Рішення № 12554436, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/48822.11.10

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах”

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Простягнення 12 350,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаГоровий В.О.представник за довіреністю від 03.11.2010 р.

Від відповідача не зявився

22.11.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2010 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 5000,00 грн. попередньої оплати за договором від 02.07.2008 р. № 26, 7350,00 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/488 від 12.10.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.11.2010 р.

У судове засідання, призначене на 22.11.2010 р., зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву не подав. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2008 р. Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” в якості замовника та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в якості виконавця було укладено договір про надання послуг № 26 (надалі договір), за умовами якого виконавець зобовязався надати інформаційно-консультативні послуги по здійсненню та пошуку персоналу для замовника, в порядку та на умовах, передбачених договором, а замовник зобовязався оплатити послуги виконавця.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.1.15 договору виконавець зобовязаний надавати замовнику інформацію щодо здійсненої роботи з пошуку кандидатів на відкриті вакансії в додатку № 6 з періодичністю 15 календарних днів (не менше 2-х разів на місяць).

Відповідно до додатку № 2 до договору вартість послуг складає 36750,00 грн.

Згідно до п. 3.2 додатку № 1 від 01.07.2008 р. до договору замовник здійснює передоплату в розмірі фіксованої суми 5000,00 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного доповнення.

На виконання договору позивач перерахував відповідачу 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2564 від 07.07.2008 р.

Проте, відповідач свої зобовязання не виконав, передбачені договором послуги не надав.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1/05/ю від 28.05.2009 р. щодо повернення передоплати, сплаченої позивачем. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Доказів протилежного відповідачем надано не було.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечив факти, покладені позивачем в основу своїх позовних вимог, наявність боргу з повернення попередньої плати в сумі 5000,00 грн. не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 5000,00 грн. за договором про надання послуг від 02.07.2008 р. № 26 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 7350,00 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 4.2 договору за невиконання взятих на себе зобовязань, вказаних у п.п 2.1.13, 2.1.15 договору, виконавець виплачує замовнику штраф в розмірі 20 % від вартості послуг за цим договором, встановленої в додатку № 2 до договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення штрафу є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок здійснено правильно. Разом з тим, зважаючи на відсутність відомостей від позивача про негативні для підприємства наслідки неналежного виконання відповідачем обовязків за договором, співвідношення розміру попередньої плати, яка підлягає поверненню та розміру нарахованих відповідачеві штрафних санкцій, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Тому, враховуючи вищевикладене, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1500,00 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” (04071, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, ідентифікаційний номер 21004953) 5 000 (пять тисяч) грн. попередньої оплати, 1 500 (одну тисячу пятсот) грн. штрафу, 65 (шістдесят пять) грн. державного мита та 124 (сто двадцять чотири) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повістю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 29.11.2010 р.