Рішення № 125515137, 19.02.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/703/25

2/212/1443/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Суд Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,

встановив таке.

21 січня 2025 року до суду звернувся представник позивача адвокат Заборський О. В. із зазначеною позовною заявою. Просив суд розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23 січня 2025 суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» звернулася представник відповідача із заявою про продовження процесуального строку. Суд ухвалою від 07.02.2025 продовжив відповідачу строк для подання відзиву.

17 січня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву за підписом від представника відповідача.

Заперечення позивача на відзив до суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, скористався своїм правом відкласти складення повного рішення на строк не більш як п`ять днів.

З 24.02.2025 до 28.02.2025 головуюча суддя перебувала на лікарняному.

Позиції сторін.

Позивач заявив про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, в розмірі 520 000 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів. В обґрунтування послався на роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах протягом близько 8 років та наявність професійних хронічних захворювань, встановленої МСЕК 02.07.2024, 65% втрати професійної працездатності, встановлення 3 групи інвалідності з причини професійного захворювання. У зв`язку з цим позивач не має змоги вести звичне життя, змушений постійно приймати ліки, бо без них його стан погіршується, відчуває постійний біль в шийному і попереково-крижовому відділі хребта, з ірадіацією в ліву руку та ногу, порушену ходу, біль в ліктьових, плечових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно лівих, зниження слуху, задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель з утрудненням відходження слизового харкотиння, важкість у грудях, втому. Відновити стан здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, неможливо. Це призводить до істотного погіршення психологічного стану позивача. Через хворобу він не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, та його дітям, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль; психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані, в тому числі він не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Життя Позивача змінилося назавжди, повна реабілітація неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності, постійно лікуватись, спричиняє йому моральні страждання. Позивач також просив стягнути 8 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

У своєму відзиві представник відповідача ОСОБА_2 навела такі заперечення проти позову.

1) Позивач працював не лише у відповідача, але й на іншому підприємстві: з 17.08.2012 року по 09.08.2019 року (6 років 11 місяців 24 дні) - прохідником ш. Ювілейна ПрАТ «СУХА БАЛКА». Після роботи на шахтах відповідача позивач був допущений за станом здоров`я до роботи в підземних умовах та погіршення здоров`я сталося за період роботи на шахті «Ювілейна» ПРАТ «СУХА БАЛКА». На противагу твердженню позивача про втрату 50% працездатності внаслідок віброхвороби, згідно з інформаційною довідкою № ЯН/4.6.2/3239-22 від 28.07.2022 року серед шкідливих виробничих факторів, які діяли в період роботи позивача у АТ «Кривбасзалізрудком», відсутній такий виробничий фактор як «вібрація». Щодо іншого виробничого фактору «Пил», який негативно впливав на здоров`я, то його показники на шахтах відповідача (фактичне значення - 3,9 при нормативному значенні - 2,0, термін дії за зміну - 85,1%) є значно меншими, ніж показники на шахті «Ювілейна» (фактичне значення - 6,6 при нормативному значенні - 2,0, термін дії за зміну - 95,2%) Отже, розмір відшкодування моральної шкоди має визначатися з урахуванням наявності або відсутності виробничих факторів, які негативно діяли на здоров`я позивача, тривалості їх дії та вини вищезазначених підприємств в ушкодженні здоров`я позивача. Посилаючись на це, відповідач просив залучити як співвідповідача ПрАТ «СУХА БАЛКА».

2) Позивач забезпечувався засобами колективного та індивідуального захисту відповідно до типових галузевих норм. Отже, роботодавець здійснював всі заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров`я позивача. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25.03.2024 року (в п. 20) зазначено: конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.

3) Сума, яка заявлена позивачем до стягнення - 520 000,00 грн, не відповідає принципам виваженості, розумності та справедливості, а також судовій практиці. Відповідач навів судову практику Дніпровського апеляційного суду за січень 2025 року, згідно з якою присуджувалося 210 тис. грн. відшкодування моральної шкоди за умови втрати 65% працездатності.

4) Відповідач також заперечив проти розміру витрат на правову допомогу (8 500 грн), оскільки вважає розмір завищеним та таким, що не відповідає ознакам, що передбачені ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Подання позову до суду, контроль розгляду справи, подання процесуальних заяв тощо не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». В цій справі адвокат також не подавав будь-яких процесуальних заяв.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 працював на підприємстві (структурних підрозділах) відповідача (які змінювали назву та організаційно-правову форму):

07.04.2003 - 30.06.2003 - підземний учень прохідника з повним робочим днем в підземних умовах (виробнича практика) шахти імені Леніна ВАТ «КЗРК»;

03.11.2003- 19.01.2010 - машиніст бурової установки шахти імені Леніна, шахти «Гвардійська» ПАТ «КЗРК»;

19.01.2010 - 24.02.2011 - бурильник ш. Гвардійська ПАТ «КЗРК» (звільнений за власним бажанням).

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.03.2024, складеним ПАТ «СУХА БАЛКА» (а. с. 16-19, далі - «Акт»), 29.02.2024 ОСОБА_1 встановлено діагноз (п. 14 Акта): радикулопатія попереково-крижова L5,S1 та шийна з вираженими статикодинамічними порушеннями, стійкими больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А; ЛН першого-другого ступеня.

Причина виникнення захворювання:

маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 50 кг при нормі до 30 кг, робоча поза-незручна 40,6% тривалості зміни при допустимій до 25%, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248;

аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 3,35 рази згідно з «Гігієничними регламентами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 року № 1596 і складала 6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (п. 18 Акта).

Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин (зазначені у п. 17 Акта): працюючи на шахті Ювілейна підземним прохідником з 17.08.2012 року по 09.08.2019 р., ОСОБА_1 виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, похилих та вертикальних гірничих виробок. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні заходи та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причини технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничого устаткування підпадав під вплив підвищених показників загальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 29.02.2024 № 335, підставою для встановлення професійних захворювань також послужив профмаршрут: 03.11.2003 - 19.01.2010 - машиніст бурової установки шахти імені Леніна ПАТ «КЗРК»; 19.01.2010 - 24.02.2011 - бурильник ш. Гвардійська ПАТ «КЗРК».

Отже, як свідчать відомості трудової книжки разом з Актом та Інформаційною довідкою про умови праці (а. с. 20-24), Медичним висновком (а. с. 26-27) позивач працював у шкідливих умовах загалом 15 років 7 місяців; з них на підприємстві відповідача - протягом 7 років 3 місяців, на підприємстві ПАТ «СУХА БАЛКА» - протягом 6 років 11 місяців, протягом іншого часу - на інших підприємствах зі шкідливими умовами.

Згідно з Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 29.02.2024 (а. с. 26-27; далі - «Медичний висновок») ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання, про які йдеться в Акті. Діагноз встановлено на підставі 15 років 7 місяців роботи в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, Пат «СУХА БАЛКА», ПП «Світекс», ТОВ «Криворіжшахтобуд (а. с. 26 зворот). Зазначено також, що під час трудової діяльності підпадав під вплив понаднормово: пилу, шуму, мікроклімату, загальної вібрації, важкості праці.

Згідно з Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках від 02.07.2024 (а. с. 15) ОСОБА_1 з 10.06.2024 встановлено 3 групу інвалідності безстроково, ступінь втрати працездатності всього 65 %, з них 50 % по радикул, 15% - по ХОЗЛ. Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.07.2024 (а. с. 15 зворот) протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, в умовах виробн. пилу; потреба у медичній та соціальній допомозі: санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.

Отже, зміст правовідносин сторін у цьому спорі складають відносини, що пов`язані з виникненням у працівника (позивача) професійного захворювання, обставин заподіяння внаслідок цього йому моральної шкоди та наявність або відсутність підстав для відшкодування такої шкоди з боку роботодавця (відповідача); підстав для відшкодування за умови праці працівника у шкідливих умовах на різних підприємствах. Постає також питання, у разі наявності підстав для відшкодування шкоди, про її розмір та, у разі стягнення, питання про урахування чи неврахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Щодо прохання відповідача залучити ПАТ «СУХА БАЛКА» в якості співвідповідача, слід зазначити таке. Визначати, до кого пред`являти позовні вимоги - беззаперечне право позивача та засада диспозитивності цивільного процесу; суд не може втручатися в це право (ст. 13, 51 ЦПК України). Норми ст. 51 ЦПК України визначають право суду замінити неналежного відповідача, залучити співвідповідача винятково за клопотанням позивача. Позивач з таким клопотанням до суду не звертався; залучення співвідповідача за клопотанням відповідача нормами цивільного процесу не передбачено. Отже, суд розглядає цю справу в межах заявлених позивачем вимог та до відповідача, визначеного позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 3, 4 зазначеної статті, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці; забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, роботодавець повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, серед яких - принцип пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 237? КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці - це зона відповідальності працедавця. Якщо виникає потреба у застосуванні індивідуальних засобів захисту, пропонованих роботодавцем, працівником, то таке використання забезпечується контролем з боку першого та його правом і можливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності другого. Про це свідчать норми статей КЗпП України: 139 («Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці»), 159 («Обов`язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці») та 160 («Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця»). Додержання вимог про охорону праці є частиною трудової дисципліни (стаття 139 КЗпП України розміщена у главі Х з відповідною назвою). За порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення; процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульована ст. 147-152 КЗпП України, є формалізованою, а накладення дисциплінарного стягнення оформлюється рішенням/розпорядженням власника/адміністрації (ст. 149 КЗпП України: «стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку»).

Суд вважає, що відповідач - повністю відповідальний за шкідливі умови роботи ОСОБА_1 на його підприємствах (/відокремлених підрозділах тощо). Однак, з урахуванням того, що шкідливий стаж позивача, який призвів до виникнення у нього професійних захворювань, складає в цілому 15 років 7 місяців, і лише частину цього стажу - 7 років 3 місяці позивач працював на підприємствах відповідача, заявлена моральна шкода має відшкодовуватися відповідачем пропорційно до стажу.

У Медичному висновку (а. с. 26-27) та Інформаційній довідці про умови праці (а. с. 20-24) зазначено про вплив шкідливих факторів під час трудової діяльності ОСОБА_1 впродовж його роботи протягом 7 років 3 місяці на ш. Гвардійська та ш. ім. Леніна (нині - ш. Тернівська) АТ «КЗРК», і весь цей період зазначений як стаж роботи в шкідливих умовах. У Медичному висновку (а. с. 26 зворот) детально описано, під вплив яких шкідливих факторів підпадав позивач і на якому підприємстві; зокрема, на підприємстві відповідача - під вплив пилу, шуму, мікроклімату, важкості праці. В п. 17 Акта описано, що професійне захворювання виникло за обставин роботи ОСОБА_1 , серед іншого, машиністом бурової установки та бурильником шпурів на підприємстві відповідача (яке змінювало свою організаційно-правову форму та назви) у періоди з 03.11.2003 по 19.01.2010, з 19.01.2010 по 24.02.2011 внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадання під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії. Важкість праці як одна за причин хронічного професійного захворювання, про яку зазначено в п. 18 Акта (а. с. 17 зворот), більш детально описана в Інформаційній довідці про умови праці працівника за кожною спеціальністю трудової діяльності позивача, та її показники за професією прохідник (стаж на ПАТ «СУХА БАЛКА») та машиніст бурової установки (стаж на ПАТ «КЗРК») - співставні.

З наведеного суд дійшов висновку про причинно-наслідковий зв`язок між роботою на підприємстві відповідача та встановленими у ОСОБА_1 хронічними професійними захворюваннями.

Крім того, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

Заподіяння йому моральної шкоди позивач прямо пов`язує з фізичним болем та стражданнями, яких зазнав і зазнає у зв`язку з наявністю хронічних професійних захворювань. Посилається на вимушену зміну якості та способу життя, пригнічений стан, переживання, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, моральні страждання через усвідомлення незворотності змін.

Шкода здоров`ю позивача внаслідок набуття ним хронічних професійних захворювань підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом (описані вище у цьому рішенні).

Суд вважає, що стан здоров`я будь-якої людини впливає на її психоемоційний стан, а шкода здоров`ю може призводити до виникнення моральної шкоди.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (далі - «Постанова № 4»), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, серед іншого, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Щодо розміру моральної шкоди.

Згідно з п. 9 зазначеної Постанови № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 10 Постанови № 4 розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.

Суд враховує, що вини самого ОСОБА_1 у заподіянні йому моральної шкоди немає. Відомості про майновий стан відповідача не надані.

Суд також враховує, що розумність, виваженість та справедливість - швидше філософські поняття, і законом не визначені. Цивільний процесуальний кодекс України говорить про розумність строків розгляду справи судом. Частина 3 ст. 23 Цивільного кодексу України визначає, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Водночас критерії цих категорій - не встановлені. Терміну «виваженість» ні ЦПК України, ні ЦК України не містять.

У тлумачних словниках термін «виважений» є синонімом до слів «обережний», «поміркований».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц міститься такий правовий висновок: «Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.» (п. 90).

Водночас розуміння безпідставного збагачення та його критерії - не визначені.

Якщо говорити про розумне задоволення потреб позивача застосовно до обставин цієї справи, суд вважає, що треба оцінювати можливість покращення стану здоров`я ОСОБА_1 , яке безпосередньо впливає на його психоемоційний стан.

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.07.2024 (а. с. 15 зворот) ОСОБА_1 потребує медичної та соціальної допомоги: йому показане санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення. Оскільки інвалідність - безстрокова, суд оцінює рекомендовані заходи як постійні (такі, що мають проводитися з певним інтервалом). Суд переконаний, що медикаментозне та санаторно-курортне лікування з розумним інтервалом для покращення стану здоров`я - коштовні статті витрат, до того ж постійних та регулярних.

Враховуючи, що об`єктивні конкретні критерії визначення розміру моральної шкоди - відсутні, суд визнає факт суб`єктивності в оцінці будь-ким розміру моральної шкоди (включно з особою, якій така шкода заподіяна) як розумного та справедливого.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.

Вивченням судової практики за період з 01.01.2021 року дотепер суд дійшов висновку про те, що при втраті 65 % працездатності внаслідок професійного захворювання судами першої та апеляційної інстанцій присуджувалося в середньому від 120 до 200 тис. грн. І така різниця в присуджених сумах обумовлена не тим, що гривня як грошова одиниця зазнала протягом трьох років (з початку 2021 до кінця лютого 2025) певного знецінення. Купівельна спроможність цих сум в зазначений період судами не врахована, хоча вона значно змінилася, оскільки сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2021 до 31.01.2025 становить 165,865%.

З цієї причини а також через те, що обставини кожної справи, а також переживання і сприйняття особою моральної шкоди - індивідуальні, суд вважає безпідставним орієнтування на наявну судову практику для визначення справедливого та розумного розміру моральної шкоди у цій справі.

Враховуючи зазначене, тривалість роботи позивача на підприємствах відповідача (сукупний стаж на підприємствах відповідача складає 46,52% із загального шкідливого стажу позивача), тяжкість вимушених змін у житті, незворотність шкоди здоров`ю (безстроковість інвалідності), потребу у регулярному лікуванні, суд дійшов висновку, що присудження позивачу 241 904,00 грн моральної шкоди буде справедливим, розумним, співмірним і не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Щодо підстав утримання/неутримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з присуджуваної моральної шкоди.

Стягнення моральної шкоди слід здійснювати без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з огляду на таке.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту "а" підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року N 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", який набрав чинності 23.05.2020, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23.05.2020 пункт "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом".

Застосування сполучника "а також" підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23.05.2020, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю (в тому числі моральної) не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 180/377/20.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд погоджується з аргументом відповідача про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Зокрема, справа розглянута судом у спрощеному провадженні без виклику сторін. Представник позивача не подавав жодних процесуальних заяв в процесі розгляду справи. Позов був поданий до суду через систему «Електронний суд», тобто без фізичного візиту до суду, і, відповідно, витрачання часу на дорогу, чергу до канцелярії тощо. Отже, подання позову через систему «Електронний суд» не займає 2 години часу, як про це зазначено в Акті приймання-передачі наданих послуг (а. с. 9). За належної підготовки позову з додатками (яке заявлено як окремий вид послуг в п. 4 Акта) таке подання має тривати 10-20 хвилин. Контроль розгляду справи з боку адвоката був неможливий, оскільки справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін: тобто не було судових засідань, процесуальних дій з його участю, тощо. Попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регламентує спірні правовідносини, суд вважає ідентичним підготовці правової позиції, заявленій у п. 3 Акта. Отже, витрати на правову допомогу, передбачені п. 2 та п. 5 Акта приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 3 500,00 грн, суд вважає безпідставними. Інші витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн суд вважає обґрунтованими. Однак вони, на підставі ст. 141 ЦПК України, мають бути присуджені в розмірі, пропорційному до задоволених вимог - 2 326,00 грн (5 000 грн х 46,52%).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За подання до суду позову позивач, якби не був звільнений від сплати, сплатив би 5 200,00 грн. Відповідно, судовий збір в розмірі, пропорційному задоволеним вимогам - в сумі 2 419,04 грн покладається на відповідача.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 62, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 241 904,00 (двісті сорок одна тисяча дев`ятсот чотири) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі моральну шкоду в розмірі 2 326,00 (дві тисячі триста двадцять шість) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2 419,04 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ідентифікаційний код 00191307, місцезнаходження: 50028, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03 березня 2025 року.

Суддя: М. В. Швець