Рішення № 125468497, 21.02.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16958/24

2/308/180/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

представника позивача - Ламбрух О.С.,

представника відповідача Закарпатської обласноїпрокуратури - Роман М.С.,

представника відповідача Державної казначейськоїслужби України - Лешанич А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Держави України в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, та

Закарпатської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909967, адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород,

про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового розслідування, прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Держави України в особі Державної казначейської служби України та Закарпатської обласної прокуратури, в якій просить стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він незаконно перебував під слідством та судом у кримінальному провадженні № 42016071030000064 за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України з 10 травня 2019 року по 19 квітня 2022 року. За результатами розгляду кримінального провадження його визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. З моменту повідомлення про підозру його неодноразово викликали до слідчого, прокурорів та у судові засідання, які порушили його звичний спосіб життя у побуті та родині. У ході досудового розслідування він постійно відчував стрес, заниження самооцінки, гідності, честі, що створювало постійно негативні емоції. Він не міг нормально працювати та відпочивати, у результаті чого йому та його психологічному здоров`ю завдано моральну шкоду, яка полягає в погіршенні відносин з родичами, знайомими та ішими людьми, які з недовірою почали ставитися до нього та членів його сім`ї. Йому були спричинені душевні страждання, які виявилися у тому, що він був незаконно затриманий, утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу та кардинальним чином вплинуло на його життя, він був обмежений у вільному виборі місця знаходження, позбавлений роботи та можливості заробляти на життя. Згодом, він був вимушений витрачати дуже багато часу на повернення до нормального життя, адаптації в суспільстві. Замість того, щоб вести звичайний спосіб життя, зустрічатися з друзями, проводити вечори з близькими людьми, відвідувати різні культурні установи, заробляти на життя, він був вимушений знаходитися під слідством і судом, відчувати моральні та фізичні страждання.

12 грудня 2024 року від представника відповідача Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві представник відповідача звертає увагу на те, що при визначенні величини мінімальної заробітної плати, з якої слід виходити при обчисленні виплат за рішеннями суду, слід виходити з суми 1600,00 грн, а не 8000,00 грн, як про це зазначає позивач.

Заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди є надто завищеним, не відповідає розмірам сатисфакцій, які, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини присуджуються заявникам за порушення державою їхніх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, на порушенні яких під час перебування під слідством і судом, наполягає позивач. Сума, визначена позивачем не відповідає принципам рівності, поміркованості,розумності та справедливості. У позові не обґрунтовано, якими доказами доводяться обмеження, яких позивач зазнав під час розслідування кримінального провадження. У матеріалах справи не наведені докази того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про погіршення стану його здоров`я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках з іншими людьми, а також суттєве обмеження його прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності, та зв`язок з таким переслідуванням. Будь-якого експертного дослідження на підтвердження заподіяної шкоди суду не надано. Обгрунтування суми, яку позивач просить стягнути на його користь, до позову не долучено.

24 січня 2025 року від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову, так як Казначейство не несе відповідальності за дії органів державної влади. Позивачем не наведене обґрунтування завищення розміру моральної шкоди майже у два рази від розрахунку за мінімальною заробітної платою. Межі відшкодування моральної шкоди слід розраховувати, виходячи з визначеної в Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» суми «1600,00 грн». Списання грошових коштів з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Казначейтсвом з єдиного казначейського рахунку є необгрунтованим і незаконним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник Закарпатської обласної прокуратури у судовому засіданні повністю заперечив щодо задоволення позову з підстав наведених у раніше поданому відзиві та запереченнях.

Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у раніше поданому відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Прокуратурою Закарпатської області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016071030000064, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

10 травня 2019 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

19 вересня 2019 року раніше повідомлену підозру змінено та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2022 року в справі № 308/11379/19 вбачається, що ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення. Вирок набрав законної сили 19.04.2022.

Оцінивши належним чином зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1 статті 2 вищевказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

У пунктах 4 та 5 статті 3 даного Закону, зокрема, зазначено, що у наведених в статті 1 даного Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, моральна шкода.

Відповідно до ст. 13 Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При цьому, у ході розгляду справи судом встановлено, що 10 травня 2019 року у рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, змінену 19.09.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2022 року в справі № 308/11379/19 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення. Вирок набрав законної сили 19.04.2022.

Таким чином, ОСОБА_1 у зв`язку з постановленням виправдовувального вироку суду незаконно перебував під слідством та судом з 10 травня 2019 року по 18 березня 2022 року, тобто, тобто 2 роки, 11 місяців та 8 днів.

Про незаконність перебування під слідством чи судом свідчить підстава виправдання - у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень. Розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому статті 7 даного Закону (1600,00 грн).

При цьому, ані Бюджетним кодексом України, ані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Крім того, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020, від 28.08.2020 № 10-р/2020 неодноразово наголошував на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, не підлягає застосуванню при вирішенні спору в цій справі, позаяк, діє спеціальний Закон, норми якого на час вирішення справи не змінювалися.

За таких обставин, суд бере до уваги мінімальну заробітну плату, визначену ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у місячному розмірі 8000,00 гривень.

Як встановлено судом, період, протягом якого позивач перебував під слідством та судом, становить 2 роки, 11 місяців та 8 днів, а отже мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не може становити менше ніж 282 133, 33 грн (35 місяців х 8000 грн + 8000 грн/30*8 = 280 000,00 грн + 2133,33 грн).

У той же час, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який є на момент розгляду справи судом. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визначити й інший більший розмір відшкодування.

У своїй постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки, він є гарантованим мінімумом. Проте визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тому суд повинен з`ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року в справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Мінімальний розмір відшкодування, на думку суду, відповідає моральним стражданням позивача, яких він зазнав у результаті перебування під слідством та судом протягом 2 років, 11 місяців та 8 днів.

Зокрема, завдана ОСОБА_1 моральна шкода полягає у душевних стражданнях через кримінальнм переслідуванняе, внаслідок чого він зазнав приниження честі, гідності та репутації, був порушений його звичний уклад життя, пов`язаний з викликом до органів досудового розслідування та суду, він постійно відчував стрес, заниження самооцінки, що створювало негативні емоції.

Водночас, доводи позивача про те, що було завдано шкоду його психологічному здоров`ю, суд відкидає, з огляду на відсутність жодного доказу на підтвердження існування обставин чи фактів, які б вказували на наявність такої шкоди.

Доводи позивача про те, що він був незаконно затриманий та незаконно утримувався під вартою, суд також не бере до уваги, з огляду на їх недоведеність. Зокрема, будь-яких рішень, ухвал про застосування до нього запобіжних заходів чи протоколів затримання, позивач до позовної заяви не долучив.

Водночас, право на відшкодування шкоди з підстав незаконного взяття і тримання під вартою, інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, згідно з п. 1-1 ст. 2 Закону, виникає у разі встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Таких вироків чи інших рішень, позивачем не надано, так само як не надано жодних доказів того, що у позивача погіршились відносини з родичами, знайомими та ішими людьми, які з недовірою почали ставитися до нього та членів його сім`ї, і це є наслідком кримінального переслідування.

Таким чином, позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з перебування під слідством та судом, внаслідок чого він зазнав приниження честі, гідності та репутації, був порушений його звичний уклад життя, пов`язаний з викликом до органів досудового розслідування та суду, а тому суд вважає, що справедливим, достатнім і співмірним буде стягнення моральної шкоди у мінімальному розмірі, передбаченому законом, з огляду на те, що позивачем не наведено доказів на підтвердження винятковості характеру та глибини понесених ним страждань, неможливості відновлення немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступеню зниження престижу, репутації, докладення великого часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану.

До того ж, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Отже, враховуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача внаслідок перебування під слідством та судом, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію завданої незаконними діями державних органів моральної шкоди, виходячи з розміру мінімального розміру заробітної плати, що становить 282 133, 33 гривень.

Беручи до уваги, що судовий збір за розгляд даної категорії справ не справляється згідно з п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 12, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 282 133, 33 грн (двісті вісімдесят дві тисячі сто тридцять три грн 33 коп.) на відшкодування завданої моральної шкоди.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосерньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 25 лютого 2025 року.

Суддя Н.І. Зарева