Рішення № 125560434, 21.02.2025, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/1329/24

п/с № 2/174/73/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 , яка до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого на випадок її смерті зробила таке розпорядження: належну їй квартиру АДРЕСА_2 заповідає ОСОБА_1 .

На даний час АДРЕСА_3 , відповідно до розпорядження Вільногірського міського голови Дніпропетровської області від 15.02.2016 № 25/0/3-16 «Про перейменування вулиць міста Вільногірська».

Окрім позивача, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті спадкодавця, та які б мали право на обов`язкову частку в спадщинінемає.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 та в якій з цього часу і до сьогодні мешкає позивач.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Канюги О.В., із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 та на підставі чого було заведену спадкову справу № 72442607, № у нотаріуса 39/2024. Після вивчення документів, наданих позивачем, нотаріус повідомила позивачу про неможливість видати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском нею шестимісячного строку для прийняття спадщини, який передбачений ст. 1270 ЦПК України та рекомендувала в судовому порядку встановити факт того, що вона прийняла спадщину після смерті спадкодавця.

Оскільки відмова нотаріуса перешкоджає позивачу вирішити питання щодо оформлення спадкових прав, та у інший спосіб вирішити питання неможливо, позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 року відкрито провадження за вказаним вище позовом, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали, просить позов задовольнити. Зазначили, що на час смерті позивач проживала зі своєю тіткою, а після її смерті позивач, зі своєю родиною, продовжує мешкати у спірній квартирі, займається її ремонтом, сплачує комунальні послуги.

Представник відповідачав судовезасідання нез`явилася,до судунадійшло клопотанняпро розглядсправи безучасті уповноваженогопредставника Вільногірськоїміської радиДніпропетровської області,позовні вимогипизивача визнаєв повномуобсязі,та проситьсуд їхзадовольнити.

Заслухавши позивача та її представника, допитавши свідків, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 5).

За життя, ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого квартиру АДРЕСА_2 заповідає ОСОБА_1 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі за № 72442607 від 16.06.2024 року (а.с. 8).

Право власності на майно, що за життя належало спадкодавцю підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією технічного паспорта на квартиру, копією інформаційної довідки КП «БТІ» ВІльногірської міської ради (а.с. 9-15).

Відповідно до копії акту, складеного депутатом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за № 2068 від 19.09.2024 р., позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2002 року (а.с. 16).

З копії матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші особи із відповідними заявами не звертались, свідоцтво про право на спадщину жодній особі до цього часу не видано (а.с.39-51).

16.05.2024 року державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 7).

Допитані в судовому засіданні свідки, кожен окремо, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , пояснили, що вони є сусідами, в квартирі АДРЕСА_2 проживали рідна тітка позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а потім і діти позивача. Там же вони проживають і на теперішній час. ОСОБА_6 померла у 2002 році, на час смерті з нею проживала ОСОБА_1 , дітей у її тітки не було. ОСОБА_1 в подальшому робила в квартирі ремонт, світло та газ в квартирі є.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Нормою ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт прийняття спадщини позивачем після смерті заповідача повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами (письмовими доказами), які відповідають критеріям належності і допустимості, у своїй сукупності є достатніми та сумнівів у своїй достовірності не викликають. Інші спадкоємці за заповітом або за законом відсутні, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого переконання про наявність достатніх підстав вважати доведеність факту, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину за нотаріально посвідченим заповітом у вигляді квартири, вступивши у володіння зазначеним спадковим майном.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право позивача (право на квартиру у порядку спадкування) не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом. З огляду на обґрунтованість та підставність заявлених вимог, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.10,11,76-80,133,141,258,259,263-265 ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично прийняла спадщину за нотаріально посвідченим запітом від 09 лютого 1998 року у вигляді квартири АДРЕСА_5 після смерті заповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вступивши у володіння зазначеним спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,право власності на квартиру АДРЕСА_5 в порядку спадкування за нотаріально посвідченим заповітом від 09 лютого 1998 року, після смерті заповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.03.2025 року.

Суддя І.А. Ілюшик