Рішення № 125547777, 28.02.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1190/24

Провадження № 2/177/12/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 лютого 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Черниш А. І.,

представника позивача Повалій О.В.,

представника відповідача Галач Т.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кривому Розі,упорядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення заборгованості зі сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Повалій О.В., звернулася до суду 28.05.2024 із указаним позовом та просила зменшити розмір заборгованість зі сплати аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом № 2-799, виданим Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 02.09.2008, за період з 08.09.2008 по 25.04.2024 на суму 151777,80 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 24.10.2004 ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2011 розірвано. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої, відповідно до виконавчого листа № 2-799, виданого Криворізьким районним судом Дніпропетровської області від 02.09.2008, із позивача щомісячно стягувалися аліменти в розмірі від усіх видів його заробітку. Виконавче провадження № 9184545 за вказаним виконавчим листом відкрито 16.09.2008. У лютому 2024 позивач дізнався, що його дані було внесено до Єдиного реєстру боржників та у виконавчому провадженні винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; про арешт майна боржника; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Державним виконавцем Криворізького відділу ДВС виконано 21.02.2024 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 21.02.2024 становила 185964,83 грн, із чим ОСОБА_1 не погоджується. Позивач був ознайомлений із розміром встановлених аліментів та сплачував їх у повному обсязі, нерідко у більшому розмірі, оскільки часто надавав додаткові кошти на потреби доньки. Частину аліментів він пересилав поштовими переказами, іншу частину коштів передавав відповідачу особисто в руки. Здійснення аліментних платежів у такий спосіб влаштовувало обидві сторони, а позивач його вважав належним виконанням. У матеріалах виконавчого провадження є заяви позивача, де він вказує, що передає частину аліментів відповідачу на руки, та особисто доньці на її потреби. На підтвердження переказу коштів через «Укрпошту» позивач зберігав чеки та квитанції, які з часом були втрачені, а деякі з тих, що збереглися, вицвіли, через що неможливо встановити їх зміст. «Укрпошта» на адвокатський запит повідомила, що заяви про розшук реєстрового поштового відправлення приймаються за останні шість місяців із дня їх прийняття. ОСОБА_1 не може назвати точну суму коштів, переданих ним на утримання доньки, однак зазначає, що у період з 2018 року він сплачував у рахунок аліментів не менше 1000,00 грн щомісяця, з 2019 року ця сума зросла до 1500,00 грн, а з 2020 року - до 2000,00 грн. У липні 2020 року доньці виповнилося 14 років і позивач вирішив віддавати кошти саме дитині, більшу частку яких вона мала передавати своїй матері. У 2022 році ОСОБА_1 втратив постійний дохід, однак продовжував надавати кошти на утримання доньки у розмірі 2000,00 грн щомісяця, а на випускний вечір у 2023 році передав доньці 6500,00 грн. Тому, припустити про існування у нього боргу зі сплати аліментів позивач не міг, постанов державного виконавця про вжиті заходи він не отримував. ОСОБА_1 вважає, що заборгованість зі сплати аліментів у нього почала виникати з вересня 2022 року через різницю сплачуваної ним суми аліментів та встановленим їх належним розміром. У період із 08.09.2008 по 30.08.2022 він заборгованості зі сплати аліментів не має. Відповідно до розрахунку від 25.04.2024, сума заборгованості позивача з 01.09.2022 по 25.04.2024 складає 62924,85 грн, оскільки позивач щомісяця сплачував 2000,00 грн, указаний розмір заборгованості має бути зменшений на 34000,00 грн, які він сплатив у добровільному порядку, але не зарахований державним виконавцем. Через погіршення стану здоров`я та втрату роботи, сума, яку позивач максимально фізично може сплачувати щомісячно на погашення заборгованості, становить 2000,00 грн. Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 просить зменшити суму заборгованості зі сплати аліментів за період з 08.09.2008 по 25.04.2024 на 151777,80 грн.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 05.08.2024 подано відзив на позов разом із заявою про поновлення строку на подання відзиву (а.с.84-97).

Заперечення проти позову представник відповідача мотивувала тим, що державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості позивача зі сплати аліментів із урахуванням наданих позивачем квитанцій, станом на 15.07.2024 розмір заборгованості становить 177935,65 грн, а тому доводи позивача про неврахуванням виконавцем сум сплачених добровільно аліментів є надуманим. Щомісячно позивач сплачував аліменти в меншому, ніж нараховано, розмірі, а тому станом на вересень 2022 року у нього вже був борг більше 117000,00 грн. Доказів, що заборгованість виникла внаслідок тяжкої хвороби, позивачем не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.09.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

ОСОБА_2 у судовому засіданні додатково пояснила, що грошові кошти зі сплати аліментів отримувала від ОСОБА_1 шляхом грошових переказів. Заперечувала існування будь-яких домовленостей з позивачем про отримання грошових коштів на аліментів на руки. Навпаки, неодноразово нагадувала ОСОБА_1 про наявність у нього значної заборгованості за аліментами та сплати їх офіційно у рамках виконавчого провадження. Також, не заперечувала, що ОСОБА_1 , окрім аліментів, надавав доньці грошові кошти на її особисті потреби, що є його батьківським обов`язком. Вважає, що заборгованість за аліментами у ОСОБА_1 виникла через несвоєчасну їх сплату та у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15.07.2024 вважає правильним, зробленим з урахуванням дійсних обставин справи, наданих ОСОБА_1 доказів (щодо працевлаштування, здійснення грошових переказів), тому у задоволенні позовних вимог просила відмовити, як необґрунтованих та безпідставних.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні додатково пояснила, що грошові кошти зі сплати аліментів отримувала від ОСОБА_1 шляхом грошових переказів. Заперечувала існування будь-яких домовленостей з позивачем про отримання грошових коштів на аліментів на руки. Навпаки, неодноразово нагадувала ОСОБА_1 про наявність у нього значної заборгованості за аліментами та сплати їх офіційно у рамках виконавчого провадження. Також, не заперечувала, що ОСОБА_1 , окрім аліментів, надавав доньці грошові кошти на її особисті потреби, що є його батьківським обов`язком. Вважає, що заборгованість за аліментами у ОСОБА_1 виникла через несвоєчасну їх сплату та у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 15.07.2024 вважає правильним, зробленим з урахуванням дійсних обставин справи, наданих ОСОБА_1 доказів (щодо працевлаштування, здійснення грошових переказів), тому у задоволенні позовних вимог просила відмовити, як необґрунтованих та безпідставних.

Третя особа, Криворізькийвідділ державноївиконавчої службиу Криворізькомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),участі свого представника в судовому засіданні не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання про те, що до «Укрпошти» звертався ОСОБА_1 для підтвердження квитанцій, за яким ним сплачувалися аліменти на утримання дитини, оскільки наявні у нього квитанції вицвіли. Однак, такого підтвердження «Укрпошта» надати не змогла, оскільки строк зберігання квитанцій 6 місяців. Їй, як працівнику «Укрпошта» відомо, що ОСОБА_1 здійснював переказ аліментів регулярно, разом зі сплатою комунальних платежів.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надала показання про те, що ОСОБА_1 регулярно сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , як шляхом грошових переказів, так і безпосередньо передавав грошові кошти в руки відповідачу ОСОБА_2 . Окрім аліментів надавалися грошові кошти на додаткові витрати. Окрім того, мали місце випадки тривалого проживання дитини з батьком та з бабусею.

Допитана як свідок ОСОБА_9 надала показання про те, що зі слів дитини, яка навчалася разом з ОСОБА_8 , відомо, що остання тимчасово проживала з батьком, який на той час сплачував на її утримання аліменти.

Свідок ОСОБА_10 також у судовому засіданні надала показання про те, що бачила, як дівчинка, ОСОБА_8 проживала з батьком. На рахунок сплати аліментів їй нічого не відомо.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_8 надала показання про те, що батько періодично надавав кошти на її прохання на особисті потреби. Декілька разів батько передавав їй кошти особисто в руки та говори, що ці кошти є аліментами. Про отримання таких коштів вона нікому, зокрема матері, не говорила, витрачала їх самостійно на свої потреби. Коли саме відбувалася передача таких грошових коштів та у якій сумі, не пам`ятає. Однак, це було не регулярно, не щомісячно, а всього декілька разів.

Суд, вислухавши пояснення учасників засідання, допитавши свідків, дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 02.09.2008 видано виконавчий лист № 2-799/08 на виконання рішення від 02.09.2008, яким із ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі від усіх видів його доходів (заробітку), на утримання доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, на користь матері ОСОБА_11 , починаючи з 08.08.2008 (а.с.71).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Криворізького районного управління юстиції від 16.09.2008 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-799/08 (ВП № 9184545) (а.с.12).

Начальнику відділу ДВС Кіяшком О.І. 14.10.2008 подано пояснювальну записку, що з виконавчим листом він ознайомлений, сплачує аліменти щомісячно у розмірі 162,00 грн із 300 грн, які повинен сплачувати щомісячно (а.с.13).

Також, 28.03.2016 позивачем у виконавчому провадженні надано пояснювальну записку, що аліменти він сплачує частково, надаючи їх через доньку (а.с.14).

Дізнавшись, що в рамках виконання виконавчого провадження № 9184545, державним виконавцем винесено постанови, зокрема, про арешт майна боржника; про звернення стягнення на заробітну плату, інші доходи боржника, позивач звернувся до відділу ДВС, де дізнався про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Державним виконавцем Криворізького відділу ДВС виконано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-799/2008 від 02.09.2008, яка за період із 08.08.2008 по 21.02.2024 становить 185964,83 грн (а.с.17-19).

Повторно державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за період з 08.08.2008 по 25.04.2024, яка становить 18702,65 грн. Виконавцем враховано сплату позивачем коштів за червень 2010 року 162,00 грн, лютий 2018 року 700,00 грн, березень 2018 року 700,00 грн, квітень 2018 року 600,00 грн, травень 2018 року 700,00 грн, липень 2018 року 1712,00 грн, серпень 2018 року- 980,00 грн, вересень 2018 року 980,00 грн, жовтень 2018 року 980,00 грн, листопад 2018 року 980,00 грн, травень 2019 року 980,00 грн, березень 2024 року 2000,00 грн, квітень 2024 року 2000,00 грн (а.с.24-25).

Втретє державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за період із 08.08.2008 по 15.07.2024, яка становить 177932,65 грн (а.с.94-95).

На підтвердження доказів добровільної сплати аліментів позивачем надано квитанції грошових переказів «Укрпошта» адресату Кіяшко 16.09.2008 - 169,78 грн, 16.10.2008 169,78 грн, 25.11.2008 169,78 грн, 23.12.2008 209,60 грн, 19.02.2009 209,60 грн, 09.04.2009 178,16 грн, 05.05.2009 178,16 грн, 03.06.2009 188,64 грн, 22.08.2009 199,12 грн, 17.08.2009 199,12 грн, 19.11.2009 600,49 грн, 12.06.2010 169,78 грн, 03.08.2011 513,02 грн, у 2014 році 513,00 грн, які враховано державним виконавцем при здійсненні перерахунку (а.с.24-25, 49-51).

Також, позивачем надано квитанції про здійснення ним грошових переказів через ТОВ «Екселліо» із зазначенням адресата «Давидова» та призначенням переказу «аліменти», а саме: 12.02.2018 714,00 грн, 07.03.2018 714,00 грн, 16.04.2018 612,00 грн, 18.05.2018 714,00 грн, 10.07.2018 747,020 грн, 10.07.2018 999,60 грн, 07.08.2018 999,60 грн, 13.09.2018 999,60 грн, 09.10.2018 999,60 грн, 16.11.2018 999,60 грн, 26.03.2019 999,60 грн, 03.05.2019 999,60 грн, 11.06.2019 1020,00 грн, 08.07.2019 1020,00 грн, 12.08.2019 1020,00 грн, 16.09.2019 1020,00 грн, 09.11.2020 1020,00 грн, 10.08.2021 1020,00 грн, 08.02.2024 2060,00 грн. Зазначені квитанції також враховано державним виконавцем при здійснені розрахунку заборгованості (а.с.24-25, 52-56).

Через відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивачем сплачено аліменти на утримання доньки у ВП № 9184545 на рахунок Криворізького відділу ДВС 26.03.2024 2000,00 грн, 17.06.2024- 3500,00 грн, які враховано державним виконавцем, що слідує з розрахунку заборгованості (а.с.57, 94).

Позивачем, як на доказ скрутного матеріального стану, надано трудову книжку серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , згідно з якої, після звільнення 20.06.2022 за угодою сторін з посади водія філії Лозуватської Птахофабрики, він не працевлаштований (а.с.20-22).

За даними Пенсійного Фонду України реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 отримував стабільний дохід у період із листопада 2018 року по травень 2021 року та з лютого 2022 року по вересень 2022 року (а.с.23).

Як слідує з довідки КП «Криворізька міська лікарня» КМР, ОСОБА_1 у травні 2024 року звертався з діагнозом: невралгія трійчастого нерву праворуч, отримав призначення лікаря (а.с.26, 27).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_1 посилався на зміни в його матеріальному стані, наявність захворювань, а також сплату аліментів шляхом як безпосередньої передачі грошових коштів доньці, так і здійснення грошових переказів через «Укрпошту».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Як визначено ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право пред`явити позов з вимогою зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч. 4 ст. 273 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору, судом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 8 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір (чинний на час розгляду справи).

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2018 у справі № 756/13754/14-ц.

За приписами ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості (її частини) за аліментами.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що підстав для зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів, а відповідно і для задоволення позову, немає.

Відносно доводів позивача про передачу грошових коштів, як сплату аліментів, безпосередньо донці на руки, за домовленістю сторін, слід зазначити, що наявність такої домовленості не підтверджується належними доказами та категорично заперечується позивачем. Допитана у судовому засіданні ОСОБА_13 не заперечувала, що отримувала від батька кошти. Однак коли саме, у якій сумі та в рахунок чого, пояснити не змогла, переважно, ці кошти надавалися на її прохання та особисті потреби.

До доводів позивача про те, що він не ухилявся від сплати аліментів, а заборгованість із їх виплати оскільки через відсутність у нього постійного заробітку, а в подальшому, сплачуючи аліменти, іноді і в більшому розмірі, він не повідомляв про це державного виконавця, суд відносить критично.

Так, відповідно до наданих суду розрахунків заборгованості, встановлено, що державним виконавцем неодноразово проводився перерахунок заборгованості на підставі наданих позивачем відомостей щодо його працевлаштування та здійснення грошових переказів у рахунок сплати аліментів. Будь-яких належних доказів про сплату аліментів, які безпідставно не враховано державним виконавцем, у судовому засіданні позивачем не надано.

Розрахунок позивача про зменшення розміру заборгованості на суму 151777,80 грн не підтверджено належними доказами, не визнається відповідачем, а отже, зроблено на припущеннях, тому судом прийнятий бути не може.

Показання свідків про передачу грошових коштів позивачем безпосередньо на руки відповідачу та доньці, не є належним доказом, оскільки свідки не могли пояснити, в якій сумі, коли саме така передача грошей відбувалася. Окрім того, сам відповідач категорично заперечувала про наявність будь-яких домовленостей із позивачем про сплату аліментів шляхом безпосередньої передачі грошових коштів як їй, так і доньці, оскільки стягнення здійснювалося в примусовому порядку, про що свідчить відкрите виконавче провадження.

Позивач, будучи обізнаним про примусове виконання стягнення аліментів, про що він не заперечував у судовому засіданні, на свій розсуд визначив розмір та порядок їх сплати. Позивач заборгував аліменти на утримання дитини в розмірі 177932,65 грн не через непереборні об`єктивні обставини, а через власну бездіяльність, сплачуючи аліменти не своєчасно, не у визначеному розмірі, тобто внаслідок невиконання рішення суду в повному обсязі. Матеріали справи не містять жодних доказів, які би вказували, що борг утворився з інших поважних причин. Підстав звільнити позивача від сплати боргу за аліментами і тим самим порушити права дитини, судом не встановлено, оскільки такі підстави, передбачені ст. 197 СК України, відсутні.

Із огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язань зі сплати аліментів, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України, для звільнення позивача від сплати частини заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Криворізький відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зменшення заборгованості зі сплати аліментів, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03.03.2025

Суддя: