Рішення № 12554205, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/57417.11.10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»

доЗакритого акціонерного товариства «Піастрелла»

простягнення 12 620,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Ткач В.Д.

від відповідача:Лисицька А.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»(надалі –ТОВ «Еф Ес Маккензі-Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Піастрелла» (надалі –ЗАТ «Піастрелла») про стягнення 12620,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, а відповідач належним чином своє грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 12620,00грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.10.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2010 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.11.2010 р.

10.11.2010 р. позивачем до канцелярії суду було подано клопотання про збільшення суми позову. Згідно вказаного клопотання позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12620,00грн., пеню у розмірі 1251,14 грн., 3% річних у розмірі 499,96 грн. та індекс інфляції у розмірі 128,22 грн.

В судове засідання 17.11.2010 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2010 р. з’явився, подав письмове пояснення згідно тексту якого позовні вимоги визнав в повному обсязі, але у зв’язку із скрутним фінансовим становищем просить зменшити суму пені та відстрочити виконання рішення на шість місяців.

Подане позивачем доповнення позовних вимог, в частині якими доповнюється предмет позову додатковими вимогами, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. №02-5/289 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Із поданого клопотання вбачається, що на розгляд суду було поставлено вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1251,14 грн. у період з 05.10.2009 р. по 05.04.2010 р., 3% річних у розмірі 499,96 грн. та індекс інфляції у розмірі 128,22 грн. у період з 17.07.2009 р. по 05.11.2010 р.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»від 02.06.2006р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, наведене доповнення позовних вимог в частині пред’явлення додаткових вимог не може бути прийняте судом до розгляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2009 р. між ТОВ «Еф Ес Маккензі-Україна»(експедитор) та ЗАТ «Піастрелла»(клієнт) укладено договір-заявку №1 про транспортно-експедиційне обслуговування (надалі –«Договір»).

Відповідно до п. 1 Договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов’язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним транспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані витрати експедитора (в тому числі штрафні санкції, сплачені експедитором третім особам із-за неналежного виконання клієнтом своїх обов’язків).

Відповідно до умов Договору перевізник повинен був здійснити перевезення вантажу по маршруту Одна (Кастеллон) Іспанія-Київ, Україна (місце завантаження: FRITTA, S.L., CV-20, Km.8-Apdo 293 (12200, Odna (Castellon) Spain, Carmina Ballester; місце розвантаження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7 (територія заводу «Комбінат Будіндустрії) ЗАТ «Піастрелла»), протягом 5-6 днів.

Згідно п. 1.14 Договору сума фрахту (сума договору крім додаткових витрат) становить 27620,00 грн. та включає в себе винагороду експедитора та суму, що підлягає сплаті третім особам, залученим для виконання замовлення.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №023878.

08.02.2010 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунок-фактуру №СФ-0000796 від 11.06.2009 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000796 від 30.06.2009 р. та податкову накладну №796 від 30.06.2009 р. на суму 27620,00 грн. для здійснення оплати наданих послуг перевезення вантажу. Вказані документи отримано відповідачем 10.02.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303704672040.

На виконання умов Договору відповідачем було здійснено часткову оплату наданих послуг у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12620,00 грн.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України, статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, зв'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р. договір перевезення встановлюється накладною, а статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що накладна, оскільки не доказано зворотного, являється доказом умов договору і підтвердженням прийняття вантажу транспортером.

Матеріалами справи (міжнародна товарно-транспортна накладна, договір-заявка) підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу відповідачу на загальну суму 27 620,00 грн.

Здійснивши часткову оплату вартості послуг відповідач схвалив факт їх надання та погодився із вартістю наданих послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедиторові розумну плату.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.15 Договору оплата за виконані послуги і додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій протягом тридцяти календарних днів з моменту доставки товару на склад клієнта.

Отже, сторонами погоджено момент виникнення у ЗАТ «Піастрелла»грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг з перевезення –момент доставки товару на склад клієнта.

Згідно відмітки на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №023878 товар отримано відповідачем 18.06.2009 р.

З урахуванням дати доставки товару на склад клієнта та враховуючи приписи п. 1.15 Договору, грошове зобов’язання по оплаті відповідачем наданих послуг по перевезенню вантажу наступило через тридцять банківських днів з моменту доставки товару.

Із доданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі сплативши 11.06.2009 р. - 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 8 Договору сторони погодились на необхідність досудового врегулювання спорів по даному договору у претензійному порядку.

01.09.2010 р. та 28.09.2010 р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №80-Ю та №35/1-Ю з проханням погасити існуючу заборгованість у розмірі 12620,00 грн. Претензії відповідачем отримані 06.09.2010 р. та 29.09.2010 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №03370335 та №05164102.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, існуючої заборгованості не погасив.

Таким чином, судом встановлено існування заборгованості відповідача у розмірі 12620,00грн., а зобов’язання по оплаті наданих послуг повинно було виконано до 18.07.2009р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 12620,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ЗАТ «Піастрелла»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Заяви про застосування строку позовної даності відповідачем не подано, а у відзиві останнім суму заборгованості визнано в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Еф Ес Маккензі-Україна»про стягнення з ЗАТ «Піастрелла»заборгованості у розмірі 12620,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»зайво сплачене за платіжними дорученнями №3427 від 13.10.2010 р. та №3753 від 05.11.2010 р. державне мито в сумі 19,60 грн. повертається позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7; ідентифікаційний код 33293530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»(04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36; ідентифікаційний код 33835710) заборгованість у розмірі 12 620 (дванадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна»(04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36; ідентифікаційний код 33835710) з Державного бюджету України 19 (дев’ятнадцять) грн. 60 коп. зайво сплаченого за платіжними дорученнями №3427 від 13.10.2010 р. та №3753 від 05.11.2010 р. державного мита за подачу позовної заяви, які знаходиться в матеріалах справи. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписано 22.11.2010 р.