Рішення № 125500404, 28.02.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 367/10378/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2025 рокуБородянський районний суд

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Міланіч А.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 2943200224, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 14000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом перерахування грошових коштів на її банківській рахунок (банківську картку), строком кредитування 15 днів до 20 лютого 2024 року, зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі: - за дисконтною (зниженою) процентною ставкою 1,99% у день; за базовою процентною ставкою 2,99% у день. Всупереч умовам договору позики, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, а тому станом на день звернення до суду з вказаним позовом його заборгованість за договором позики становить 65 100 грн і складається з: 14000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 51 100 грн. заборгованість за процентами, які нараховані по 30 червня 2024 року включно. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2943200224 від 05 лютого 2024 року в розмірі 67522,40 грн. і судові витрати.

Ухвалою суду від 09 січня 2025 року було відкрито провадження у даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, сторонам роз`яснено їх право на подання відповідних заяв по суті справи. Однак, до цього часу відповідач відзив на позов суду не надав.

Оглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 05 лютого 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2943200224, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора qp4wveyjg, за умовами якого відповідачу було надано позику в розмірі 14 000 грн., зі сплатою процентів за користування позикою за дисконтною процентною ставкою у розмірі 726,35% річних, що становить 1,99% від суми кредиту за кожен день користування ним, строком кредитування 15 днів від дати отримання кредиту до 20 лютого 2024 року /а.с.12-20,21-22,34-42/.

Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2943200224 від 05 лютого 2024 року становить 65 100 грн. і складається із: 14000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 56 100 грн. заборгованість за процентами, які нараховані по 30 червня 2024 року включно /а.с.4/.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України«Про електроннукомерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики № 2943200224 від 05 лютого 2024 року, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14000 грн.

Вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» і відповідачем договору надання грошових коштів у позику, дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, яку останній зобов`язувався повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 15 днів, до 20 лютого 2024 року.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 15 днів, тобто до 20 лютого 2024 року, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 4179 грн. (14000 грн. х 1,99 % х 15 днів).

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови договору позики належним чином не виконував і жодних заперечень щодо позову не надав, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 2943200224 від 05 лютого 2024 року в розмірі 18 179 грн., яка складається із: 14 000 грн. тіло кредиту, 4179 грн. відсотки за користування кредитом.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 652,18 грн., виходячи з розрахунку: 18 179 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 67522,40 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 2943200224 від 05 лютого 2024 року в розмірі 18 179 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 652 (шістсот п`ятдесят дві) гривні 18 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Головуючий-суддяА.Міланіч