Рішення № 125507181, 27.02.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/21883/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в пункті 12 протоколу засідання №14/в від 16 серпня 2024 року, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця членами їх сімей матері;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому абзацом 2 пунктом 11 Постанови КМУ №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, її сина ОСОБА_2 , внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із загибеллю сина позивача ОСОБА_2 , захворювання та причини смерті якого пов`язані з проходженням військової служби, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що як мати померлого військовослужбовця звернулася із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та необхідним переліком документів до ТЦК та СП, який передав подані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення. Однак, у вересні 2024 отримала відмову у призначенні їй одноразової грошової допомоги з посиланням на ст.16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення. Позивач вважає відмову у призначенні одноразової допомоги протиправною, просить позов задовольнити.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

27.11.2024 через систему "Електронний суд" представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в результаті порушення загиблим Правила дорожнього руху, тобто внаслідок адміністративного правопорушення. Зауважує, що в ході проведення досудового розслідування, в діях водія автомобіля ОСОБА_2 встановлено порушення пунктів 12.4; 12.9 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, а тому, на думку відповідача, спірне рішення є правомірним.

03.12.2024 через систему "Електронний суд" представником Міністерства оборони України подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що з урахуванням отримання належних та допустимих доказів щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , Комісія Міноборони прийшла до висновку про відмову у призначенні спірної допомоги на підставі ст. 16-4 Закону (смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки аварія сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України). У даному випадку дії ОСОБА_2 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину). У зв`язку із загибеллю останній до адміністративної відповідальності не притягувався. Таким чином, між протиправними діями ОСОБА_2 , встановленими старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Донецькій області капітаном поліції Бліновим Є.О., та його загибеллю, існує причинний зв`язок, який спричинив настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_2 3 огляду на зазначене, обставини загибелі ОСОБА_2 не відносяться до визначених законом випадків можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги його матері, а оскаржуване рішення Міноборони прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. При цьому, факт притягнення чи не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог правил дорожнього руху на можливість призначення позивачу спірної допомоги не впливає, оскільки визначальними в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не факт притягнення до відповідальності.

06.12.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 23.06.2004 ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 від 21.03.2023. Прізвище після державної реєстрації дружини - ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» №5086 від 12.07.2023, смерть ОСОБА_2 настала на трасі між м.Слов`янськ та м.Краматорськ. Причиною смерті зазначено нещасний випадок поза виробництвом, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 24 лютого 2024 рові за №1248 зазначено травми ОСОБА_2 : «Сумісна тупа травма тіла. Інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. ОСОБА_6 . Особа, яка знаходилась в легковому автомобілі, травмована при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом чи автобусом». Згідно даного витягу, травма, одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №229 від 10.08.2023, молодшого сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини.

За фактом ДТП, в якому загинув військовослужбовець ОСОБА_2 , слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНГІ в Донецькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023050000000432 від 31.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до акта службового розслідування військової частини НОМЕР_3 від 31.07.2023 та постанови про закриття кримінального впровадження від 31.07.2023 №12023050000000432 слідчого управління ГУНП в Донецькій області смерть ОСОБА_2 настала внаслідок сумісної травми (дорожньо-транспортна пригода при виконанні ним обов`язків військової служби).

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 позивачка звернулася до відповідача із заявою, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 16.08.2024 за №14/в, позивачці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення.

Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який набрав чинності з 24.01.2014 (далі - Порядок №975).

За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Воднораз статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, законодавцем чітко визначено підстави, за наявності яких спірна одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, зокрема у випадку, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення.

Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення.

Так, зі змісту спірного протоколу встановлено та сторонами не оспорюється, що смерть ОСОБА_2 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) надзвичайна подія (загибель) трапилася внаслідок недбалості та порушення військовослужбовцем військової служби за мобілізацією молодшим сержантом ОСОБА_2 законодавчих та інших нормативно-правових актів, а саме Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Правил дорожнього руху. У ході спеціального службового розслідування було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка привела до загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , трапилася в результаті самовільного залишення військовослужбовцем місця тимчасової дислокації підрозділу та ігнорування правили дорожнього руху, яке проявилося в перевищенні максимально допустимої швидкості руху автомобіля. Пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб: молодший сержант ОСОБА_2 не може бути притягнутий до кримінальної або дисциплінарної відповідальності, оскільки внаслідок ДТП він сам загинув.

За результатами спеціального розслідування комісією, зокрема, визнано загибель (смерть внаслідок отриманих травм) молодшого сержанта ОСОБА_2 такою, що сталася під час проходження військової служби і яка не пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Фактичні обставини загибелі ОСОБА_2 встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023050000000432 від 11.07.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Зі змісту постанови слідчого відділу ГУНП в Донецькій обл. від 31.07.2023 про закриття кримінального провадження встановлено, що з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням події що настала, перебувають дії водія автомобіля марки Ford моделі Ranger реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_2 , який рухаючись в даних дорожніх умовах, перевищив допустиму швидкість руху у населеному пункті, та не застосував своєчасно гальмування, або безпечний об`їзд перешкоди, що у свою чергу привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП - зіткненню керованого ним автомобілю із задньою частиною МТЛБ, якого буксирував автомобіль марки «УРАЛ» моделі «4320» військовий реєстраційний номер НОМЕР_5 , тобто дії водія автомобіля марки Ford моделі Ranger реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_2 , як невідповідні вимогам п. 12.4; п.12.9(б) та п.12.3 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала.

У даному випадку дії водія ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам п.12.4; п.12.9(б) та п.12.2 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку із наслідками у вигляді зіткнення керованого ним із задньою частиною МТЛБ, та його смертю, оскільки ОСОБА_2 при належному виконанні п.12.4; п.12.9(б) та п.12.2 Правил дорожнього руху України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти даній події. Проте, оскільки порушення водієм ОСОБА_2 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України не спричинило наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень чи смерті інших осіб, то в його діях відсутній склад кримінально-протиправного діяння, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Тобто, в порушення пункту п.12.4; п.12.9(б) та п.12.2 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу та стан транспортного засобу, що безпосередньо призвело до дорожньо-транспортної пригоди та смерті військовослужбовця.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплату позивачці одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Суд відзначає, що відомості про скасування зазначеної вище постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділу ГУНП в Донецькій обл. НП України від 31.07.2023 у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відсутність чинної постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не є визначальним в межах спірних правовідносин, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.

Суд погоджується з доводами Міністерства оборони України, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Отже, факт притягнення чи не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що на час винесення рішення у даній справі відсутні підстави для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її сина військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

27 лютого 2025 р.

27.02.25