Рішення № 125499183, 24.02.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4389/24

2/583/73/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

позивачки ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представника третьої особи Гончар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, орган опіки і піклування Бериславської міської ради Херсонської області про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, за яким просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнувши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн., щомісяця, що підлягають індексації, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 20.08.2011 позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 . 02.12.2015 заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області шлюб між сторонами розірваний, після чого їх малолітня донька почала проживати разом з позивачкою. Натомість батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні малолітньої доньки не приймає, її життям не цікавиться, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, матеріальної допомоги на її утримання не надає, що і стало підставою для подачі даної позовної заяви.

12.09.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

11.12.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Представниця Органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської областіу судовому засіданні підтримала висновок органу опіки про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_4 , просила його врахувати при ухваленні рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст.128, ст.130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв`язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2011 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу остання змінила прізвище на «ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 20.08.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданим 11.01.2023 Барським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 10).

30.10.2014 заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області по справі № 647/2795/14-ц, провадження № 2/647/799/2014 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.10.2014 і до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16, 17).

Заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 02.12.2015 по справі № 647/2769/15-ц, провадження № 2/647/1022/2015 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.08.2011 у відділенні державної реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції автономної Республіки Крим, актовий запис № 466 (а.с. 14).

30.06.2021 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 30.06.2021 Бериславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 15).

Адміністрацією навчального закладу надано характеристику від 28.10.2024 за № 902/02-05 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є ученицею 7-А класу Бериславського опорного закладу «Академічний ліцей», відповідно до змісту якої мати ОСОБА_4 приділяє увагу вихованню та навчанню доньки, завжди цікавиться навчанням, відгукується на прохання та пропозиції класного керівника, при цьому батько навчанням дитини не цікавиться (а.с. 35).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З аналізу наведених норм права вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_4 свідомо самоусунувся та не бажає займатися її вихованням і піклуватися про неї.

Допитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 суду повідомила, що проживає у м. Охтирка разом зі своєю мамою, вітчимом та молодшим братом, свого біологічного батька ОСОБА_3 знає лише за фотосвітлинами, родинних стосунків з ним не підтримує, ніколи не зустрічалася з ним, не спілкуються вони і у телефонному режимі, батько ніколи не проявляв про неї турботу, не цікавився її життям, здоров`ям, навчанням. Їй відомо, що колись він сплачував мамі аліменти на її утримання, але вже тривалий час матеріальної допомоги від нього не надходить.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 втратив інтерес до своєї малолітньої дитини, не приймає участі у її вихованні, не цікавиться життям дитини. Зокрема відповідач тривалий час не проявляє батьківської турботи щодо доньки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться станом здоров`я, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та взагалі не спілкується з нею.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, що, на думку суду, є проявом свідомої байдужості до подальшої долі власної дитини, при цьому стороною позивача надано беззаперечні докази, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так згідно з висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, вітчимом та молодшим братом в по АДРЕСА_1 , в орендованій трикімнатній квартирі з усіма необхідними зручностями. Малолітня ОСОБА_4 має окрему кімнату для сну та відпочинку, ноутбук та місце для навчання, одягом та взуттям дитина забезпечена відповідно до віку та сезону. Вихованням дитини займається мати. Між ними існує міцний родинний зв`язок. У розмові малолітня ОСОБА_4 повідомила, що батька майже не пам`ятає, він ніколи не приїздив до м. Охтирка Сумської області та не телефонував їй. Враховуючи викладене, орган опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_10 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 підлягають задоволенню (а.с. 32-33).

З огляду на встановлені судом фактичні обставини у цій справі, суд обґрунтовано погоджується з висновком, наданими органом опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, оскільки він містить дані, що об`єктивно характеризують відповідача, як особу, що за власним бажанням самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, що також знайшло підтвердження під час розгляду справи у суді.

В п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відомості, які б свідчили про бажання відповідача змінити поведінку щодо дитини та наявність будь-яких перешкод для цього у суду відсутні. Натомість, судом встановлено факти свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим зв`язок між батьком та дочкою втрачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що втручання у приватне та сімейне життя відповідача у виді позбавлення його батьківських прав є винятково виправданим і необхідним заходом, беручи до уваги встановлені обставини справи, що узгоджується із положеннями діючого законодавства та відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Суд зазначає, що застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав слугуватиме захистом прав дитини у вирішенні життєвих питань та реалізації прав на гарантований державою соціальний захист.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу його право, передбачене ст. 169 СК України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав стосовно малолітньої доньки у разі зміни його поведінки та обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст. 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охоронудитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення СК України.

В ст. 141 СК України зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до ч. 2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено з 1 січня 3196 грн.

Відповідно, 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час розгляду справи становить 1598,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, положеннями чинного законодавства позивачці надано право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його.

Позивачка скористалася своїм правом, визначила спосіб стягнення аліментів шляхом їх присудження у твердій грошовій сумі у 2000,00 грн. щомісяця до повноліття дитини.

В даному випадку зміна способу стягнення аліментів буде сприяти кращому матеріальному забезпеченню дитини, при цьому не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, що відповідачем не спростовано.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом, позивачка реалізувала своє право на зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яке передбачене ст. 183 СК України.

Відтак, суд вважає можливим змінити спосіб стягнення аліментів, який сплачується на утримання дитини сторін.

Суд зауважує, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та вимог закону, з огляду на майновий стан сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати щомісячно аліменти на утримання його малолітньої доньки у визначеному позивачкою розмірі, що відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.

При цьому, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 280-282, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 за рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року по справі № 647/2795/14-ц та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, із врахуванням індексації, до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі проводити з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року по справі № 647/2795/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.10.2014 року і до повноліття дитини - до ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути без виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання:АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, місцезнаходження: вул. Перемоги, буд. 1, м. Охтирка, Сумської області, ЄДРПОУ 36467402.

Третя особа: Орган опіки і піклування Бериславської міської ради Херсонської області, місце проживання:вул. 1 Травня, 244, м. Берислав, Херсонської області, ЄДРПОУ 04059906.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2025 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко