Постанова № 12551593, 22.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.11.10Справа №2а-13374/09/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанської Т.С.,

при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Судак,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача Феттаєва Г. А., довіреність № 2193/10/10-007 від 31.08.10р., завідувач сектору Ємцев Д. Д., довіреність № 194/10/10-007 від 21.01.10р.

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Судак про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 266/17-0/0 від 17.08.09р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2009 року відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.10р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не зявився про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований у якості субєкта господарської діяльності рішенням Ніжньогірської районної державної адміністрації від 25.06.2003, про що зроблений запис за №213000100010001249 та узятий на облік в органах Державної податкової адміністрації України. У період з 01.02.2008 по 18.03.2008 позивач був платником податку на додану вартість у ДПІ у м.Судак, та з 26.09.2005 у ДПІ у Ніжньогірському районі.

З 04.08.2009 по 07.08.2009 ДПІ у м.Судак була проведена виїзна позапланова виїзна перевірка по питанню підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мали правові відносини з платником податків за період з 01.04.2006 по 31.03.2009. На підставі результатів перевірки 07.08.2009 відповідачем складено акт №551/17-1/НОМЕР_1 з якого випливає, що позивачем порушені пп.7.2.1., пп.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с.7-9).

На підставі даних акту перевірки 17.08.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від №266/17-0/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 86780,38, основного платежу 57853,59 грн., штрафних санкцій 28926,79 грн. (а.с.12).

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За актом перевірки від 07.08.2009 вказано, що ПП ОСОБА_1 необґрунтовано включена в податковий кредит сума ПДВ у розмірі 57853,59 грн., у результаті чого донарахований ПДВ в сумі 57853,59 грн., за податковими накладними, що отримані від ТОВ «Експресс-Авіа», ТОВ «Волопас-2003», яки не звітували або звітували з показниками, які свідчать про відсутністю фінансово-господарської діяльності.

Відповідачем були спрямовані запити до місту реєстрації постачальників. Згідно повідомлення ДПІ у Святошинському районі м.Київа від 08.05.2009 вказано, що ТОВ «Волопас-2003» (код 32595768) зареєстроване у якості юридичної особи 18.09.2003; дата реєстрації в ДПІ - 29.09.2003. Останній звіт по ПДВ був поданий за травень 2007 року 19.06.2007. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 02.04.2008.

За відповіддю Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Київа від 30.06.2009 вбачається, що ТОВ «Експресс-Авіа» (код 24078283) не знаходиться за юридичною адресою, остання звітність подана до ДПІ у грудні 2005 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.11.2006.

Як вказано в акті перевірки вищезазначеними підприємствами-продавцями не здійснювалася плата ПДВ до бюджету, а податкові накладні були виписані продавцем без наміру сплатити ПДВ (оскільки вони не звітувалися, не знаходилися за юридичною адресою або направляли до ДПІ звіти про відсутність фінансово-господарської діяльності), у звязку з чим податківцями робиться висновок що наявність у ПП ОСОБА_2. належним чином оформлених податкових накладних виданих продавцями з признаками фіктивності, не є безумовною основою для відшкодування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно до підпункту 7.2.4. п.7.2. ст..7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Отже, якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість, у платника податку немає підстав для включення суми податку на додану вартість, зазначеної у такій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Судом встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Експрес-Авіа» анульовано 15.11.2006. Таким чином із вказаної дати підприємство втратило право виписки податкових накладних. У звязку з чим суд погоджується з думкою податкового органу про протиправне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час придбання товарів після 15.11.2006 року, у сумі 27857,41 грн. та штрафних санкцій у розмірі 13928,90 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що ДПІ зменшила суму податкового кредиту у зв'язку з тим, що факт надходження до бюджету цього податку, заявленого до відшкодування позивачем, результатами зустрічних перевірок постачальників - Товариств з обмеженою відповідальністю "Волопас-2003" та "Експресс-Авіа", не підтверджений. Указані підприємства були постачальниками сировини (мясопродуктів) та на виконання договорів купівлі-продажу виписували на користь позивача податкові накладні.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як убачається з акту перевірки, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому продавцями, у тому числі, ТОВ «Експресс-Авіа», ТОВ «Волопас-2003».

Між позивачем та постачальниками договори не укладались.

Згідно умов постачання, покупець (позивач по справі) отримав відповідно до податкових накладних мясопродукти з нарахуванням ПДВ у складі ціни наступним чином: від ТОВ «Експресс-Авіа» за 2006-2008 роки - 47182,57 грн. та від ТОВ «Волопас-2003» за 2006-2008 роки у розмірі 10670,90 грн. У звязку з чим відповідачем робиться висновок про завищення податкового кредиту по періодах квітень 2006 лютий 2008 року у розмірі 57853,19 грн.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ: ТОВ «Волопас-2003» на весь період господарських стосунків із позивачем, а ТОВ «Експресс-Авіа» - до 15.11.2006.

Відповідачем не надані до матеріалів справи належних доказів, як то вироку суду по кримінальній справі, щодо засудження посадових осіб контрагентів позивача, або самого позивача за скоєння злочину, що передбачений ст.212 КК України, рішення відповідних господарських судів про визнання недійсними податкових накладних.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не доведено, що позивач знав, або міг знати про те, що його контрагенти за договорами не знаходяться за місцем їх реєстрації, що вказаний у Свідоцтві про реєстрацію юридичної особи та у договорах.

Оскільки спірні податкові накладні, у наступному були втрачені позивачем, про що в акті перевірки від 07.08.2009 не було зроблено ні яких зауважень стосовно змісту та форми вказаних документів, суд вважає доводи відповідача про невідповідність податкових накладних вимогам діючого законодавства такими, що не підтверджені належним чином тобто безпідставними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У цій справі суд надходить висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є не достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

На думку суду, докази, на які послався позивач у адміністративному позові, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, а ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про визнання недійсним якого заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

Суд вважав необхідним витребувати у ДПІ докази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податковій накладній відомості не відповідають дійсності. Оскільки ДПІ таких доказів не надала, а надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом встановлено, що основними видами господарської діяльності позивача є розведення високої рогатої худоби, розведення інших тварин, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено, що на підставі податкових накладних, податковий кредит за якими не визнається відповідачем здійснювалося постачання мясної продукції, яка у наступному періоді була реалізована контрагентам позивача, про що свідчать надані позивачем копії договорів постачання харчової продукції, а саме з ТОВ «Торговий дім «Роза ветров», управлінням справами Верховної Ради АР Крим, медичним реабілітаційним центром «Сокіл» МВС України, ТОВ «Форум «Чайка», ПП «Есфірь», допоміжною службою Ради Міністрів АР Крим. Формування податкових зобовязань за вказаними операціями було перевірено відповідачем та підтверджено у повному обсязі згідно акту виїзної планової перевірки від 29.04.2009 №323/17-1/НОМЕР_1. Враховуючи вказані обстави, суд не погоджується з доводами ДПІ про безтоварність операцій та їх фіктивність.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цій критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого спірного рішення, а висновок за актом базується само на припущеннях, суд надходить до висновку про часткове задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 №266/17-0/0 у сумі 29995,78 грн. основного платежу, 14997,89 грн. штрафних (фінансових санкцій), усього у розмірі 44993,67 грн.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (ч.3 ст.2 КАС України) адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Застосовуючи цій принцип суд робить висновок про прийняття рішення про нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій без належного обґрунтування, у звязку з чим задовольняє позовні вимоги.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 22.11.2010р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.11.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158163КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Судак № 266/17-0/0 від 17.08.09р. на суму 44993,67грн., у тому числі 29995,78 грн., - основного платежу та 14997,89грн., - штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Риболовецького Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.