наданих до справи документів.

З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

З наданих в ході судового розгляду справи документів слідує таке.

Примірники направлень на перевірку від 19.02.2025 р. №3817/26-15-07-07-01 та №3818/26-15-07-07-02 та складеного ГУ ДПС у м.Києві Акта фактичної перевірки №13551/26/15/07/3795201180 від 19.02.2024 р. вручено під підпис ОСОБА_2 .

Одночасно із цим, суд наголошує, що факт перебування ОСОБА_2 в офіційно оформлених трудових правовідносинах із позивачем не підтверджено жодними доказами.

При цьому, жодних відміток Зайцевої Є.А. та/або уповноваженого нею представника на вищезазначених документах немає.

В якості доказів направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом надано копії конвертів з відмітками працівників поштової служби про не вручення відповідних поштового відправлень та повернення їх з відмітками «За закінчення терміну зберігання».

При цьому, як стверджує позивач, про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 дізналася в липні 2024 року зі сторінки її Електронного кабінету платника, розміщеному на сайті ДПС України, а фактично спірні податкові повідомлення-рішення та документи, на підставі яких ці рішення прийнято, були отримані у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23.07.2024 р.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, за відсутності доказів протилежного суд дійшов висновку, що позивач дізналася про існування спірних податкових повідомлень-рішень у липні 2024 року, що не спростовано відповідачем-1, а про їх зміст та підстави прийняття ОСОБА_1 достеменно мала змогу дізнатися лише після фактичного отримання відповідних документів, направлених у відповідь на адвокатський запит від 23.07.2024 р.

Натомість, до суду позивач фактично звернулася 02.10.2024 р.

Ухвалою суду від 25.10.2024 р. ФОП ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду.

При цьому, суд зауважує, що заявником не доведено, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску позивача строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 р. та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотань відповідача-1 про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м.Києві про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса