Рішення № 125551520, 07.02.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5749/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.

за участю:

представника позивача Пацкан І.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника позивача Безменко М.Є. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» в особі уповноваженого представника Безменко М.Є. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитним договором№MKMOGA00000285 від 29.11.2007року.

Мотивуючи своїпозовні вимоги,позивач вказуєна те,що 29.11.2007року міжАТ КБ «ПриватБанк» тавідповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKMOGA00000285, згідно якого банк надав ОСОБА_1 , а останній отримав суму кредиту у розмірі35000,00 Доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 3750,00 Доларів США на сплату страхових платежів зі сплатоювідсотків закористування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення по 28.11.2017 року. За умовамикредитного договорувід 29.11.2007року, ОСОБА_1 зобов`язаний був щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 555,96 Доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Позивач зазначає,що 20.09.2012 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року, згідно умов якої строк позовної давності між сторонами збільшено до 50 років.

Позивач зазначає,що АТ КБ «ПриватБанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року. Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушував терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 10.03.2023 року передпозивачем покредитному договору становить 204745,48 Доларів США, яка складається з наступного: 40594,96 Доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 3835,85 Доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 651,26 Доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 159663,41 Доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає,що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином заборгованість до стягнення становить 45534,94 Доларів США, яка складається з наступного: 40594,96 Доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 3835,85 Доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 651,26 Доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 452,87 Доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 25.11.2010 по 25.05.2011 рр.

В зв`язку з вищенаведеним позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 45534,94 Доларів США за кредитним договором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року, яка складається з наступного: 40594,96 Доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 3835,85 Доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 651,26 Доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 452,87 Доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 25.11.2010 по 25.05.2011 рр., а також стягнути судові витрати.

05.04.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої зазначено наступне. Вказує, що споживчий кредит (кредит) -це грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою діяльністю, що і мало місце при укладенні між Банком і ОСОБА_1 кредитного договору від 29.11.2007 №MKMOGA00000285, згідно з розділом 7 якого кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії надавалася на споживчі цілі.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від №MKMOGA00000285, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно із частинами першою, другою, четвертою та п?ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідач вважає, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов?язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, наприклад, такі як проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2. кредитного договору від 29.11.2007 N?MKMOGA00000285 та які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Крім того, принципам справедливості та добросовісності суперечить положення пункту 7 додаткової угоди від 20.09.2012 до кредитного договору від 29.11.2007 №MKMOGA00000285 в частині збільшення тільки для Банку позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів за даним договором до 50 (п?ятдесяти) років. Вважає, що положення кредитного договору від 29.11.2007 №MKMOGA00000285 та додаткових угод до нього про сплату позичальником, ОСОБА_1 , на користь Банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, неспівмірних із позикою розмірів неустойок і штрафів, а також збільшення строків позовної давності виключно в частині вимог, які можуть бути пред?явлені тільки Банком, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Вказані умови кредитного договору від 29.11.2007 №MKMOGA00000285, які містять тільки непропорційні переваги на користь Банку, є несправедливими, такими, що суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов?язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Представник відповідача зазначає, що правові підстави для задоволення позовних вимог банку відсутні, оскільки банк не довів належними та допустимими доказами наявність порушення його прав та інтересів з боку відповідача ОСОБА_1 . Окрім того вказує на те, що позовна заява подана з порушенням строків позовної давності , встановлених ст. 257 ЦК України. З посиланням на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в тому числі у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

01.05.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої зазначено наступне.

Вказує, що банком на виконання відповідних положень ЗУ «про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Вважає, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Зазначає, що звинувачення відповідача, що банк пропонує несправедливі умови кредитування є безпідставними, адже сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами. З огляду на викладене просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.05.2024 року від представника позивача до суду надійшли письмові заперечення, згідно яких позивач заперечує проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначає, що строк позовної давності при зверненні до суду позивачем дотримано. Вказав на те, що відповідно до додаткової угоди №2 від 20.09.2012 року строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 50 років. У зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Позиція сторін справи :

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Лазаренко О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, подав до суду письмову заяву про зупинення провадження у цивільній справі, яку підтримав та просив суд задовольнити. В наступне судове засідання після оголошеної в судовому засіданні перерви не зявився.

Заяви, клопотання.

12.10.2023 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі.

22.01.2024року представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

05.04.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

03.05.2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення.

13.05.2024 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

24.05.2024 року від представника позивача надійшли заперечення.

07.10.2024 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

08.07.2024 року про представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у цивільній справі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

05.05.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

12.10.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по даній справі та призначено до судового розгляду.

09.07.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у задоволенні заяви про зупинення провадження відмовлено.

Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичніобставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених нею вимог інапідставі доказів, поданих учасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститі обставини, на яківона посилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крімвипадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонами таіншими учасниками справи, ач.6 що доказуванняне може ґрунтуватися на припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласноїініціативи,крімвитребуваннядоказівсудомувипадку,коливінмаєсумнівиудобросовісному здійсненні учасникамисправиїхніхпроцесуальнихправ або виконанні обов`язків щододоказів, а також інших випадків, передбачених цимКодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів),щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, якімають значеннядлявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що29.11.2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKMOGA00000285,згідно якоїбанк надав ОСОБА_1 ,а останнійотримав сумукредиту урозмірі35000,00Доларів США,на споживчі цілі, а також у розмірі 3750,00 Доларів США на сплату страхових платежівзісплатоювідсотків закористуваннякредитом урозмірі 0,92%на місяцьна сумузалишку заборгованостіза кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, що стверджується кредитним договором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 р., копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідно до п.2.2.2. кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року позичальник зобов`язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.7.1, 2.3.1, 2.3.2,2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п.2.2.3. кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду згідно п.п. 7.1 та 6.2 даного договору.

Згідно пункту 3.2 кредитного договору№MKMOGA00000285 від 29.11.2007,кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8. цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі простроченої винагороди , далі - прострочених відсотків по кредиту, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8) далі комісії, далі винагороди, далі відсотків, далі кредиту. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди, комісії (у випадку її щомісячної сплати згідно п. 7.1. даного договору або згідно п. 3.10 даного договору), відсотків, і/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі35000,00 Доларів США, що стверджується заявою на видачу готівки №1 від 29.11.2007 року.

Як вбачається з кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року , ОСОБА_1 отримав коштивідАТКБ «Приватбанк»наумовахстроковості,зворотності,забезпеченості,платності.

Судом встановлено, що20.09.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року, відповідно доякої сторонидомовилися внестизміни вкредитний договір та згідно якої терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років.

Згідно умов додаткової угоди від 20.09.2012 року до кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року погашення заборгованості позичальника за Договормо здійснюється згідно Графіку погашення кредиту ( Додатку 1 до цієї додаткової угоди).

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Позивач свої зобовязання за кредитною угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 35 000,00доларів США, що стверджується заявою на видачу готівки, копія якої наявна в матеріалах справи, а також у розмірі 3750,00 Доларів США на сплату страхових платежів зі сплатоювідсотків закористуваннякредитом урозмірі 0,92%на місяцьна сумузалишку заборгованостіза кредитом.

Однак, як стверджуєпозивач, у порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 10.03.2023 року заборгованість перед позивачем по кредитному договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року становить 204745,48 Доларів США, яка складається з наступного: 40594,96 Доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 3835,85 Доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 651,26 Доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 159663,41 Доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що стверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором та даними виписки з особового рахунку..

Нормативно-правове обґрунтування :

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповіднодо статті204Цивільногокодексу України(далі-ЦКУкраїни) правочин є правомірним,якщойогонедійсністьпрямоневстановленазакономабоякщовінне визнаний судом недійсним.

Згіднозчастиноютретьоюстатті215ЦКУкраїни,якщонедійсністьправочинупрямоневста-новлена законом,алеоднаізсторінабоіншазаінтересованаособазаперечуєйого дійсність на підставах, встановленихзаконом,такийправочинможебутивизнанийсудомнедійсним(оспорю-ванийправочин).

Отже,вчиненийправочин вважається правомірним,доки цяпрезумпція не буде спростована напідставісудовогорішення,якенабралозаконноїсили.

Уразінеспростування презумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонами правочину,повинніздійснюватися,аобов`язкипідлягаютьвиконанню.

В силу приписівст. 204 ЦК Українидіє презумпція дійсності правочину.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.527ЦКУкраїни Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530ЦКУкраїни Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст.610,611,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже,дляналежноговиконаннязобов`язаннянеобхіднодотримувативизначені у договорі строки (терміни),зокремащодосплати процентів,апрострочення виконання зобов`язання єйогопорушенням.

Оскільки судомвстановлено,що відповідачне виконавзобов`язання,передбачені вищезазначеним кредитним договором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст.612, ст.610 ЦК Українийого слід вважати таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Непогашеннявідповідачемзаборгованостіпередбанкомзакредитним договором свідчить про порушенняним йогоумов,атакож вимогст.525ЦКУкраїни, які встановлюють неприпустимість односторонньоївідмовивідвиконаннязобов`язань.

Відповідно дост. 1050 ЦК України,якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Докази,щонебулипредметомдослідженнявсудовомузасіданні,не можуть бути покладені судом восновуухваленогосудовогорішення (стаття229ЦПКУкраїни).

Судрозглядаєсправудотримуючись принципів змагальностіі диспозитивностіцивільного судочинства,оцінюючидоказиусправіуїхсукупності засвоїмвнутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПКУкраїни,захищаючипорушені, невизнаніабо оспорюванні права,свободи чи інтереcи фізичних осіб,праватаінтереси юридичних осіб згідно ст.2ЦПКУкраїни.

Так, яксвоїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно невиконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальностіза неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагативід боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом в розмірі 40594,96 доларів США підлягають до задоволення.

Стосовнопозовних вимог, щодо стягнення процентівзакористування кредитом суд зазначає наступне.

Представник позивачавказує,що станомна 10.03.2023року ОСОБА_1 має заборгованістьза кредитнимдоговором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року в розмірі 45534,94 доларів США, з яких : заборгованість по відсотках в сумі 3835,85 дол. США, що стверджується даними розрахунку заборгованості, а також даними виписки про рух коштів з рахунку , долученими до матеріалів справи, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 3835,85 дол. США, підлягають до задоволення.

Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем .

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості попені, суд виходить з наступного.

Підставою,якапороджуєобов`язоксплатитинеустойку,єпорушенняборжникомзобов`язання(стаття610,пункт3частинипершоїстатті611ЦКУкраїни).

Відповіднодост.611ЦивільногокодексуУкраїниуразіпорушеннязобов`язання настають правові наслідки,встановленідоговором абозаконом,зокремасплата неустойки.

Заправиламистатті549ЦКУкраїнинеустойкою(штрафом,пенею)єгрошовасумаабоіншемайно,якіборжникповиненпередати кредиторовіуразіпорушенняборжником зобов`язання. Пенеюєнеустойка, щообчислюєтьсяувідсоткахвідсуми несвоєчасного виконання грошового зобов`язанняза кожен день простроченнявиконання.

Тобтопеня-це санкція,яканараховується зпершого дняпрострочення й до тихпір поки зобов`язаннянебудевиконано.Їїрозмірзбільшуєтьсязалежновідпродовженняправопорушення.

Зазмістомприписівпараграфу2глави49ЦКУкраїниособливістьпеніутому,щовонанараховуєтьсязпершогодняпростроченнятадоти,покизобов`язаннянебудевиконане.Період,заякийнараховуєтьсяпенязапорушеннязобов`язання,необмежується.Їїрозмірзбільшуєтьсязалежновідтривалостіпорушеннязобов`язання.Тобто,вонаможенараховуватисьнасумуневиконаногоабоненалежновиконаногогрошовогозобов`язання(зокрема,щодоповерненнякредитучисплатипроцентівзакредитом)протягомусьогоперіоду прострочення, якщоіншене вказаноу законі чи в договорі.Алевідповіднодо пункту 1частини другоїстатті258ЦК України до вимог простягненнянеустойки (якштрафу,такіпені) застосовується позовнадавністьводинрік.Відтак,стягнутинеустойку(зокремаіпенюнезалежновідперіодуїїнарахування)можналишеумежахспеціальноїпозовноїдавності.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_1 було подано заяву про застосування позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Оскільки за кредитним договором №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року встановлено окремі зобов`язання, які встановлюють обов`язок позичальника повернути борг та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак,перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13.

Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі №6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16.

Встановлено, що20.09.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору№MKMOGA00000285від 29.11.2007року,згідноякої термінипозовної давностіпо вимогахпро стягненнякредиту,відсотків закористування кредитом,винагороди,неустойки пені,штрафів заданим договоромвстановлюється сторонамитривалістю 50років (пункт 7 угоди).

У пункті 8додаткової угоди №1, зокрема, зазначено, що цядодаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонамита діє протягом дії договору.

Отже, збільшена за домовленістю сторін позовна давність вступає в дію з20 вересня 2012 року та не розповсюджується на щомісячні платежі, строк оплати яких настав до цієї дати. Тобто, на щомісячні платежі, обов`язок сплати яких настав до 20.09.2012 розповсюджується загальна (трирічна) та спеціальна відносно неустойки (річна) позовна давність.

Останні платежі на погашення боргу за кредитним договором№MKMOGA00000285 від 29.11.2007 рокубули внесені 04.11.2010 року на суму 3095,67 дол. США.

З даним позовом до судуАТ КБ «ПриватБанк» звернулось 10 квітня 2023 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви.

За положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Суд звертає увагу, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, може належати зміна договору. Тобто укладення додаткової угоди №1 від 20 вересня 2012 року до кредитного договору №MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року свідчить про переривання перебігу позовної давності.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 вересня 2024 року справа №204/7787/21.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з викладеного, встановивши подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності; враховуючи, що умовами кредитного договору позичальник мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів по 5 число кожного місяця впродовж строку кредитування, тому початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення; встановивши сплату позичальником останнього платежу 04.11.2010 (останнє переривання строку позовної давності до укладення додаткової угоди) та звернення до суду з даним позовом 10.04.2023, - суд дійшов висновку про сплив річного (щодо пені) строку позовної давності відносно вимогАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за пенею , строк оплати якої настав до 20.09.2012року.

У зв`язку з цим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахованої банком заборгованості по пені за період з 25.11.2020 по 25.05.2011, що сформувалась до 20.09.2012 року, у зв`язку з пропуском без поважних причин строків позовної давності.

До аналогічної правової позиції дійшов Дніпровський апеляційний суд у постанові від 12.03.2024 року справа №204/7787/21 .

Окрім того , з огляду на викладене, враховуючи, що умовами кредитного договору позичальник мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів по 5 число кожного місяця впродовж строку кредитування, тому початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення; встановивши сплату позичальником останнього платежу 04.11.2010 (останнє переривання строку позовної давності) та звернення до суду з даним позовом 10.04.2023, - суд дійшов висновку про те, що трирічний строк позовної давності відносно вимогАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за щомісячними платежами, строк оплати яких настав до 20.09.2012 року не сплив.

Збільшена за домовленістю сторін позовна давність 50 років, яка застосовується до щомісячних платежів, строк оплати яких настав з20.09.2012 року, банком не пропущена.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення комісії, суд виходить з наступного.

Що ж стосується позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення 651,26 доларів США заборгованості по комісії, то вони на думку суду задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами кредитного договору та додаткової угоди до нього не було передбачено сплату відповідачем комісії. Умовами зазначеного договору та додаткової угоди було передбачено сплату позивальником банку винагород на надання фінансового інтрументу (п.7.1 договору та додаткової угоди), однак таких вимог банком суду не заявлялось.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобтотаку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.При цьому умовами кредитного договору було передбачено його виконання саме у валюті кредиту - доларах США.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 №464/3790/16-ц (14-465цс18).

Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

Таким чином позовні вимоги банку про стягнення заборгованості є такими, що підлягають до задоволення частково та з відповідача слід стягнути заборгованість в іноземній валюті , без визначення гривневого еквіваленту заборгованості.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному,повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів.Жодендоказ немає длясуду напередвстановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме судвважаєзанеобхідне стягнутизвідповідачанакористь позивачасуму заборгованостізакредитним договоромврозмірі44430,81 дол.США, з яких: 40594,96 дол. США заборгованість за кредитом; 3835,85 дол. США заборгованість по відсоткам за користування кредитом

Відповіднодоп.3ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразі часткового задоволення позову, судові витрати покладаютьсяна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Яквбачаєтьсязматеріалівсправи,позивачАТКБ«ПриватБанк»сплатив судовий збір в розмірі4974,36грн.(заподанняпозовноїзаяви).

Разомзтим,суд дійшоввисновкупро обгрутнованістьстягненняз відповідача заборгованостіз акредитомузагальномурозмірі44430,81 дол. США

Затакихобставин,зурахуваннямпринципупропорційностіприрозподілісудовихвитратміж сторонами,судвважає,що стягненнюзвідповідачана користь позивача підлягає сумау розмірі 4850,55грн.

На підставівикладеноготакеруючисьст.ст.525,526,530,610,612,623,624,1049,1050,1054ЦКУкраїни, ст.ст.12,76,81,89, 141,259263-265,268,354, 355ЦПКУкраїни , суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника позивача Безменко М.Є. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № MKMOGA00000285 від 29.11.2007 року в сумі 44430,81 дол.США, з яких: 40594,96 дол. США заборгованість за кредитом; 3835,85 дол. США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьАТКБ «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д,кодЄДРПОУ 14360570)сплаченусуму судовогозбору в розмірі 4850,55грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику) учасників справи, апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови суду апеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйому повного рішення(п.1 ч.2 ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складання повноготексту рішення 17.02.2025.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца