Рішення № 12555132, 26.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р. Справа № 17/199-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстандартінжиніринг”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Праймер-Плюс”

про стягнення 21771,25грн.          

          Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Тростянська Я.І. (дов. № 16 від 23.09.2010р.);

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будстандартінжиніринг” (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Праймер-Плюс” (далі - відповідач) про стягнення 21771,25грн. заборгованості, з яких: 17297,74грн. основного боргу, 1098,51грн. пені, 2725,30грн. інфляційних втрат та 649,70грн. 3 % річних.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ від 15.06.2009р.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2010р. порушено провадження у справі № 17/199-10, розгляд справи призначено на 15.11.2010р.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2010р. розгляд справи відкладено на 26.11.2010р.

          Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання 15.11.2010р. та 26.11.2010р. не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будстандартінжиніринг” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Праймер-Плюс” (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ, за умовами якого виконавець зобов’язався надавати замовнику послуги транспортними засобами та/або механізмами, що є його власністю, разом з екіпажем на об’єктах замовника, а замовник –оплатити виконані виконавцем послуги у порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору фактичний обсяг послуг визначається на підставі товарно-транспортних накладних на транспортні засоби та відомостями робочого часу та механізмами, завірених замовником. Послуги транспортними засобами та/або механізмами за договором вважаються виконаними виконавцем у повному обсязі і прийнятими замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт, наданням усієї необхідної прийомо-здаточної документації, що відповідає видам послуг виконаних виконавцем, та повної їх оплати.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.10. договору загальна вартість фактично виконаних послуг визначається актами приймання наданих послуг виконавця, складених на підставі фактично наданих послуг, товарно-транспортних накладних на транспортні засоби, відомостями робочого часу на механізми та ціни згідно додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору. Вартість перебазування транспортних засобів та/або механізмів сплачується замовником згідно рахунків за перебазування. Оплата послуг проводиться на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунків-фактур. Оплата по договору проводиться у національній валюті України шляхом здійснення замовником безготівкових платежів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р., а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань, до їх повного виконання (п. 6.1. договору).

          На виконання договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги, на загальну суму 17297,74грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 31.07.2009р. (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін та відомостями робочого часу управління механізації та автомобільного транспорту (а.с. 14).

Відповідач за отримані від відповідача згідно договору про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ від 15.06.2009р. транспортні послуги не розрахувався, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент судового розгляду склала 17297,74грн., що підтверджується довідкою ВАТ „БГ Банк” № 32/03-45-0098 (а.с. 15) та довідкою ТОВ „Будстандартінжиніринг” № 220 від 15.11.2010р. (а.с. 22), підписаною директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстандартінжиніринг” та скріпленою печаткою товариства.

          Предметом позову є вимога про стягнення 21771,25грн. заборгованості, з яких: 17297,74грн. основного боргу, 1098,51грн. пені, 2725,30грн. інфляційних втрат та 649,70грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 ГК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив: позивач надав відповідачу передбачені договором про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ від 15.06.2009р. послуги на суму 17297,74грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 31.07.2009р. (а.с. 13), підписаним та скріпленим печатками обох сторін; відповідач за отримані від позивача послуги не розрахувався повністю, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент судового розгляду справи склала 17297,74грн., що підтверджується довідкою ВАТ „БГ Банк” № 32/03-45-0098 (а.с. 15).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 17297,74грн. заборгованості підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем, за період з 08.06.2010р. по 31.10.2010р. нарахована пеня в сумі 1098,51грн.: 259,46грн. за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р., 233,63грн. за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. та 605,42грн. за період з 10.08.2010р. по 31.10.2010р.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Щомісячно на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами належно оформлених актів наданих послуг та документів що до них додаються, замовник здійснює кінцевий розрахунок за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата по договору проводиться у національній валюті України шляхом здійснення замовником безготівкових платежів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.3. договору).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку порушення замовником термінів здійснення платежів за договором, він сплачує виконавцю пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, від невиплаченої суми за кожний день прострочення, здійснення платежів.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд встановив, що в п. 2.3. договору сторони погодили, що розрахунок за надані послуги проводиться протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами належно оформлених актів наданих послуг; оскільки акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 31.07.2009р. (а.с. 13) підписаний сторонами 31.07.2009р., право на нарахування штрафної санкції (пені) у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ від 15.06.2009р. у позивача виникло з 11.08.2009р. і тривало по 11.02.2010р. (момент закінчення шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається з поданого позивачем уточненого помісячного розрахунку пені (а.с. 56), останнім нарахована пеня за період з 08.06.2010р. по 31.10.2010р., тобто за межами встановленого судом шестимісячного строку, протягом якого позивач мав право нараховувати штрафні санкції (пеню) за прострочення виконання відповідачем зобов’язання за договором про надання транспортних послуг № 10/09 УМІАТ від 15.06.2009р.

У зв’язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення 1098,51грн. пені у зв’язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором позивачем за період з 11.08.2009р. по 31.10.2010р. нараховано 2725,30грн. інфляційних втрат та 649,70грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 16), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих позивачем за період з 11.08.2009р. по 31.10.2010р. з урахуванням суми заборгованості складає 2075,66грн. інфляційних втрат та 591,42грн. 3 % річних відповідно. Відтак вимога про стягнення 2725,30грн. інфляційних втрат та 649,70грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2075,66грн. інфляційних втрат та 591,42грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 17297,74грн. основного боргу, 2075,66грн. інфляційних втрат та 591,42грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Праймер-Плюс” (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 23; код ЄДРПОУ 33559008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будстандартінжиніринг” (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 18; код ЄДРПОУ 35140541) 17 297 (сімнадцять тисяч двісті дев’яносто сім гривень) 74 коп. основного боргу, 2 075 (дві тисячі сімдесят п’ять гривень) 66 коп. інфляційних втрат, 591 (п’ятсот дев’яносто одну гривню) 42 коп. 3 % річних, 199 (сто дев’яносто дев’ять гривень) 65 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять гривень) 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. У задоволенні решти позову –відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 30.11.2010р.