Постанова № 12555775, 29.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2010                                                                                           № 21/151-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військовий прокурор Чернігівського гарнізону

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010

у справі № 21/151-10 ( .....)

за позовом                               Військовий прокурор Чернігівського гарнізону

до                                                   ТОВ "Провідна продовольча компанія ЗС"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 82323,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.09.2010 у справі № 21/151-10 позов Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів до ТОВ„Провідна продовольча компанія ЗС” про стягнення 82323,08 грн. залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду таким що підлягає скасуванню.

Представник відповідача, у відзиві на скаргу та своїх письмових поясненнях проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін. Однак, в судове засідання призначене на 29.11.10 не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, обізнаність представника про дату та час слухання справи, про що свідчить розписка, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 16.01.2010 сторони уклали договір № 5 про надання послуг, за умовами якого позивач зобов’язався надати теплову енергію, а відповідач здійснювати оплату відповідно до актів надання послуг, що підписуються сторонами до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому надавалися послуги.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Військовій прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах позивача, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем отримані послуги з теплової енергії, але в повному обсязі не оплачені, в зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 82323,08грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що на листи позивача про оплату послуг, відповідач просив надати роз’яснення щодо методики нарахування об’єму спожитої гарячої води з посиланням на пункти чинних нормативних документів, проте, сторони не дійшли згоди щодо розрахунку вартості гарячого водопостачання за період з січня-квітень 2010року. Крім того, матеріали справи містять докази проведення відповідачем оплати за опалення в сумі 24730,18грн., борг в розмірі 57592,90 грн. є боргом по сплаті вартості послуг з гарячого водопостачання, однак позивачем не надано підписаних сторонами актів про надання послуг з гарячого водопостачання за спірний період, що є підставою для здійснення відповідачем оплати.

Заперечуючи проти рішення, прокурор вказує на те, що послуги з опалення та гарячого водопостачання відповідачу надавалися для приготування їжі хворим військового госпіталю, претензій щодо неотримання послуг від відповідача не надходило. Акти відповідачу направлялися звичайним листом, але відповідач не повернув другі примірники актів. Факт прийняття послуг підтверджується тим, що після подання позову до суду, відповідач частково розрахувався про що свідчать платіжні доручення у яких вказана підстава здійснення платежу з посиланням на рахунки. Дії відповідача щодо встановлення розрахунку вартості послуг є неправомірними, оскільки позивач надавав послуги з розрахунку 25,31грн., тоді як у подальшому відповідач з ВАТ „Облтеплокомуненерго” уклав договір в якому вартість 1 куб.м склала 30,37грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Так, умовами договору передбачено, що тарифи визначаються відповідно до рішення міськради, зміна тарифів не потребує укладання сторонами додаткових угод до договору. Додатком № 1 до договору сторони визначили, що тариф на гаряче водопостачання становить 25,31 грн..

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Висновки господарського суду є помилковими з огляду на те, що спір виник не з розміру погоджених сторонами у договорі тарифів, а з обсягу гарячої води, що використовувалася відповідачем при наданні послуг.

Так, зауваження відповідача про те, що неодноразово звертався до позивача стосовно надання роз’яснень щодо методики нарахування плати за використану гарячу воду є недоречними, оскільки при укладенні спірного договору відповідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, відповідачем не надавався контррозрахунок обсягу використаної води або часткової оплати того обсягу, що дійсно ним спожитий.

З витребуваного апеляційним судом наказу № 80 від 28.03.1985 вбачається правомірність нарахування позивачем боргу за гаряче водопостачання виходячи з нормативу два літра на одне блюдо. Доказів зворотного не надано, таким чином судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 57592,90 грн. за гаряче водопостачання підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 24730,18 грн. за опалення, то провадження у справі, в цієї частині в зв’язку з оплатою, підлягає припиненню на підставі пункту 11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду є таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 , ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового прокурора Чернігівського гарнізону задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2010 року у справі № 21/151-10- скасувати .

Прийняти нове рішення: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Продовольча компанія ЗС” ( 08600 м. Васильків вул. Володимирська 28; р/р 26009302663501 у ФАП „Південний” м. Київ МФО 320917, ЄДРПО 36470517) на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернігова (14000 вул Любченко 19 м. Чернігів;р/р 35229009000169 в УДК Чернігівської області, МФО 853592 ЄДРПОУ 08351733) за гаряче водопостачання в розмірі 57592,90(п’ятдесят сім тисяч п’ятсот дев’яносто дві грн..90 коп.).

В частині стягнення боргу за опалення провадження припинити.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.12.10 (відправлено)