Постанова № 125552616, 03.03.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/232/25

Провадження №3/366/344/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

За участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 (с-ще Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

І. Суть правопорушення, визнана суддею доведеною

16.01.2025, приблизно о 14 год. 20 хв. в с. Верхолісся по вул. Пашинських, Вишгородського району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Lancer X з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вдруге протягом року з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. На вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або в лікарняному закладі водій відмовився під запис на бодікамеру.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Рух справи та ухвалені в ній проміжні рішення

24.01.2025 справа надійшла до суду. Судове засідання призначено на 20.02.2025.

27.01.2025 ОСОБА_1 реалізував право на ознайомлення з матеріалами справи.

20.02.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 , зокрема:

у судове засідання викликано для допиту у якості свідків працівників СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

витребувано від ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області інформацію та підтверджуючі документи про те, чи складався відносно працівника поліції, який 16.01.2025 в с. Верхолісся по вул. Пашинських допустив наїзд в задній бампер автомобіля марки MITSUBISHI LANCER X з реєстраційним номером НОМЕР_1 та чи скерований такий протокол до суду

Судове засідання відкладено на 03.03.2025.

ІІІ. Позиції сторін

У судовому засіданні 20.02.2025 ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та зазначив, що керував транспортним засобом в тверезому стані. На вимогу працівників поліції не зупинився, оскільки він вже є позбавлений права керування транспортними засобами Іванківським районним судом Київської області. Після незупинки на вимогу поліцейських, він по вул. Пашинських в с. Верхолісся допустив наїзд на дерево, що лежало посеред дороги, після чого пішов до свого місця проживання, де і вживав алкоголь. Після ознайомлення з матеріалами справи він побачив на відеозаписі, що працівники поліції, коли під`їжджали до керованого ним автомобіля, який знаходився по вул. Пашинських в с. Верхолісся, допустили наїзд на задній бампер. Крім цього зазначив про те, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків містять виправлення в частині написання його відомостей, а саме спочатку записано відомості про прізвище як « ОСОБА_4 », а в подальшому виправлено на « ОСОБА_5 ». Стосовно цього пояснив, що « ОСОБА_4 » є прізвищем його вітчима і останнього так називають місцеві мешканці села. Також ОСОБА_1 зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складався за його відсутності.

У судовому засіданні 03.03.2025 ОСОБА_1 пояснив, що керував транспортним засобом будучи тверезим. Він вжив слабоалкогольний напій «Бірмікс» в кількості 2 банок об`ємом по 0,5 л кожна, однак з огляду на вміст алкоголю він не вважав себе «п`яним» а лише «на підпитку». Також пояснив, що працівники поліції приїхали до його місця проживання після спливу 2 годин з моменту настання ДТП (він цього дня спочатку допустив наїзд на паркан приватного господарства, а потім на дерево, що лежало посеред дороги по вул. Пашинських в с. Верхолісся). У зв`язку з цим він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Свідок ОСОБА_2 , з урахуванням поставлених йому ОСОБА_1 запитань, пояснив, що він є працівником поліції, який складав матеріали справи стосовно вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, незупинки на вимогу поліцейського та за ч. 2 ст. 130 КУпАП (складав протокол про адміністративне правопорушення). Стосовно показань ОСОБА_1 в частині наїзду працівниками поліції на його автомобіль пояснив, що контакту між автомобілями не було. Він керував службовим автомобілем поліції та наближаючись до автомобіля марки Mitsubishi Lancer X з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та який знаходився по вул. Пашинських в с. Верхолісся з ознаками наїзду на дерево, що лежало посеред дороги, він загальмував та наїхав на колоду деревини, яка також лежала посеред дороги. Стосовно складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП пояснив, що до с. Жміївка в складі екіпажу працівників поліції він прибув за викликом на лінію «102» Національної поліції про ДТП. Від місцевих жителів він дізнався, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER X з реєстраційним номером НОМЕР_1 допустив наїзд на паркан одного з господарств, після чого зник з місця пригоди. По ходу руху він побачив цей автомобіль, подав йому вимогу про зупинку шляхом увімкнення проблискових маячків на службовому автомобіля, однак той не зупинився. Розпочалось переслідування. Наздогнали вони автомобіль вже по вул. Пашинських в с. Верхолісся, який вже перебував без водія в салоні та мав ознаки наїзду на дерево, що лежало посеред дороги. Після цього вони поїхали до місця проживання ОСОБА_1 . Останній вже був вдома та лежав на дивані. В будинок їх запустила матір ОСОБА_1 . Під час спілкування, ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння та на вимогу пройти огляд на стан сп`яніння відмовився, у зв`язку з чим відносно нього було вирішено скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_3 , з урахуванням поставлених йому ОСОБА_1 запитань, пояснив, що він є працівником поліції, який складав матеріали справи стосовно вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, незупинки на вимогу поліцейського та за ч. 2 ст. 130 КУпАП (відбирав письмові пояснення від свідків події). Стосовно вчинення екіпажем поліції наїзду на автомобіль марки Mitsubishi Lancer X з реєстраційним номером НОМЕР_1 пояснив, що контакту ДТП не було. Також додав, що кожного разу нова зміна, яка заступає на чергування перевіряє технічний стан службових транспортних засобів. У разі наявності пошкоджень (у т.ч. характерних для ДТП) автомобіль не було б прийнято новою зміною та проводилося б службове розслідування. Наближаючись до автомобіля, поліцейський ОСОБА_2 , який перебував з ним в складі екіпажу поліції зупинився безпосередньо перед автомобілем Mitsubishi Lancer X, оскільки наїхав на колоду деревини, що лежала на дорозі. Після цього ОСОБА_2 оглядав (про всяк випадок) службовий автомобіль та не виявив на ньому пошкоджень. Стосовно вчинення ОСОБА_1 правопорушення надав показання, аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_2 .

IV. Оцінка судді

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковане вірно, а наявні в матеріалах справ докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинена особою, яка повторно протягом року вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягало в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Його провина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 285964 від 16.01.2025;

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 285963 від 16.01.2025 за ст. 124 КУпАП;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 16.01.2025;

- долученими в установленому законом порядку до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами на оптичному диску;

- постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 22.05.2024 у справі № 366/998/24, яка набрала законної сили 04.06.2025 (є витягом з ЄДРСР в режимі повного доступу до Реєстру), згідно з якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке він вчинив 30.03.2024.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного реєстру судових рішень.

Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20 та від 24.10.2024 у справі№ 752/8103/13-ц

Суддею за допомогою єдиного реєстру судових рішень перевірено достовірність долученої до протоколу про адміністративне правопорушення постанови судді та встановлено, що вона повністю відповідає відомостям з ЄДРСР (реєстраційний № рішення 119352082).

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

4.1 підстави відхилення доводів сторони захисту.

Узагальнюючи заперечення ОСОБА_1 проти його притягнення до адміністративної відповідальності, його доводи зводяться до такого.

Він транспортним засобом керував не в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживання двох банок слабоалкогольного напою «бірмікс» по 0,5 л кожна не є станом сп`яніння, а також він вжив «алкоголь» після того, як допустив наїзд на дерево по вул. Пашинських в с. Верхолісся та повернувся додому.

В письмових поясненнях наявні виправлення його прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » і такі виправлення, з огляду на відсутність інших заперечень щодо змісту письмових пояснень, самі по собі свідчать про недопустимість пояснень свідків як доказів.

Від проходження огляду на стан сп`яніння він відмовився у зв`язку з тим, що після настання ДТП минуло більш ніж 2 години.

Протокол про адміністративне правопорушення складався без його участі.

Щодо доводів про керування транспортним засобом в тверезому стані.

По-перше, ОСОБА_1 сам підтвердив факт вживання слабоалкогольних напоїв та керування ним транспортним засобом в такому стані.

По-друге, з матеріалів відеозапис вбачається, що після приїзду до місця проживання ОСОБА_1 працівників поліції, він зазначав, що протягом дня вживав алкоголь. Жодних пояснень стосовно вживання алкоголю після ДТП від нього не прозвучало. Тому, таку поведінку суддя розцінює як спосіб уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності, шляхом зазначення відомостей про наявність в його діях правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП (вживання алкоголю водієм після ДТП, до якої він причетний), тобто події правопорушення, яка йому не інкримінується і закриття провадження у справі за ч. 2 ст. 130 КУпАП з цієї підстави.

По-третє, показання стосовно керування транспортним засобом в тверезому стані спростовуються письмовими поясненнями свідків. Зокрема, з письмових пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що він бачив як ОСОБА_9 сідав за кермо автомобіля «Мітсубіші» білого кольору в п`яному вигляді після чого здійснив ДТП.

ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити клопотання та викликати у судове засідання цього свідка для постановлення йому уточнюючих запитань, які стосуються розгляду справи. Обізнаність про таке право ґрунтується як на положеннях ст. 268 КУпАП, так і на тому, що ОСОБА_1 під час судового розгляду заявив клопотання про виклик у якості свідків працівників поліції.

За таких обставин, суддя приймає до уваги та розцінює як належні та допустимі докази письмові пояснення свідків без їх виклику у судове засідання, при цьому враховує таке.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023у справі №208/712/19(провадження№13-47зво22),з посиланнямна практикуЄСПЛ,що викликі допитсудом свідків з власної ініціативи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у результаті зазначених самостійних дій судові органи отримують додаткові докази, які можуть використовуватись на обґрунтування висновків про винуватість заявників у вчиненні адміністративних правопорушень.

У своїй прецедентній практиці, даючи тлумачення Конвенції, Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудномубуло наданодостатню йналежну можливістьспростувати такіпоказання приїх оголошенніабо напізнішому етапіпровадження,саме пособі їхприйняття якдоказів несуперечитиме вимогампункту 1та підпункту«d»пункту 3статті 6Конвенції. Але, з цього природно випливає, що у разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 рішення ЄСПЛ у справі «Олег Колесник проти України»)

Щодо доводів про наявність виправлень в письмових поясненнях свідків.

В матеріалах справи дійсно наявне письмове пояснення свідка ОСОБА_7 від 16.01.2025, в тексті якого наявні виправлення прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Суддя, з огляду на доводи ОСОБА_1 , розцінює їх як те, що самі по собі виправлення є підставою визнання письмових пояснень недопустимими доказами. Така оцінка ґрунтується на тому, що окрім наявності виправлень, жодних заперечень щодо іншого змісту пояснень від ОСОБА_1 не надійшло.

Однак, наявність самих по собі виправлень у письмових поясненнях не є підставою для визнання їх недопустимими доказами, оскільки такі виправлення свідчать, що при отримані пояснень допущені описки. Разом з цим, ОСОБА_1 не заперечував щодо достовірності змісту пояснень та не заперечував, що мова в них йде про нього, а не про іншу особу. Разом з цим, сам же ОСОБА_1 зазначив, що « ОСОБА_4 » називають його вітчима. Тому, первинне зазначення в письмовому поясненні прізвища « ОСОБА_4 » суддя розцінює як відображення свідком при наданні пояснень поліцейським відомих йому відомостей про особу ОСОБА_1 як місцевого жителя, якого в місці його проживання ототожнюють з прізвищем вітчима.

Разом з цим, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості заявити клопотання про виклик у судове засідання свідка та поставити йому будь-які запитання, що стосуються розгляду справи.

Щодо доводів про сплив 2-х годинного строку з часу настання ДТП та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння з цієї підстави.

Суддя розцінює такі доводи як неправильне трактуванням положень норм матеріального права.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ДТП, до якої причетний ОСОБА_1 мала місце о 14 год. 20 хв. 16.01.2025. Ця обставина ніким не оспорюється.

З матеріалів відеозапису вбачається, що працівники поліції після прибуття до місця проживання ОСОБА_1 о 16 год. 32 хв. 16.01.2025 (згідно з показниками приладу відео фіксації) висунули вимогу до проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці із застосуванням спеціального технічного засобу вимірювальної техніки «Драгер» або в закладі охорони здоров`я, на що він відмовився.

Тобто, з моменту ДТП до моменту висунення вимоги до проходження огляду на стан сп`яніння пройшов час більш ніж дві години (2 години та 12 хвилин).

Положеннями ч.ч. 4, 6 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водії транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 розділу І та п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 у разі скоєння ДТП, внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення.

Тобто, зазначеними вимогами передбачено забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення, а не двох годин із моменту вчинення ДТП.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21 (провадження № 51-1704км22).

Суддею встановлено, що після скоєння ДТП ОСОБА_1 пішов до свого місця проживання, де в подальшому відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейських. Оскільки працівники поліції виявили ОСОБА_1 безпосередньо вдома і до того часу не бачили його, відповідно не могли оцінити його стан на предмет наявності ознак сп`яніння, то саме з цього часу слід обчислювати визначений 2-х годинний строк для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, і такий строк не був пропущеним.

При цьому, суддя враховує правову позицію, викладену у постанові ККС ВС від 20.10.2020 у справі № 444/2115/17, згідно з якою «Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав».

Суддя звертає увагу, що згадана правова позиція викладена в кримінальному судочинстві, однак підлягає застосуванню до цієї справи з таких підстав.

Верховний суд у постанові від 02.12.2024 у справі № 638/2334/23 прийшов до висновку, що застосування висновків Верховного Суду здійснюється судамине з урахуванням форми судочинства, а з огляду на критерій подібності правовідносин.

Водночас подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. Серед цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Длявстановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правоверегулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункти25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021у справі№ 233/2021/19(провадження № 14-166цс20).

Тому, внутрішнє переконання ОСОБА_1 про те, що поліцейські пропустили строк проведення огляду на стан сп`яніння не звільняло його від обов`язку виконати вимогу до проведення огляду на стан сп`яніння, яка входить в коло повноважень працівників поліції в силу п. 2.5 ПДР України.

Крім цього, неправильне тлумачення ОСОБА_1 норм матеріального права ґрунтується на тому, що встановлений 2-х годинний строк визначений саме для проведенняогляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, тоді як ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. Відтак, не можна стверджувати про порушення процедури огляду на стан сп`яніння.

Щодо доводів про складання протоколу про адміністративне правопорушення без участі особи, відносно якої він складається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складаєтьсяпротоколуповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбаченістаттею 268цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Наведеними положеннями КУпАП не передбачено імперативних вимог, за якими під час складання протоколу є обов`язкова участь особи, відносно якої він складається.

При цьому, з матеріалів відеозапису (о 16 год. 34 хв. згідно з показниками приладу відео фіксації) вбачається, що працівник поліції оголошує прийняте ним рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення та запитує у ОСОБА_1 про те, чи буде він з ним ознайомлюватись та ставити свої підписи або надавати якісь пояснення, на що він відмовився, пояснивши що «він нічого не хоче».

Яким чином складання протоколу про адміністративне правопорушення без участі особи, відносно якої він складається спричинило порушення прав ОСОБА_1 , останній не зазначив.

При цьому, під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею надана можливість ОСОБА_1 реалізувати свої права, зокрема, за його клопотанням суд надав можливість реалізувати право на ознайомлення з матеріалами справи та сформувати свою позицію захисту.

Тому, суддя не вбачає причинно-наслідковий зв`язок встановлених обставин з неможливістю реалізації ОСОБА_1 своїх прав, тим більше, що можливість реалізації ним своїх прав у повному обсязі надана судом.

Підсумовуючи наведене, суддя відхиляє доводи ОСОБА_1 про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказу з підстави його складення за відсутності особи, відносно якої він складається, оскільки з огляду на фактичні обставини справи такі дії не становили фундаментального порушення прав ОСОБА_1 з боку працівників поліції, не порушили його право на захист та не унеможливили подальший справедливий судовий розгляд справи у відповідності до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

V. Накладення адміністративного стягнення

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на встановлені обставини справи, а також на вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням правакерування транспортнимизасобами за санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б посвідчували його належність на праві власності ОСОБА_1 .

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, її виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

VI. Судовий збір

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

В матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», тому з нього слід стягнути встановлену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, 130, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.130КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцятьчотири тисячігривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовийзбір врозмірі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

реквізити дляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У відповідності до ч. 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ,що підтверджуєсплату штрафу,або йогокопія непізніше трьохробочих днівпісля закінченнязазначеного строкумає бутинадісланий доІванківського районногосуду Київськоїобласті.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.

Строк пред`явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.

Суддя Н.П. Слободян