Рішення № 12554291, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/42315.11.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7»

Простягнення 420542,92 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Гаркавенко С.В. ( за дов.)

Від відповідача          Стужук П.П. ( за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7»420542,92 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 26-0067 від 07.08.2000 р., а саме: 322329,12 грн. основного боргу, 49565,65 грн. інфляційних збитків, 12885,05 грн. трьох процентів річних, 21201,08 грн. пені, 14562,02 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 17/423 та призначено її до розгляду на 15.11.2010 р..

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості в сумі 322329,10 грн. та заперечив проти стягнення штрафу в розмірі 14562,02 грн. Крім того, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 2 роки (24 місяці) рівними платежами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.08.2000 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та житлово-будівельним кооперативом «Автотранспортник-7»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 26-0067 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 5.1 Договору та звернення-доручення до нього визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії Договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Пунктом 3 додатку № 4 до Договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з липня 2008 року по жовтень 2010 року на загальну суму 821802,91 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідач частково погасив борг в сумі 499473,79 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 322329,12 грн.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку визнав наявність заборгованості в частині основного боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 322329,12 грн. за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд враховує те, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи три проценти річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 12885,05 грн. трьох процентів річних та 49565,65 грн. інфляційних збитків, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 3.5 додатку 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідач надані послуги у визначений Договором строк не оплатив, тому з нього, на підставі п. 3.5. додатку № 4 до Договору, підлягає стягненню пеня в сумі 21201,08 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом (з урахування розміру подвійної облікової ставки НБУ).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

Крім того, зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги з постачання теплової енергії, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14562,02 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Заява відповідача про розстрочення рішення суду на 24 (двадцять чотири місяці) підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Серед іншого, відповідач зазначив, що борг фактично виник внаслідок різниці в тарифах, яку повинна компенсувати Київська міська державна адміністрація за нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Однак, за твердженням сторони, відповідна компенсація не надавалась. Також відповідач зазначив, що на даний час у кооперативі склалася вкрай тяжка ситуація, заборгованість мешканців житлового будинку складає близько 200000,00 грн., у зв’язку з чим відповідач звернувся з відповідними позовами про стягнення заборгованості до Оболонського районного суду міста Києва. Крім того, внаслідок накладення арешту на грошові кошти кооперативу, останній буде позбавлений можливості виплачувати працівникам заробітну плату, вартість вивозу сміття, вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню, зростатиме борг перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, враховуючи тяжкий фінансовий стан позивача та з метою виконання рішення суду у цій справі, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача частково, розстрочивши виконання рішення суду (основного боргу, штрафних санкцій та судових витрат) на десять місяців.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 4059,81 грн. витрат по оплаті державного мита та 227,83грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7»(04201, м. Київ, вул. П. Панча, 11б, кв. 41, рахунок 26008200001130 у Мінському відділенні АКБ « Укрсоцбанк», МФО 322131, код 22894848) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 322329,12 грн. основного боргу, 12885,05 грн. трьох процентів річних, 49565,65 грн. інфляційних збитків, 21201,08 грн. пені, 4059,81 грн. витрат по оплаті державного мита, 227,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочити виконання рішення суду на десять місяці шляхом стягнення щомісяця рівних платежів у розмірі 41026,85 грн., починаючи з грудня 2010 року по вересень 2011 року включно.

          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

           Рішення підписано 30.11.2010 р.