Рішення № 12554305, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/40910.11.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»

Про           стягнення 758414,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Пшенична В.В. (за довіреністю)

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»про стягнення 758414,60 грн. за договорами поставки № 2506/01 від 25.06.2010 р., № 1207/02 від 12.07.2010 р., № 1407/01 від 14.07.2010 р., а саме: 572549,00 грн. основного боргу, 209423,03 грн. неустойки, 3442,57 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/409 та призначено її до розгляду на 27.10.2010 р..

Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 27.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.11.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні відповідач надав суду відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що 08.11.2010 р. частково здійснив погашення заборгованості в сумі 4549,99 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень. Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач заперечив в повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25.06.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»(покупцем) укладено договір поставки № 2506/01 (далі - Договір-1 ).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1. Договору-1) позивач зобов’язався передати полістирол та поліпропилен (далі - товар) у власність відповідачеві, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені цим Договором

Згідно з пунктом 2.1 Договору-1 загальна вартість товару складає 278350,00 грн., ПДВ 55670,00 грн., разом 334020,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору-1 визначено, що оплата за переданий позивачем товар здійснюється у покупцем у безготівковій формі на банківський рахунок позивача в національній валюті України на підставі рахунку-фактури: 83505,00 грн. оплата до 29.06.2010 р.; решта - 250515,00 грн. протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Відповідно до умов Договору-1, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 334020,00 грн., що підтверджується накладною від 25.06.2010 р. № 321/06 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 25.06.2010 р. № 625/3, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач частково погасив заборгованість за Договором-1 в сумі 184020,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість за Договором-1 в сумі 150000,00 грн.

Крім того, як встановлено судом платіжним дорученням від 05.11.2010 р. № 55 позивач за Договором-1 перерахував відповідачеві кошти в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 2000,00 грн. в рахунок оплати боргу за Договором-1, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 2000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором-1 становить 148000,00 грн.

12.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»(покупцем) укладено договір поставки № 1207/02 (далі - Договір-2 ).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1. Договору-2) позивач зобов’язався передати поліпропилен (далі - товар) у власність відповідачеві, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені Договором-2.

Згідно з пунктом 2.1 Договору-2 загальна вартість товару за цим Договором складає 70425,00 грн., ПДВ - 14085,00 грн., разом 84510,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору-2 визначено, що оплата за переданий позивачем товар здійснюється у покупцем у безготівковій формі на банківський рахунок позивача в національній валюті України на підставі рахунку-фактури протягом п’яти банківських днів з моменту передачі товару.

Відповідно до умов Договору-2 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 84510,00 грн., що підтверджується накладною від 12.07.2010 р. № 131/07 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12.07.2010 р. № 712/1, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, як встановлено судом платіжним дорученням від 08.11.2010 р. № 57 позивач за Договором-2 перерахував відповідачеві кошти в сумі 1510,00 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 1510,00 грн. в рахунок оплати боргу за Договором-2, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1510,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідача перед позивачем в частині оплати боргу за Договором-2 становить 83000,00 грн.

14.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»(покупцем) укладено договір поставки № 1407/01 (далі - Договір-3 ).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1 Договору-3) позивач зобов’язався передати полімерні матеріали та вироби з пластмас (далі - товар) у власність відповідачеві, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, передбачені Договором-3.

Згідно з пунктом 2.1. Договору-3 загальна вартість товару за цим Договором складає 5000000 грн., ПДВ 1000000 грн., разом 6 000000 грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що оплата за переданий позивачем товар здійснюється відповідачем у безготівковій формі протягом п’яти банківських днів з моменту передачі партії товару на поточний рахунок позивача в національній валюті.

До вказаного Договору сторони уклали додаток № 1 до Договору «Специфікація».

Відповідно до умов Договору-3, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 338039,99 грн., що підтверджується накладною від 14.07.2010 р. № 179/07 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.07.2010 р. № 714/1, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом платіжним дорученням від 08.11.2010 р. № 58 позивач за Договором-3 перерахував відповідачеві кошти в сумі 1039,99 грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 1039,99 грн. в рахунок оплати боргу за Договором-3, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1039,99 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідача перед позивачем в частині оплати боргу за Договором-3 становить 337000,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умови вказаних договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказані договори є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати товару за Договором-1 протягом десяти банківських днів, за Договором-2 та Договором-3 –протягом п’яти банківських днів.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості за Договорами відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 568000,00 грн., з яких: 148000,00 грн. за Договором-1, 83000,00 грн. - за Договором-2, 337000,00 грн. - за Договором-3, підлягають в повному обсязі.

Також позивач просить суд також стягнути з відповідача 3442,57 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за вказаними Договорами.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток з загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3442,57 грн. три проценти річних за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідач у встановлений договорами строк свого обов’язку не виконав, суму заборгованості не сплатив, тобто дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з пунктами 6.2. вказаних Договорів, у разі порушення строків оплати за переданий товар, відповідач сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, особливість штрафу полягає в тому, що останній обраховується лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, та являє собою грошову суму, яка нараховується і виплачується одноразово. Натомість пеня відрізняється від штрафу тим, що пеня обраховується за період прострочення виконання, і її нарахування здійснюється протягом строку прострочення.

З правовідносин сторін вбачається, що платіж передбачений у пунктах 6.2. Договорів за правовою природою є пенею.

Враховуючи норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та п. 6.2 Договорів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3442,57 грн. підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито в сумі 7854,15 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрапласт Україна»(01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 6, рахунок 26009029301 у ПАТ «Укргазпромбанк», міста Києва, МФО 320843, код 35919268) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»(03062, вул. Чистяківська, 6/10, кв. 160; рахунок 2600400410001 в АКБ «Правекс-Банк», м. Києва, МФО 321983, код 21628041) 568000,00 грн. основного боргу, 3442,57 грн. трьох процентів річних, 209423,03 грн. пені, 7854,15 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 4549,99 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Хімпласт»(03062, вул. Чистяківська, б. 6/10, кв. 160; рахунок 2600400410001 в АКБ «Правекс-Банк», м. Києва, МФО 321983, код 21628041) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0,85 грн., сплачене платіжним дорученням від 28.08.2010 р. № 869, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 30.11.2010 р.