ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2010 року <Час проголошення >№ 2а-15626/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю сторін:
представника позивача Безпалого Д.В. ,
представника відповідача Мухи С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антонов»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000734250 від 08.04.10 р. та № 0000834250/1 від 12.07.10 р., № 0000944250/2 від 06.09.10 р. обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні договорів від 02.03.07 р. № А3-030207 укладеного між позивачем та нерезидентом «International Aircraft Suppliers Phoenix” (США); від 13.11.07 р. №АН04-44(12) з нерезидентом Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH(GLS) (Германія); від 25.11.08 р. №144 з нерезидентом ВАТ «Фанласт»(Росія). Позивач вказує на те, що імпорт товарів ним було здійснено в межах 180-денного строку, про що свідчить інвойс з відміткою митниці “під митним контролем”, а тому відповідач застосував суму штрафних санкцій неправомірно.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000734250 від 08.04.10 р. та № 0000834250/1 від 12.07.10 р., № 0000944250/2 від 06.09.10 р. як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що позивачем порушені вимоги ч.1ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортних договорів, оскільки митне оформлення позивачем своєчасно здійснено не було.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:
Судом встановлено, що 20.03.10 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну документальну позапланову перевірку дотримання вимог валютного законодавства України Державного підприємства «Антонов», за результатами якого складено акт № 159/42-50/14307529 від 29.03.10 р.
В ході перевірки податковим органом встановлені порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” при виконанні імпортних контрактів від 02.03.07 р. № А3-030207 з нерезидентом «International Aircraft Suppliers Phoenix” (США); від 13.11.07 р. №АН04-44(12) з нерезидентом Goodrich Hella Aerospace Lighting Systems GmbH(GLS) (Германія); від 25.11.08 р. №144 з нерезидентом ВАТ «Фанласт»(Росія).
На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000734250 від 08.04.10 р. сума штрафних санкцій якого становить 29588,40 грн.
З вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач не погодився та оскаржив в адміністративному порядку відповідно до п.5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За результатом адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.
Враховуючи адміністративне оскарження позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач прийняв рішення № 0000834250/1 від 12.07.10 р., № 0000944250/2 від 06.09.10 р.
Актом перевірки встановлено, що на виконання імпортного контракту від 02.03.07 р. № А3-030207 укладеного з нерезидентом, позивачем було здійснено передоплату американській фірмі «International Aircraft Suppliers Phoenix” (США) відповідно до платіжного доручення № 4 від 28.07.09 р. на суму 123000,00 доларів США.
Відповідно до вимог абзацу 1 статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”№185/94 від 23.09.1994р., граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) по платіжному дорученню № 4 від 28.07.09 р. на суму 123000,00 доларів США граничний строк поставки складає 24.01.10 р.
Відповідно до товаросупровідного документу (інвойсу) ввезення товарів на територію України було здійснено без порушення встановлених законодавством строків, оскільки відтиск штампа “Під митним контролем” інспектора Глухівської митниці № 082 датовано 11.11.09 р.
Приведений вище документ свідчить про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбулося 11.11.09 р., чим підтверджується, що поставка товару на митну територію України (що підтверджується штампом митниці “Під митним контролем” на товаросупровідних документах) була здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента по всіх платіжних дорученнях, тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків.
Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”№185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями) “імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики”.
Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача грунтується на тому факті, що законодаство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.
Також представником відповідача зазначено, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД.
Такий висновок зроблений відповідачем з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі - Інструкції), де зазначено, що “банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 “Імпорт”, ІМ-41 “Реімпорт”, ІМ-72 “Магазин безмитної торгівлі”, ІМ-75 “Відмова на користь держави”, ІМ-76 “Знищення або руйнування”) та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг”.
Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.
Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)”.
Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.
Згідно ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Поняття “момент перетину товаром митного кордону України” визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.
Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах
Отже судом встановлено, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.
Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
При цьому згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.
Враховуючи викладене обгрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу “під митним контролем” з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.
Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № А3-030207 від 02.03.07 р., укладеного позивачем з нерезидентами, на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці „Під митним контролем" на наявних у позивача вантажних митних деклараціях. Зокрема, у позивача наявна вантажна митна декларація.
Враховуючи те, що Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків не надало доказів правомірності рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000734250 від 08.04.10 р. та № 0000834250/1 від 12.07.10 р., № 0000944250/2 від 06.09.10 р. р., суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000734250 від 08.04.10 р., №0000834250/1 від 12.07.10 р. та №0000944250/2 від 06.09.10 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст складений та підписаний суддею 29.11.10 р.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 12553520, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 22.11.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-15626/10/2670. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.