Ухвала суду № 125518089, 28.02.2025, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2987/24

№ 2-о/505/94/2025

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

28 лютого 2025 року місто Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового зсідання Антонюк Ю.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Подільськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини,

УХВАЛИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 06.08.2024 звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини, а саме сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до змісту заяви під час перебування у шлюбі між заявником та заінтересованою особою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .

Заявник вказує, що на даний час син проживає із ним, з матір`ю фактичні шлюбні відносини припинені, заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Вказує, що матір його сина перебуває за кордоном, де офіційно працевлаштувалась.

Посилається на те, що з лютого 2022 ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина, не бере участь у догляді за ним, не займається та не цікавиться його розвитком.

Зазначає, що встановлення факту самостійного виховання сина йому необхідне для оформлення документів щодо отримання соціальної допомоги, переміщення сина та зняття його з місця реєстрації.

Заінтересованою особою, матір`ю ОСОБА_3 , пояснення по суті справи суду не надано.

Представник заінтересованої особи, Міністерство оборони України, до суду не з`явився, пояснення не надав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.08.2024 прийнято до розгляду справу в порядку окремого провадження, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України, зупинено провадження у справі № 505/2987/24 за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Міністерство оборони України, до закінчення перегляду в касаційному до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс2).

Ухвалою суду від 23.01.2025 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 28.02.2025.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Будь-які інші заяви та клопотання від учасників справи не надходили.

Судовий розгляд

У судове засідання 28.02.2024 з`явився заявник, інші заінтересовані особи у судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні заявник надав пояснення з посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві. Зазначив, що дійсна мета звернення до суду та встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини є отримання відстрочки від мобілізації.

Син заявника - ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що матері близько 3 років тому виїхала за кордон, де саме на даний час перебуває йому не відомо, зазначив, що час від часу надсилає певні кошти.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Під час перебування у шлюбі заявника та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.09.2008, актовий запис № 08, здійснений виконавчим комітетом Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області.

Заявник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входять: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 30-25/129 від 01.08.2024.

У довідці Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 30-30/71 від 14.08.2024 зазначено, ОСОБА_3 проживає разом із батьком та перебуває на його повному утриманні.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 , його матір ОСОБА_2 проживає за кордоном, час від часу надає фінансову допомогу, в якій країні проживає йому не відомо.

Отже, судом встановлено, що зміст правовідносин, які виникли на даний час та є предметом судового розгляду це встановлення факту перебування фізичної особи на самостійному вихованні, з метою оформлення відстрочки від військової служби для військовозобов`язаних чоловіків, які самостійно виховують та утримуються дитину.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування, мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, серед іншого щодо перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

У даному випадку, як встановлено судом, метою встановлення факту про утримання ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 є отримання в подальшому відстрочки від мобілізації. Отже, встановлення указаного факту сприятиме вирішенню в майбутньому можливого спору про право між суб`єктом владних повноважень та заявником.

Також у справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт утримання виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - особи, яка самостійно виховує та утримує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому до прикладу, смерть одного із батьків матері дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків або інша особа, яка не пов`язана кровним спорідненням, самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання та виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини та/або ухилення від участі у вихованні та утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком, пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання та виховання дитини, то факт одноосібного утримання та виховання дитини батьком може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Указана позиція повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 11.09.2024 за результатами перегляду рішень у цивільній справі № 201/5972/22.

В ході судового розгляду встановлено та не заперечується заявником у справі, що мати дитини - ОСОБА_2 , наразі перебуває за кордоном, офіційно працевлаштована, час від часу надає фінансову допомогу.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 76, 89, 260, 293, 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої дитини.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне рішення складено 03.03.2025.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,)

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, електронна адреса admou@post.mil.gov.ua

Суддя

Котовського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ