Рішення № 125470074, 27.02.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/423/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» (ЄДРПОУ: 43518172) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа Акціонерне товариство «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Сонаті» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 19.01.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, якою є - ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z06.00118.003572446 від 19.01.2018 року, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 49999,00 грн. Свої зобов`язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові. Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за Договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» на підставі Договору факторингу № 25/07 від 25.07.2023 року. Однак, відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 104579,27 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правиламиспрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Ухвалою суду від 04.02.2025 року вирішено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Загарія О.Д. в судовому засіданні в режимі ВКЗ позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що до позовної заяви позивачем не надано детального розрахунку заборгованості, в якому було б відображено погашення тіла кредиту, нараховані і не сплачені відсотки, комісії, період їх нарахування, в результаті чого відсутня можливість перевірити правомірність вимог про стягнення такої заборгованості. Крім цього, звертає увагу на те, що вимога позивача про стягнення з відповідачки 42 651, 92 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями є задоволенню не підлягає, оскільки положення Кредитного договору про відповідні комісії (плата за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.01.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і боржником, якою є ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № Z06.00118.003572446 від 19.01.2018 року, відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 49999,00 грн.

Свої зобов`язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові.

В подальшому, Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за Договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» на підставі Договору факторингу № 25/07 від 25.07.2023 року.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» прийняло рішення про зміну свого найменування, з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОНАТІ» (скорочене найменування ТОВ «СОНАТІ»). Також, відбулася зміна директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОНАТІ» з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 ; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу була проведена з 15.11.2024 року; код ЄДРПОУ залишився без змін.

Разом з тим, станом на час розгляду справи, відповідач зі своєї сторони не виконала умови Кредитного договору, а саме не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 104579,27 грн (сто чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень, 27 копійок).

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом також встановлено, що Умовами Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов угоди, що підтверджується випискою по поточному рахунку.

Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки, внаслідок чого, станом на момент розгляду справи, утворилась заборгованість в розмірі 104579,27 грн (сто чотири тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень, 27 копійок), та складається із наступного: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 35182,02 грн (тридцять п`ять тисяч сто вісімдесят дві гривні, 02 копійки); прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 26745,33 грн (двадцять шість тисяч сімсот сорок п`ять гривень, 33 копійки).

При цьому, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було включено прострочену заборгованість за комісіями в розмірі 42651,92 грн (сорок дві тисячі шістсот п`ятдесят одна гривня, 92 копійки).

10.06.2017р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-VIII), у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII) текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону № 1023-XII з набуттям чинності Закону № 1734-VIII залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону № 1734-VIII, визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону № 1734- VIII.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом.

Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон № 1734-VIII розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону № 1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, щоЗаконом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12цьогоЗакону.

Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.

Пунктом 1.11. Кредитного договору позичальнику ОСОБА_2 встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Отже, пунктом 1.11. кредитного договору позичальнику встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений в абзаці другому пункту 1.11. Кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 614,52 грн., останній 464,64 грн. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. При цьому одночасно пунктом 3.2.4. Кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом. Зміст пункту 3.2.4. Кредитного договору контекстуально дублює положення пункту 1.11. Кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4 кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.11. Кредитного договору з оплатою наданих послуг.

Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4 Кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону № 1734-VIII.

Враховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, слід дійти висновку про те, що положення пунктів 1.11. та 3.2.4. Кредитного договору, укладеного між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_2 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачки 42 651, 92 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями є задоволенню не підлягає, оскільки положення Кредитного договору про відповідні комісії (плата за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними.

Щодо розрахунку заборгованості, то законом не визначено обов`язкової форми такого розрахунку, а тому позивачем надано до суду з позовною заявою розрахунок заборгованості, який зроблений відповідно до умов кредитного договору та з врахуванням тих коштів, які надійшли на погашення заборгованості по цьому договору станом на дату звернення до суду.

Більше того, відповідач, ставлячи під сумнів розрахунок заборгованості, який надано AT «Ідея Банк» до суду в цій справі, не надав жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором чи доказів відсутності такої та не спростував наданого позивчаем розрахунку..

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по договору.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 61927,35? грн. (104579,27 грн. (загальна заборгованість) 42651,92 грн. (плата за нарахованими та несплаченими комісіями) = 61927,35 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1434,44 грн. (з розрахунку 61927,35грн./ 104579,27 х 2422,40 грн. = 1434,44 грн.).

Керуючись ст.ст.4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81,128, 141,223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОНАТІ" (код ЄДРПОУ 43518172) заборгованість за кредитним договором у розмірі 61927,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОНАТІ" (код ЄДРПОУ 43518172) 1434,44 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Р.Волоско