Постанова № 12553286, 05.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2010 року 13:00 № 2а-11932/10/2670

За позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ІВК «Каштан»

третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про припинення державної реєстрації юридичної особи

Суддя Добрянська Я.І..

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: Капустіна А.А.(довіреність від 27.07.2010 р. №3944/9/10-114)

від відповідача: не зявилися

третя особа не зявилися

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.10.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва з позовом до ТОВ «ІВК «Каштан», третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення державної реєстрації юридичної особи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив припинити юридичну особу ТОВ «ІВК «Каштан», визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «ІВК «Каштан»через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, з моменту його внесення, визнати недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідач має ознаки фіктивного підприємства, а тому правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації відповідача є нікчемним.

На адресу відповідача, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру, судом було надіслано листа разом із повісткою та ухвалою про відкриття провадження у справі, однак судова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не зареєстрована».

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно положень ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено право осіб на зміну свідоцтва про державну реєстрацію у звязку із змінами місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.6 ст. 9 вищезазначеного Закону заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі, зокрема внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Таким чином, законодавство України передбачає обовязок субєкта господарювання вносити зміни до відповідного реєстру у разі зміни місцезнаходження.

Однак відповідач не вносив зміни до ЄДРПОУ про зміну місця знаходження.

З огляду на положення ст.ст. 35, 128 КАС України та відповідні обставини, адміністративна справа розглядалась і вирішувалась без участі відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІВК «Каштан»(ЄДРПОУ 34618645) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві Державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

В статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” визначено поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст.. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Представник позивача посилається на порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, однак в судовому засіданні не надав доказів, що підтверджують дану обставину.

Позивач подав до суду копію декларації, подану відповідачем до податкового органу за лютий 2010р.

Суд звертає увагу, що у відповідача наявний борг перед бюджетом у розмірі 845 грн. 00 коп., що підтверджується зворотнім боком облікової картки, копія якої наявна у матеріалах справи.

Крім того, позивачем не надано суду доказів про спробу стягнення вищезазначеного боргу. А саме позивачем не виконано вимоги Закону України щодо контролю за своєчасністю сплати платниками податків своїх зобовязань. А тому припинення юридичної особи при наявності боргу є неможливим.

Судом також не береться до уваги посилання позивача на те, що відповідач має ознаки фіктивного підприємства, оскільки надана до суду копія пояснення не може слугувати належним доказом у звязку із тим, що оригіналу до суду для звірки не надано.

Крім того, позивачем не надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивач не надав жодних доказів щодо заявлених позовних вимог, а саме не надав доказів щодо порушень закону, допущених при створенні юридичної особи.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Крім того, судом враховуються положення статті 122 КАС України, зокрема адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначених статей необхідно відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Представник позивача не надав суду нормативно правового обґрунтовання заявлених позовних вимог та доказів щодо порушення відповідачем норм законодавства, які б слугували підставою для припинення юридичної особи.

А відтак, суд прийшов до висновку про відмову у задоволених позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 106, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні позову відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата підписання постанови в повному обсязі 06.10.2010 р.