Постанова № 12553517, 25.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2010 року <Час проголошення >№ 2а-15884/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача Лобовика Б.С., Філіпчук І.В., Яковенко С.В.,

представника відповідача Гладуна Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р. щодо нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій у розмірі 387 363,00 грн., обґрунтовуючи тим, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит такого платника податку. Операція з поставки послуг оренди приміщення, що є підставою для виникнення права на податковий кредит ТОВ «Ернст енд Янг»має реальний характер, оскільки орендоване приміщення використовується позивачем для ведення господарської діяльності. Також позивач зазначив, що постачальник послуг ТОВ «Дім на Михайлівській»є платником податків, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім того, позивач пояснив, що ним були дотримані вимоги законодавства України щодо визначення податкового кредиту та документального підтвердження сум податкового кредиту.

В позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірним, недійсним та не чинним податкове повідомлення рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в запереченнях проти позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що 21.09.10 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ернст енд Янг» з питання податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «ДТ «Дім на Михайлівській»за результатами якої складено акт 476/42-20/33306958 від 21.09.10 р.

В ході перевірки встановлені порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 258242,00 грн. у тому числі: за квітень 2010 р. 98467,00 грн., за травень 2010 69802,00 грн., за червень 2010 89973,00 грн.

На підставі акту перевірки 476/42-20/33306958 від 21.09.10 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання 387363,00 грн., з яких, за основним платежем 258242,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 129121,00 грн.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення” від 30 травня 1997 року № 165 податкових накладних №12, від 08.04.10 р., № 13 від 09.04.10, №16 від 06.05.10, №17 від 08.05.10 р., № 30.04.10 р. від 30.04.10, № 19, № 20 від 08.06.10 р. виданих йому продавцем ТОВ «Дім на Михайлівській».

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Позивачем надані до суду також платіжні доручення на перерахування коштів в оплату товарів, робіт, послуг, суми ПДВ, по яким включені до складу податкового кредиту у квітні червні 2010 року, що підтверджують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, Закон України „Про податок на додану вартість” містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.

Так, приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244 (далі за текстом Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

З вищенаведених норм вбачається, що хоч реєстр і є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, однак судом вже встановлений факт наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку до складу податкового кредиту такого платника податку.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)”.

Тобто, зазначеною нормою Закону чітко визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит. Насамперед слід відзначити, що зазначеним пунктом Закону визначено право, а не обовязок платника податків подання такої заяви зі скаргою на постачальника. Крім того, можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну. При цьому, відмова з боку постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні покупцю оригіналу податкової накладної повинна бути конкретизована та визначена у певній формі (письмова відмова), оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не дозволяє органам державної податкової служби самовільно трактувати поняття “відмови від надання податкової накладної” та базувати власні висновки на припущеннях. Тобто, орган державної податкової служби не має передбачених законодавством повноважень застосовувати поняття “відмова від надання постачальником податкової накладної” без підтвердження належними доказами наявності факту такої відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що постачальники, які надали до позивача податкові накладені, жодним чином не відмовлялися від надання податкових накладних на адресу позивача, не надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення, що й підтверджується оригіналами отриманих позивачем податкових накладних за квітень-червень 2010 року, а тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача, на те, що позивачем порушено п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки зазначені норми Закону, які, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не міститьжодних вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, і не обмежують строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до листа №5780/10/14-007 від 26.10.10 р. податкову звітність ТОВ «Дім на Михайлівській», а саме декларації з податку на додану вартість за січень-вересень 2010 р. прийнята, зареєстрована та проведена ДПІ у Печерському районі м. Києва як «основний звіт».

Підпунктом 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, та узгоджується з положеннями ст. 2 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до позивача приписів пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.2.8 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 є неправомірним, а тому оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001014220/0 від 05.10.10 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.11.10 р.

Суддя Є.В. Аблов