Рішення № 12553989, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 30/78пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М., при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00211197,

до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 32442295,

про визнання недійсним договору про закупівлю №02-01/1-379 по результатам відкритих торгів, які відбулись 13.06.2008р.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Галицький О.П. – за довіреністю;

від відповідача: Бесіда О.Є. – за довіреністю,-

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.10.2010р. по 16.11.2010р. та з 16.11.2010р. по 24.11.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Яснувата Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка Донецької області, про визнання договору про закупівлю №02-01/1-379 від 03.07.2008р. недійсним повністю з моменту його укладення.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на копію договору про закупівлю по результатам відкритих торгів, які відбулись 13.06.2008р. №02-01/1-379 від 03.07.2008р., норми Господарського та Цивільного кодексів України.

У відзиві на позовну заяву №08-82/112 від 20.08.2008р. Відповідач з огляду на ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 181, 193, 207 Господарського кодексу України, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що при укладанні спірного договору сторонами були дотримані всі вимоги ст.203 Цивільного кодексу України, зміст договору не суперечить нормам Цивільного кодексу України, а також актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства; обидві сторони мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, про що свідчить наявність усіх правоустановчих документів; надсиланням тендерної пропозиції Позивач підтвердив своє вільне волевиявлення щодо укладення договору та на реальне настання правових наслідків, тобто на постачання своєї продукції Відповідачу.

26.08.2009р. Відповідачем надано клопотання про нездійснення фіксації судового процесу технічними засобами, а також клопотання про залучення до матеріалів справи копії специфікації до договору №02-01/1-379 від 03.07.2008р., листа №30/02-01/19-08ТК від 25.06.2008р., накладної №83 від 02.10.2008р., акту приймання-передачі продукції від 02.10.2008р.

Позивач у запереченні на відзив від 29.09.2009р. зазначив, що відзив не відповідає фактичним обставинам справи; спірний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону, які регулюють порядок його укладення; з посиланням на ст.173, ч.1 ст.174, ч.7 ст.179, ч.3, 4 ст.180 Господарського кодексу України зазначив, що з п.2.1 спірного договору вбачається, що в порушення вищевказаних норм при укладенні спірного договору сторони не погодили ціну продукції та термін її поставки, отже, спірний договір повинен бути визнаний недійсним.

29.09.2009р. Позивачем надано заяву про забезпечення позову, якою останній просив заборонити Державному підприємству „Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка, пл. Радянська, 2) вчиняти будь-які дії, щодо виконання договору закупівлі №02-01/1-379 від 03.07.2008р., що був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод” та Державним підприємством „Макіїввугілля”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. відмовлено у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству „Макіїввугілля” вчиняти будь-які дії щодо виконання договору закупівлі №02-01/1-379 від 03.07.2008р., що був укладений між Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод” та Державним підприємством „Макіїввугілля”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2009 р. зупинено провадження у справі №30/78пд у зв’язку із направленням матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду.

02.10.2009р. Позивачем надано для залучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4096874.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 12.10.2009 р. відмовив Відкритому акціонерному товариству „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Макіївка Донецької області, у прийнятті до апеляційного провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №30/78пд.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2009р. касаційну скаргу ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. у справі №30/78пд залишено без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. у справі №30/78пд – без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 04.03.2010р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2009р. у справі № 30/78пд.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2010р., у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі та поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області, поновлено провадження у справі № 30/78пд.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 16.11.2010р. справа розглядається у складі суду визначеному вище.

У судове засіданні 24.11.2010р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні 24.11.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №08-82/112 від 20.08.2009р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Платник) був укладений договір про закупівлю по результатам відкритих торгів, які відбулись 13.06.2008р. №02-01/1-379 від 03.07.2008р., згідно з яким, Виконавець зобов’язується передати у власність Платнику продукцію, а саме Прохідницький комбайн КСП-32 (КСП-32.00.00.000-02) кут нахилу ± 12 град., напруга – 660В, міцність пород до 100 МПа, тип перевантажувача – стрічковий, перевантажувач 15 м. (КСП-32.27.00.000 шириною 650 мм, довжина – 11,4 м. з додатковою секцією довжиною – 3 м.), закріплений одним кінцем до комбайну, другим – до візка, який переміщається по балкам монорейки (монорейка до комплекту поставки не входить); вид хвостового перевантажувача-поворотний, розмір виробки висота х ширина, мм: 3550х5200, в кількості та за ціною згідно специфікації (надалі за договором Товар), а Платник зобов’язується прийняти, здійснити оплату за Товар. Найменування, ціна, кількість, загальна вартість Товару, умови оплати за нього викладені у специфікації. Специфікація є невід’ємною частиною цього договору (п. 3.1. Договору).

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач, з огляду на ст.173, ч.1 ст.174, ч.7 ст.179, ч.3, 4 ст.180 Господарського кодексу України, ст.638 Цивільного кодексу України, посилається на те, що спірний правочин не відповідає вимогам закону та повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору.

Так, відповідно до п.3.2 договору, загальна вартість товару складає 3390000,00грн., в тому числі ПДВ 565000,00 грн.

Згідно з п.2.1 договору, специфікація на продукцію містить: найменування продукції; ціну за одиницю; загальну вартість продукції; реквізити відвантаження; умови оплати; терміни поставки.

Відповідність даним умовам вбачається із самої специфікації до договору №02-01/1-379 від 03.07.2008р., що скріплена підписами представників та печатками учасників спірних правовідношень.

Як встановлено п. 4.1 договору, доставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Платника) у термін 40 (сорок) календарних днів з моменту отримання 50% передплати за товар (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 р.).

Відповідно до п.6.1 договору, Платник здійснює розрахунки з Виконавцем в національній валюті України шляхом перерахунку бюджетних коштів на поточний рахунок Виконавця.

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 50% вартості товару після підписання цього договору за умови наявності грошових коштів на рахунку Платника (п.6.2 договору).

Остаточна оплата 50% вартості товару здійснюється на протязі 10 (десяти) банківських днів з дня відвантаження товару Платнику (п.6.3 договору).

Пунктом 12.1 спірного правочину передбачено, що договір діє з дати його підписання до 31.12.2008 р., а щодо виконання зобов’язань – до повного і належного їх виконання.

Отже, вбачається погодження сторонами суттєвих умов правочину у розумінні наведених норм права.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання договору про закупівлю №02-01/1-379 від 03.07.2008р. недійсним повністю з моменту його укладення необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Яснувата Донецької області, до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка Донецької області, про визнання договору про закупівлю №02-01/1-379 від 03.07.2008р. недійсним повністю з моменту його укладення, відмовити.

2.У судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено повний текст рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст підписано 29.11.2010р.