Постанова № 12553510, 18.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2010 року 12:57 № 2а-5815/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Гріщенко В.І., Буйвола Д.І. (довіреність від 29.04.2010р. № 3),

відповідача Кириленка М.Є. (довіреність від 11.01.2010р. № 6),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 листопада 2009 року № 0000782200/0/51087, від 12 лютого 2010 року № 0000782200/1/4318, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВВ Імекс»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 листопада 2009 року № 0000782200/0/51087, від 12 лютого 2010 року № 0000782200/1/4318.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним не виконувались валютні операції, що потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України, що свідчить про протиправність спірного рішення. Крім того, позивач посилався на те, що ним було вжито всіх заходів для отримання наступної індивідуальної ліцензії, а також на порушення порядку розгляду скарг позивача.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував та зазначав, що позивачем було допущено порушення вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому застосування відповідальності на підставі ст. 16 цього ж Декрету є таким, що повністю відповідає законодавству.

У судовому засіданні 18 листопада 2010 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 листопада 2010 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

ТОВ «ВВ Імекс»було зареєстровано як юридичну особу Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 04 жовтня 2002 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А 01 № 099592).

Відповідно до Довідки № 30066/07 від 28 січня 2008 року до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців до видів діяльності ТОВ «ВВ Імекс» станом на 02 червня 2010 року до видів діяльності позивача відноситься 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Листом від 19 жовтня 2009 року № 09-105/22401 Головне управління Національного Банку України по м. Києву і Київській області повідомило ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про те, що під час здійснення контролю за дотриманням ТОВ «ВВ Імекс»вимог індивідуальної ліцензії від 08 липня 2009 року № 154 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України ним було допущено порушення п. 1.9 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до листа ТОВ «ВВ Імекс»від 04 листопада 2009 року № 87, який був направлений позивачем до Національного банку України, Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, Управління валютного контролю та ліцензування, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, товариство пояснило, що отримало індивідуальну ліцензію лише 08 липня 2009 року і не контролює надходження податку на рахунок, посилаючись на те, що таке сталось вперше і воно обіцяє подавати заяву на видачу індивідуальної ліцензії ще раніше, чим подавало, просило фінансові санкції не застосовувати та індивідуальної ліцензії не лишати.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «ВВ Імекс»за період з 03 липня 2009 року по 19 листопада 2009 року, за результатами якої було складено акт від 19 листопада 2009 року № 5800/2200/32156999.

В ході перевірки було встановлено, що на рахунок «ВВ Імекс»№ 19124061331111000048071093 в польських злотих, відкритий в Bank Polska Kasa Opieki Spolka Akcyjna Oddzial w Warszawie (Польща), було зараховано повернення податку з бюджету Республіки Польща, який був сплачений при придбанні дизпалива та запчастин водіями, які виконуються міжнародні перевезення , - 03 липня 2009 року в сумі 6266 польських злотих.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення «ВВ Імекс»вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

26 листопада 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000782200/0/51087, яким за порушення вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»застосувала до ТОВ «ВВ Імекс»суму штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 16 цього ж Декрету в розмірі 15442, 58 грн.

11 грудня 2009 року ТОВ «ВВ Імекс»подало скаргу до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30 грудня 2009 року № 57810/10/25-011 було продовжено строк розгляду первинної скарги до 08 лютого 2010 року включно.

Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08 лютого 2010 року № 3451/10/25-011 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

24 лютого 2010 року позивачем було подано скаргу до ДПА у м. Києві в порядку подальшого адміністративного оскарження.

Рішенням ДПА у м. Києві від 15 березня 2010 року № 1466/10/25-114 скаргу позивача було залишено без розгляду.

25 березня 2010 року позивачем було подано скаргу до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 02 квітня 2010 року № 3211/6/25-0415 рішення ДПА у м. Києві від 15 березня 2010 року № 1466/10/25-114 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Згідно індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України від 07 липня 2008 року № 139 (вих. № 28-130/2088-9217) Національним банком України відповідно до підпункту «д»п. 4 і п. 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»дозволено ТОВ «ВВ Імекс»(власник ліцензії) розмістити валютні цінності за межами України. Ліцензія надає її власнику право на проведення таких операцій, зокрема на рахунок зараховуються податки, що повертаються згідно із законодавством Польщі. Нерезидент, у якого відкриті рахунки: Bank Polska Kasa Opieki Spolka Akcyjna Oddzial w Warszawie (Польща), номери, типи рахунків, валютні цінності на рахунках: № 19124061331111000048071093 розрахунковий рахунок в польських злотих. Строк дії ліцензії з дати видачі до 30 червня 2009 року.

03 липня 2009 року на рахунок «ВВ Імекс»№ 19124061331111000048071093 в польських злотих, відкритий в nk Polska Kasa Opieki Spolka Akcyjna Oddzial w Warszawie»(Польща), було зараховано повернення податку з бюджету Республіки Польща, який був сплачений при придбанні дизпалива та запчастин водіями, які виконуються міжнародні перевезення, в сумі 6266 польських злотих.

Згідно індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України від 08 липня 2009 року № 154 (вих. № 28-130/2469-12923) Національним банком України відповідно до підпункту «д»п. 4 і п. 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дозволено ТОВ «ВВ Імекс»(власник ліцензії) розмістити валютні цінності за межами України. Ліцензія надає її власнику право на проведення таких операцій, зокрема на рахунок зараховуються податки, що повертаються згідно із законодавством Польщі. Нерезидент, у якого відкриті рахунки: Bank Polska Kasa Opieki Spolka Akcyjna Oddzial w Warszawie (Польща), номери, типи рахунків, валютні цінності на рахунках: № 19124061331111000048071093 розрахунковий рахунок в польських злотих. Строк дії ліцензії з дати видачі до 30 червня 2010 року.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі Декрет) установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п. 1 ст. 5 Декрету).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету до валютних операцій відносяться:

- операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції повязані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобовязань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, повязані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

В силу п. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно підпункту «д»п. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребує, зокрема розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету.

В розумінні Декрету до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії (п. 5 ст. 5 Декрету).

Згідно з п. 6 ст. 5 Декрету порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 485, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі Положення), яке було розроблено відповідно до вимог ст. 5, ст. 11, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-92 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також статей 7 і 44 Закону України «Про Національній банку України»і регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, ліцензія - індивідуальна ліцензія, видана Національним банком резиденту на розміщення валютних цінностей на рахунку (рахунках), відкритому (відкритих) за межами України.

Розміщення валютних цінностей на рахунку - зарахування валютних цінностей на рахунок резидента чи його відокремленого структурного підрозділу, який згідно із законодавством країни місцезнаходження не є юридичною особою, та/або наявність залишку валютних цінностей на рахунку цього резидента (його структурного підрозділу).

Дата видачі ліцензії має передувати даті розміщення валютних цінностей на рахунку (п. 1.9 Положення).

Пунктом 1.10 Положення визначено, що строк дії ліцензії не може перевищувати одного календарного року.

Початок строку дії ліцензії не може встановлюватися раніше дати видачі ліцензії.

Аналіз зазначених положень свідчить, що отримання позивачем на рахунок банківської установи нерезидента повернення податку з бюджету Республіки Польща є розміщенням валютних цінностей на рахунках, тобто валютною операцією, яка потребує в обовязковому порядку індивідуальної ліцензії Національного банку України, якої на момент зарахування повернення податку на рахунок позивача в банківській установі (нерезидент) (Bank Polska Kasa Opieki Spolka Akcyjna Oddzial w Warszawie) 03 липня 2010 року у позивача не було з урахуванням того, що стара ліцензія була зі строком дії 30 червня 2009 року, а нова ліцензія була видана 08 липня 2009 року.

Посилання позивача на те, що він не має впливу на порядок та строк повернення податку не беруться судом до уваги з урахуванням того, що порядок повернення податку не звільняє позивача від дотримання вимог законодавства в частині отримання відповідної індивідуальної ліцензії та вжиття усіх заходів для виконання вимог законодавства та уникнення правопорушення.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

З урахуванням вищевикладеного, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі зазначеної норми є правомірним.

Доводи позивача відносно того, що ним було вжиті усі необхідні заходи для отримання наступної індивідуальної ліцензії судом не беруться до увага, як такі, що не звільняють від відповідальності з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 Положення для отримання ліцензії або зміни умов раніше отриманої ліцензії заявник має подати документи (копії документів), перелік яких визначений у відповідному пункті глави 3 цього Положення Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку - для юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Строк розгляду Департаментом (Управлінням) документів заявника становить не більше 25 робочих днів і відлічується з дати звернення (п. 2.3 Положення).

Згідно з п. 2.4 Положення Департамент (Управління) має право запитувати і отримувати від заявника додаткові документи чи їх копії, що потрібні для зясування обставин щодо операцій, які здійснюються (здійснюватимуться) через рахунок.

У цьому разі строк розгляду Департаментом (Управлінням) документів заявника, установлений у пункті 2.3 цієї глави, продовжуватиметься ще на 10 робочих днів з дати реєстрації в Національному банку або Управлінні останнього, що надійшов від заявника, додаткового документа.

В ході судового розгляду до Національного Банку України було направлено судовий запит, яким листом від 01 вересня 2010 року № 28-110/2777-15038 у відповідь на судовий запит повідомив суду, що документи «ВВ Імекс»для отримання індивідуальної ліцензії були зареєстровані в Національному Банку України 04 червня 2009 року, а додаткові документи були зареєстровані 23 червня 2009 року, 30 червня 2009 року, а індивідуальна ліцензія була видана 08 липня 2009 року за № 154.

Таким чином, позивач міг передбачити, що строк для отримання ліцензії міг бути більше 25 робочих днів з моменту подання документів для її отримання, а тому суд не може визнавати, що позивач вжив усіх необхідних заходів для уникнення правопорушення.

Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30 грудня 2009 року № 57810/10/25-011 будо подовжено строк розгляду скарги до 08 лютого 2010 року включно.

Рішенням ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08 лютого 2010 року № 3451/10/25-011 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Посилання позивача на положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визнаються судом помилковими, оскільки положення цього Закону, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, не поширюються на процедуру оскарження в адміністративному порядку рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», з урахуванням того, що вони не входять до переліку податків та зборів та не є штрафними санкціями, застосованими на підставі цього Закону.

В ході судового розгляду також було встановлено, що рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30 грудня 2009 року № 57810/10/25-011 про продовження строку розгляду скарги та рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08 лютого 2010 року № 3451/10/25-011 про розгляд скарги були надіслані позивачу з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем у своїй скарзі, 30 грудня 2009 року та 08 лютого 2010 року відповідно, тобто з додержанням вимог абзацу десятого п. 10 Положення про порядок подання та розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02 березня 2001 року № 82), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за № 723/1748, що розроблене на підставі норм, передбаченихЗаконами України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», «Про звернення громадян», Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, і визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку, зокрема рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що підтверджується завіреними належним чином копіями конвертів та повідомлень про вручення поштового відправлення.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 24 листопада 2010 року.