Постанова № 12553389, 27.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2010 року 16:30 № 2а-8794/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легранд Україна»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Легранд Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган дійшов до необґрунтованого висновку про заниження податку на додану вартість у звязку з не значенням у виданих та отриманих податкових накладних місцезнаходження покупця, а тому ці податкові накладні не можуть бути визнані, оскільки п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові накладні повинні містити обовязкові реквізити включаючи місцезнаходження, але Закон не містить норми, згідно якої описки чи інші помилки, зроблені продавцем при виписці податкової накладної забороняли включення сум до податкового кредиту. Також зазначає, що постачальниками було надано повторно податкові накладні з повною інформацією про місцезнаходження.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при перевірці реєстрів виданих податкових накладних та отриманих податкових накладних встановлено порушення, а саме: документи не містять обовязкового реквізиту податкової накладної «Місцезнаходження покупця», а тому не можуть бути визначені як податкові накладні, у зв'язку з чим встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Для надання можливості сторонам подати додаткові докази в судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.09.2010р. на 27.10.2010р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 26.02.2010р. по 12.04.2010р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Легранд Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 14.02.2005р. по 30.09.2009р. про що складено Акт №991/23-04/33405118 від 06.05.2010р.

При проведенні перевірки встановлено, що ТзОВ «Легранд Україна» самостійно було здійснення виправлення в рядку «Місцезнаходження покупця»з порушенням вимог вказаних вище норм законодавства, а саме: дописано місцезнаходження покупця без обмовлення надписом «виправлено»та підтвердження осіб, що підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.

Таким чином, на порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст..7 та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., пункту 4 Наказу (Положення) Мінфіну №88 від 24.05.1995р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №168/7 від 05.06.1995р. ТОВ "Легранд Україна" віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ по податкових накладних, оформлених з порушенням вимог вказаних вище норм законодавства, чим було завищено податковий кредит на загальну суму 75 500грн.

Позивачем подавались заперечення до акту перевірки, проте були залишені без задоволення.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0003732304/0 від 20.05.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 75 000 грн. основного платежу та 37 750 грн. штрафних санкцій, всього на суму 113 250 грн.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»7.2.3. податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп. «д»пп. 7.2.1 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначене окремим рядком місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997р. у податковій накладній окремим рядком зазначається місцезнаходження продавця.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно наданих на перевірку документів, а саме: статуту ТзОВ "Легранд Україна", свідоцтва про державну реєстрацію від 14.02.2005р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.03.2005р., виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 334051126598- місце розташування юридичної особи визначено як 31054. м. Київ. вул. Б. Хмельницького /М. Коцюбинського,66/2, н/п №51 в літ.А.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного вище Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Легранд Україна»самостійно було здійснено виправлення в рядку «Місцезнаходження покупця»з порушенням вимог вказаних вище норм законодавства, а саме: дописано місцезнаходження покупця без обумовлення надписом «виправлено»та підтвердження осіб, що підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.

09.04.2010р. ТзОВ «Легранд Україна»надіслало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лист №20/б в якому зазначило, що в бланку податкової накладної не вистачає місця для вписання повної адреси місцезнаходження товариства, у звязку із чим при заповненні накладних застосовувалось скорочення написання адреси, також в процесі передвіки товариством було надано також інші документи, що підтверджують звязок витрат товариства із господарською діяльністю та правом на отримання податкового кредиту, товариством до податкового органу подавався додаток №5 до податкової декларації в якому наведені дані віднесення до податкового кредиту сум ПДВ в розрізі контрагентів і у відповідача не булло жодних зауважень за результатами камеральних перевірок, постачальниками на вимогу позивача було надано повторно податкові накладні із повним текстом адреси.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, зокрема, дата відвантаження товарів. Із пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного закону вбачається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Самі по собі недоліки в заповненні вищевказаних реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Крім того, в акті перевірки зазначено 22 податкові накладні в яких встановлено порушення в рядку «Місцезнаходження покупця»(арк. акту перевірки 26-28). Проте, судом не встановлено зазначених порушень в податкових накладних №141, 142 від 03.09.2009р., №194 від 01.09.2009р., №519 від 15.07.2009р., №161 від 01.07.2009р., №6547 від 10.07.2009р., на які йдеться посилання в акті перевірки.

Як зазначалось вище, як згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Тобто надані податкові накладні є таким документом, які містять відомості про продавця товару за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що відповідної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, що відображено в довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010р.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім цього,суд зазначає, що при проведенні перевірки податковим органом не дано оцінку, що спірні податкові накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами, та що виявлені в накладних помилки не призвели до втрат бюджету, а також контролюючим органом не встановлено чи включено контрагентами позивача до складу податкових зобовязань та чи відбулась сплата до бюджету податку на додану вартість по спірним податковим накладним.

В судовому засіданні представником відповідача товарність операцій під сумнів не ставилась.

На підтвердження реального виконання господарських операцій надано суду копії актів здачі приймання робіт, товарно-транспортні накладні, акти введення в господарський оборот обєкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, розпорядження комісії по оприбуткуванню та ліквідації основних засобів, акт звірки взаєморозрахунків.

Також, в судовому засіданні представником позивача надано копії податкових накладних, які були вимогу позивача надані його контрагентами з метою усунення недоліків при заповненні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не включення сум у зазначених податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Легранд Україна»задовольнити.

2. Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0003732304/0 від 20.05.2010р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Легранд Україна»за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов