Рішення № 125558305, 03.03.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1608/24

Провадження № 2/741/85/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 03 березня 2025 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані вони (позивачі), ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв син ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, та дружина померлого ОСОБА_4 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом. Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачі зверталися до державного реєстратора з метою реєстрації за ними права власності на належні їм, як членам колишнього колгоспного двору, частини зазначеного житлового будинку, але отримали відмову.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на:

- 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

У судове засідання позивачі та їх представник - адвокат Яцун В.М. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі та участі позивачів.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення, просив розгляд справи проводити без їх участі.

Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на 15 квітня 1991 року в ньому були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 18).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

У судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 1997 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 , що підтверджується його копією (а.с. 14).

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка).

З матеріалів справи (а.с. 16) вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняли син ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, та дружина ОСОБА_4 , як особа, яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкував 1/6 частину, а ОСОБА_4 - 1/12 частину, житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 11).

У судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 1997 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 , який в свою чергу спадщину прийняв, отримав у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 15).

Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_4 належну їй 1/3 (1/4+1/12) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частини зазначеного житлового будинку, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок, що підтверджується копіями постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 24-26).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі зверталися до державного реєстратора з метою реєстрації за собою права власності на належні їм, як членам колишнього колгоспного двору, частини житлового будинку АДРЕСА_1 , але їм було відмовлено, що підтверджується копією рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація, що підтверджується її копією (а.с. 19-22).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ураховуючи те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 123, 534, 535, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 392, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на:

- 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 77,1 кв. м, житловою площею 31,2 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, як членом колишнього колгоспного двору.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивачів.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв