Рішення № 125527287, 03.03.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 березня 2025 р. Справа № 120/12796/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Ободівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративний позовом керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Ободівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку заповідного урочища "Панькове" до Державного земельного кадастру.

Тому, з метою зобов`язання відповідача забезпечити організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку заповідного урочища "Панькове" до Державного земельного кадастру, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 02.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач правом заперечити проти позову не скористався, хоча про розгляд справи був належним чином повідомлений. Зокрема, ухвала про відкриття провадження у справі направлена до електронного кабінету останнього та доставлена 04.10.2024, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 71 зворотній бік).

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив таке.

Гайсинською окружною прокуратурою в ході вивчення стану додержання законів при використанні об?єктів та територій природно-заповідного фонду виявлено факти порушень законодавства у галузі охорони та використання об?єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з Положення про заповідне урочище "Панькове", затвердженого наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області від 02.04.2013 № 40 "ОД", встановлено, що Урочище створено відповідно до рішення облвиконкому № 384 від 18.08.1983.

Урочище входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно з п. 1.2. Положення Урочище загальною площею 7,3 га розташоване на території с. Цибулівка Тростянецького (нині Гайсинського) району Вінницької області і знаходиться в користуванні Цибулівської сільської ради.

Відповідно до розділу 2 Положення Урочище створено з метою охорони мальовничого узгір?я в Цибуховій балці, де зростають лісові та садові породи дерев (а.с. 22-23).

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, з метою зобов?язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження, Урочище площею 7,3 га передано під охорону Цибулівській сільській раді (нині Ободівська територіальна громада), про що 22.02.2013 складено охоронне зобов?язання, яке зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області за № ЗУ 25/555-768 (а.с. 21).

Відповідно до вказаного охоронного зобов?язання на Цибулівську сільську раду покладено обов`язок забезпечення режиму охорони та збереження заповідного урочища "Панькове", оголошеного рішенням облвиконкому № 384 від 18.08.1983 (а.с. 27-28).

Постановою Верховної Ради України (Відомості Верховної Ради України, 2020 № 33) утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій Бершадської міської, Гайсинської міської, Дашівської селищної, Джулинської сільської, Краснопільської сільської, Кунківської сільської, Ладижинської міської, Ободівської сільської, Ольгопільської сільської, Райгородської сільської, Соболівської сільської, Теплицької селищної, Тростянецької селищної, Чечельницької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Ободівська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади - с. Ободівка, до складу якої віднесена, зокрема, Цибулівська сільська рада.

Отже, Ободівська сільська рада є правонаступником усіх прав та обов?язків Цибулівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Відповідно до листа Ободівської сільської ради від 19.07.2024 № 04-06/1134 встановлено, що у 2009 році розроблена технічна документація із землеустрою щодо відновлення та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки (без виділення в окреме землеволодіння) заповідного урочища "Панькове" на території Цибулівської сільської ради (а.с. 41).

Також відповідно до листа Гайсинської районної військової адміністрації від 05.09.2024 № 02-19-1631 встановлено, що в архівному відділі Гайсинської РВА на зберіганні не перебуває рішення Цибулівської сільської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо закріплення в натурі (на місцевості) меж заповідного урочища "Панькове" за період з 2009 по 2013 роки (а.с. 54).

Згідно з інформацією Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації № 08-20/2301 від 08.07.2024 встановлено, що проект землеустрою із організації та встановлення меж території Заказника на погодження до Управління не надходив.

Окрім того, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.6-6267/2-24 від 05.07.2024, встановлено, що відомості про заповідне урочище "Панькове" як землі природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру не вносилися. Документація із землеустрою на земельну ділянку Урочища не виявлена.

Відтак, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території об?єкта природно-заповідного фонду заповідного урочища "Панькове", розташованого на території Цибулівської сільської ради колишнього Тростянецького району, нині Ободівської територіальної громади, розроблено у 2009 році Цибулівською сільською радою, водночас до цього часу інформація до Державного земельного кадастру щодо меж об?єкта природно-заповідного фонду не внесена.

Вважаючи, що Ободівською сільською радою не вжито заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку заповідного урочища "Панькове" до Державного земельного кадастру керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-XII від 25.06.91 року (далі-Закон № 1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Відповідно до статті 5 Закону № 1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини 1 статті 19 Закону № 1264-XII передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною 2 статті 61 Закону № 1264-XII до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Положеннями статті 44 Земельного кодексу України встановлено, що земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 7 статті 79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною 8 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" № 2456-XII від 16.060.1992 року (далі - Закон № 2456-XII) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 3 статті 26 Закону № 2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону № 2456-XII органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22.05.2003 року (далі - Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Положення статті 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Отож, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Як встановлено з матеріалів справи відносно земельної ділянки заповідного урочища "Панькове" не вжито заходів щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного урочища, його належну охорону та збереження.

Оскільки земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена та межі заповідного урочища чітко не визначені, що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправне вибуття її у приватну власність, що у свою чергу ставить під загрозу збереження території заповідного урочища "Панькове".

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи з організації проведення робіт із внесення відомостей про території об`єкта природно - заповідного фонду, за наявності визначеного законодавством обов`язку щодо вчинення таких дій, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість вимог прокурора, оцінивши надані ним докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку заповідного урочища "Панькове" до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Ободівську сільську раду забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства України організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку заповідного урочища "Панькове" до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: керівник Гайсинської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909909, вул. Волонтерів, буд. 15А, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 37979894, вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100);

Відповідач : Ободівська сільська рада (код ЄДРПОУ - 04331107, вул. Ватутіна, буд. 8, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24353).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна