Постанова № 12555654, 24.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2010 р.                                                             справа №22/40пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівДучал Н.М. , Калантай М.В.

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача 1:

від відповідача 2:Немченко І.А., за довіреністю

не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донтехком" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від07.09.2010 року по справі№22/40пд (Іванченкова О.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донтехком" м.Донецьк до1.Публічного акціонерного товариства « БТА БАНК» м.Київ в особі Донецької МРД (відділення) ПАТ « БТА БАНК» м.Донецьк 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донбасметал» м.Донецьк провизнання кредитного договору та договору поруки недійсними В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. у справі № 22/40пд у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, м.Київ, ЄДРПОУ 14359845, в особі Донецької міжрегіональної дирекції (відділення) ВАТ „БТА Банк”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал”, м.Донецьк, про визнання недійсним кредитного договору №КЛ-06-18 із змінами та доповненнями, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” та Відкритим акціонерним товариством „Український кредитно-торговий банк”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк” від 01.09.2006р. та визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., відмовлено. Вищевказане рішення суду першої інстанції мотивується тим, що Позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що договір про відкриття кредитної лінії № КЛ-18-06 від 01.09.2006р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Крім того , в частині визнання недійсним договір поруки , рішення суду мотивоване тим , що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували той факт , що договір поруки № КЛ-18-06/П від 01.09.06р. суперечать нормам Цивільного кодексу України , іншим актам цивільного законодавства.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтехком» м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, так як вважає, що судом при винесенні рішення були невірно застосовані норми матеріального права .

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те , що наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті - доларах США , суперечить приписам ст. 99 Конституції України , ст. 524 Цивільного кодексу України , ст.ст. 189,198 Господарського кодексу України , так як грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках , якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Також , вважає , що використання доларів США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п.»г»ч. 4 ст. 5 Декрета Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19лютого 1993р. № 15-93 та Положенню про порядок видачі Національним банком України індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «БТА БАНК»м.Київ в особі Донецької МРД (відділення) ПАТ «БТА БАНК»м.Донецьк , у Запереченнях № 012-35-729 від 22.11.10р. на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог скаржника заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду законним. При цьому , посилається на те , що Банк має всі необхідні ліцензії та письмові дозволи , щоб здійснювати валютні операції відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»! від 19.02.1993р.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донбасметал»м.Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В нинішнє судове засідання представник позивача та відповідача 2 не з’явилися. Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представників позивача та відповідача 2, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством „Український кредитно-торговий банк” в особі Філії Відкритого акціонерного товариства „Український кредитно-торговий банк” в м.Донецьку”, правонаступником якого згідно статутних документів є Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” (Позичальник) 01.09.2006р. підписаний договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 (Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає йому грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитами, повернути Банку кредити та загальну заборгованість за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст.8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору. У зазначеній угоді терміном „відновлювана кредитна лінія” позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої, після повного або часткового повернення наданих Позичальнику кредитів Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах ліміту, зазначеного в пункті 1.2 цього договору.

Згідно п.1.2 Кредитного договору, ліміт кредитної лінії складає з часу укладення цього договору і по 01.10.2006р. включно 820000,00 дол.США, з 02.10.2006р. по 31.01.2008р. включно –1000000,00 дол.США, з 01.02.2008р. по 04.03.2008р. включно –950000,00 дол.США, з 05.03.2008р. по 04.04.2008р. включно –900000,00 дол.США, з 05.04.2008р. по 04.05.2008р. включно –850000,00 дол.США, з 05.05.2008р. по 04.06.2008р. включно –800000,00 дол.США, з 05.06.2008р. по 04.07.2008р. включно –750000,00 дол.США, з 05.07.2008р. по 04.08.2008р. включно –700000,00 дол.США, з 05.08.2008р. по 04.09.2008р. включно –650000,00 дол.США, з 05.09.2008р. по 04.10.2008р. включно – 600000,00 дол.США, з 05.10.2008р. по 04.11.2008р. включно –550000,00 дол.США, з 05.11.2008р. по 04.12.2008р. включно –500000,00 дол.США, з 05.12.2008р. по 04.01.2009р. включно –450000,00 дол.США, з 05.01.2009р. по 04.02.2009р. включно –400000,00 дол.США, з 05.02.2009р. по 04.03.2009р. включно –350000,00 дол.США, з 05.03.2009р. по 04.04.2009р. включно –300000,00 дол.США, з 05.05.2009р. по 04.06.2009р. включно –200000,00 дол.США, з 05.06.2009р. по 04.07.2009р. включно –150000,00 дол.США, з 05.07.2009р. по 04.08.2009р. включно –100000,00 дол.США, з 05.08.2009р. по 01.09.2009р. включно –50000,00 дол. США.

Розмір процентів за користування кредитами складає 13% річних (п.1.3 Кредитного договору).

Термін дії кредитної лінії і обов’язок повернути Банку кожен із кредитів у відповідності до п.8.2 правочину встановлений до 01.09.2009р.

Додатковою угодою №1 від 20.11.2006р. та додатковою угодою від 22.08.2008р. внесені зміни до кредитного договору №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.

Додатковою угодою від 22.08.2008р. розмір процентів, визначений п.1.3, за користування кредитами встановлений на рівні 15% річних.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредити на рефінансування судної заборгованості у філії Пролетарського відділення Промінвестбанку в м.Донецьк та придбання незавершеного будівництва в м.Донецьку по б.Шахтобудівників, буд.48б, а також на поповнення оборотних коштів Позичальника і можуть бути повністю або частково конвертовані ним в гривну чи іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках, згідно із законодавством України. У будь-якому випадку Позичальник не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 цього договору (п. 1.3 у редакції додаткової угоди від 22.08.2008р. до договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.).

Згідно п.6.3 Кредитної угоди, проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією.

Відповідно до п.11.3 угоди, цей кредитний договір набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов’язань Позичальника по ньому.

З метою забезпечення виконання Відповідачем 2 своїх обов’язків за кредитним договором №КЛ-18-06 від 01.09.2006р. між учасниками процесу був підписаний договір поруки №КЛ-18-06/П.

За змістом п.1.1 вказаного договору, Поручитель (Позивач) зобов’язується перед Кредитором (Відповідачем 1) відповідати за виконання Позичальником (Відповідачем 2) усіх його зобов’язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №КЛ-18-06 від 01.09.2006р., як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Як вбачається з п.1.3 угоди, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищезазначеному кредитному договору.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважного представника відповідача 1 , що був присутній в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Предметом спору в даній справі визначено визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.

Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи , сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, підписали, скріпили печатками та приступили до виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору.

За приписами ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст.1055 Цивільного кодексу України , кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Як встановлює ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво –чи багатосторонніми (договори).

Заявляючи позов про визнання недійсним додаткового договору про внесення змін до кредитного договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках , встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Надаючи правову оцінку укладеному Кредитному договору, слід зазначити, що вивчивши матеріали справи судова колегія вважає спірну угоду такою , що відповідає нормам законодавства .

При цьому , з урахуванням положень ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору .

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги , вважає, що наявність у спірному Кредитному договорі від 01.09.2006р. №КЛ-06-18 положень щодо вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті - долар США , суперечить приписам ст. 99 Конституції України , ст. 524 Цивільного кодексу України , ст.ст. 189,198 Господарського кодексу України , так як грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках , якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Згідно з ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що передбачено ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” визначає, що іноземна валюта –це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

З урахуванням приписів та положень Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001р., Закону України “Про банки і банківську діяльність”, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те , що банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Положеннями ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

При цьому , як про це вірно встановлено судом першої інстанції , до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Таким чином , судова колегія погоджкється з виском місцевого суду про те ,що будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.

Відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України, індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р. використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Отримувачем відсотків, комісій за кредитним договором є Відповідач (Банк), таким чином, посилання Позивача на обов’язкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим.

З урахуванням вищевикладеного , судова колегія вважає , що підстави для визнання недійсним Додаткового договору відсутні, внаслідок чого господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні позову.

Крім того, Позивачем були заявлені вимоги про визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. , укладеного між учасниками процесу з метою забезпечення виконання обов’язків за кредитним договором №КЛ-18-06 від 01.09.2006р.

З цього приводу судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як встановлено ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як це вірно зазначено судом першої інстанції , це один із способів забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого зобов'язання вимагати його виконання Поручителем у повному обсязі і на тих умовах, що передбачені договором поруки. Порука виникає на підставі, зокрема, договору.

За приписами ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи , Позивач в обґрунтування даної вимоги посилається на те , що підписаний сторонами договір поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. є недійсними на підставі ст.548 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Судом першої інстанції , та підтверджено під час апеляційного провадження, відмовлено Позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору №КЛ-18-06 від 01.09.2006р. про відкриття кредитної лінії, на забезпечення якого укладався спірний договір поруки.

При цьому , Позивач як суду першої так і апеляційної інстанції , не надав доказів, які б підтверджували той факт, що договір поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином , судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Позивача про визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного , апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з повним з’ясуванням обставин справи , що мають значення , висновки , викладені в рішенні місцевого господарського суду , відповідають обставинам справи, а мотиви , з яких надана заява про перевірку рішення не можуть бути підставами для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99 , 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехком» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. по справі № 22/40пд – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2010р. по справі № 22/40пд –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 24.11.10р.

Головуючий          М.Д. Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          М.В. Калантай