Рішення № 125527595, 23.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 рокуСправа №160/23284/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 28 листопада 2023 року, тому:

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.07.2024р. №047050024045;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 28 листопада 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що при досягненні 48 років ОСОБА_1 первинно звернулася 28.11.2023р. до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. На момент звернення вона досягла 48-річного віку, її загальний стаж роботи становив понад 36 років, з яких 05 років 00 місяців 14 днів складав пільговий стаж за Списком №1, що надавало позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), згідно з якою працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Однак, за наслідками розгляду первинної заяви позивача та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення від 30.11.2023р. №047050024045 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу, а також про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 20.09.2012р. по 09.04.2013р., яке було оскаржене ОСОБА_1 у судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.11.2023р. №047050024045, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 20.09.2012р. по 09.04.2013р., а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах; в решті позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23 відповідач здійснив зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списком №1, а також повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 28.11.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак, спірним у цій справі рішенням від 12.07.2024р. №047050024045 знов відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії, проте цього разу у зв`язку із недосягненням позивачем віку, визначеного положеннями п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), яким, зокрема, підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах на 5 років. Водночас, на думку позивача, відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, не врахував рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (746/15), яким зміни до статті 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними та вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, згідно з якою однією з умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 визначено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, а саме після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам. Оскільки на час звернення до відповідача з первинною заявою (28.11.2023р.) позивач досягла 48-річного віку, в неї наявний необхідний стаж роботи, в тому числі пільговий, із розрахунку 05 повних років її пільгового стажу за Списком №1 у перерахунку - 7 років зменшення пенсійного віку, тому позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 протиправною, у зв`язку з чим просила задовольнити позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23284/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1

02.10.2024 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у позивача на момент звернення до пенсійного органу відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 і таке право позивач набуде лише з 06.09.2028р., як то передбачено п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV), яка передбачає, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Таким чином, враховуючи наявний у позивача пільговий стаж роботи за Списком № 1, зарахований на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23, становить - 05 років 00 місяців 14 днів, при необхідних 07 років 06 місяців на зазначених роботах, позивачка матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з 06.09.2028 (після досягнення необхідного віку).

16.10.2024р. до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких ОСОБА_1 викладено позицію, аналогічну висловленій у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2023р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

На час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу за призначенням пенсії їй виповнилося повних 48 років.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 28.11.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 30.11.2023р. №047050024045, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Також у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону), пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Страховий стаж особи становить 35 років 3 місяці 25 днів (з урахуванням кратності + додаткові роки за Список 1). Результати розгляду документів наданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності. Стаж заявника на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №l становить 4 роки 5 місяців 24 дні. Результати розгляду документів наданих до заяви: за наданими документами до пільгового стажу не зараховано період трудової діяльності з 20.09.2012 року по 09.04.2013 року, оскільки даний період не підтверджено наказами про атестацію робочих місць. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 06.01 2030 року.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.11.2023р. №047050024045, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 20.09.2012р. по 09.04.2013р., а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах; в решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23 відповідач здійснив зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача за Списком №1, а також повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 28.11.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 28.11.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 12.07.2024р. №047050024045, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, згідно з пунктом першим частиною другою статті 114 Закону №1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії (50 років), а також у зв`язку із відсутністю передбаченого цією нормою закону необхідного пільгового стажу - 07 років 06 місяців, при цьому, наявний у позивача пільговий стаж роботи за Списком №1, зарахований на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23, становить лише 05 років 00 місяців 14 днів, що є недостатнім, тож, позивачка матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з 06.09.2028 (після досягнення необхідного віку).

Незгода позивача з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 12 Закону №1788-XII визначено умови призначення пенсій за віком та встановлено, що право на пенсію за віком мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом а статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років, а також зазначено в нормі пункту а статті 13 щодо права працівників, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, посилання на абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого передбачено вік набуття такого права 60 років.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом а статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт а статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить:

- 55 років у розумінні приписів пункту а статті 13 Закону №1788-XII, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та з урахуванням ст.12 Закону №1788-XII, яка жодних змін не зазнала і станом на теперішній час та визначає, що право на пенсію за віком мають жінки саме після досягнення 55 років;

- 60 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, з урахуванням частини 1 статті 26 цього Закону, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту а статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, згідно з якими працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого саме статтею 12 цього Закону, тобто віку 55 років для жінок, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи жінкам.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 55 років.

Відповідачем-2 у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.

Як встановлено судом, позивачка на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (28.11.2023р.) досягла віку - 48 років та мала загальний страховий стаж 36 років 3 місяці 25 днів, у тому числі пільговий стаж на роботах за Списком №1 - 05 років 00 місяців 14 днів, а, отже, з урахуванням приписів пункту а статті 13 Закону №1788-XII, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та з урахуванням ст.12 Закону №1788-XII, мала право на зменшення пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, тобто 55 років, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, тобто на 7 років (5 повних років роботи за Списком №1 х 1,4), відтак, є такою, що набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення 48 років і звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії від 28.11.2023р.

При цьому, судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за поданою нею заявою слугували висновки пенсійного органу щодо недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого ст.26 та п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, водночас, наявність у позивача загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідачем не заперечується, а також встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024р. у справі №160/33039/23, що набрало законної сили.

Також суд зазначає, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач безпідставно виходив з необхідної кількості пільгового стажу - 7 років 6 місяців на роботах за Списком №1 та не врахував, що як приписами п.1 ч.2 ст.114 Закону №2148-VIII, так і приписами пункту а статті 13 Закону №1788-XII в редакції, передбачено право працівників, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з 7 років 6 місяців, на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи жінкам. Тож, оскільки позивач на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 мала пільговий стаж за Списком №1 понад 5 років, що, відповідно, є не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з 7 років 6 місяців, позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 саме зі зниженням пенсійного віку.

За наведених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.07.2024р. №047050024045, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з посиланням на недосягнення нею відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що права позивача у розглядуваному випадку порушено саме вищевказаним протиправним рішенням відповідача, яким було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії, а не діями відповідача з цього приводу, тож належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним та скасування цього рішення.

Щодо частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 28 листопада 2023 року, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення такої пенсії необхідного пенсійного віку досяг і мав пільговий стаж за Списком №1 понад 5 років, що, відповідно, є не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці з 7 років 6 місяців, та надає позивачеві право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 саме зі зниженням пенсійного віку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідач не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що підлягає застосуванню відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, оскільки позивачка досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку 05.05.2023р, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 28.11.2023р., тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, тобто з 28.11.2023р.

З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 28.11.2023 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити у повному обсязі.

Абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,20грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.07.2024р. №047050024045 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зменшенням пенсійного віку з 28.11.2023 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, буд.22, м. Вінниця, 21005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова