Рішення № 125468495, 14.02.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1315/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.

за участю секретаря судового засідання Філіп О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру від 04.11.2016 року та договору про надання жилої площі №41 від 04.11.2016 року, оформленого і укладеного дочірнім підприємством житлово-побутової фірми «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» з ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, орган самоорганізації населення будинковий комітет «Говерла», Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру від 04.11.2016 року та договору про надання жилої площі №41 від 04.11.2016 року, оформленого і укладеного дочірнім підприємством житлово-побутової фірми «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» з ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, орган самоорганізації населення будинковий комітет «Говерла», Служба у справах дітей Ужгородської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» вказано, що дочірнє підприємство житлово-побутова фірма «Тис» було створено на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса» від 11.11.1997 року, оформленого протоколом №2, основним предметом діяльності цього дочірнього підприємства є надання житлово-побутових послуг населенню та утримання житлового фонду, а для забезпечення його діяльності засновником створено статутний фонд шляхом передачі у власність ДП ЖПФ «Тис» гуртожитку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що ДП ЖПФ «Тис» є власником гуртожитку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2017 року.

При здійсненні управлінських функцій позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_1 . На якій підставі відповідач здійснила реєстрацію місця проживання, позивачу невідомо, оскільки останнім не видавався їй ні ордер на вселення, а також не укладався з нею договір найму.

Також зазначає, що 15.09.2015 pоку, 23.03.2016 pоку та 06.02.2017 pоку ДП ЖПФ «Тис» було складено акти обстеження житлового приміщення та встановлено факт відсутності відповідача в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , але фактично протягом тривалого часу не проживає у вказаній квартирі, що також можуть підтвердити сусіди.

Звертає увагу на той факт, що жодних заяв, клопотань та звернень усних чи письмових пояснень про відсутність відповідача за місцем реєстрації до ДП ЖПФ «Тис» від відповідача не надходило, таким чином підтверджується факт відсутності останньої без поважних причин. Факт не проживання відповідача за спірною адресою понад шести місяців без поважних причин підтверджується документами, доданими до позовної заяви.

На підставі викладеного, посилаючись на норми ст. ст. 16, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 .

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідно до ордеру №46 від 04.11.2016, виданого ПАТ «Машинобудівний завод Тиса», їй, разом із членами сім`ї неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , 2004 року народження, та малолітнім сином ОСОБА_5 , надано право вселитися в кімнату АДРЕСА_1 , площею 36 кв.м.

На виконання Ордеру дочірнім підприємством житлово-побутова фірма «Тис» з нею укладено договір про надання жилої площі від 04.11.16 №41 на кімнату 78 гуртожитку по АДРЕСА_2 площею 36 м.кв., в якій вона та її неповнолітні діти зареєстровані та проживають.

Під час оформлення документів на приватизацію кімнати 78 у гуртожитку по АДРЕСА_2 їй стало відомо, що у вказаній кімнаті зареєстрована відповідач ОСОБА_1 . Правонаступником дочірнього підприємства Житлово-побутова фірма «Тис» в частині оперативного управління гуртожитком з 31.08.2018 став ОСН БК «Говерла». Ні ЖПФ «Тис» ні ОСН БК «Говерла» не могли повідомити обставин, за яких ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у виділеній їй кімнаті АДРЕСА_1 .

За повідомленням оперативних управлінців гуртожитку, ними не видавася ордер на виділення ОСОБА_1 кімнати АДРЕСА_1 та не укладався договір найму. Також зазначає, що 15.09.2015 pоку, 23.03.2016 pоку та 06.02.2017 pоку ДП ЖПФ «Тис» було складено акти обстеження житлового приміщення та встановлено факт відсутності відповідача в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , але фактично протягом тривалого часу не проживає у вказаній квартирі.

Зауважує, що сусіди по гуртожитку: ОСОБА_6 , що проживає у кімнаті 70, ОСОБА_7 , кімната 74, ОСОБА_8 , кім. 79 актом від 20.09.18 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 не проживає у кімнаті 78 гуртожитку більше трьох років.

За вказаних обставин, просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 та члени її сім`ї незаконно отримали ордер на кімнату АДРЕСА_1 , та між ОСОБА_2 та ВАТ «Машинобудівний завод Тиса» незаконно укладено договір №41 від 04.11.2016 про надання жилої площі, оскільки порушений порядок видачі ордеру, а ВАТ «Машинобудівний завод Тиса» не був власником гуртожитку.

Тому, просить визнати недійсним ордер від 04.11.2016 та договір про надання жилої площі №41 від 04.11.2016, оформлений і укладений Дочірнім підприємством «Житлово-побутова фірма «Тис» з ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи міститься відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якого представник ОСОБА_2 адвокат Джуган Н.Б. просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Представник дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» не скористався правом на участь у судовому засіданні, заяв чи клопотань не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася та подала заяву, згідно якої просить проводити розгляд справи у її відсутності.

ОСОБА_2 також у судове засідання не з`явилася та в матеріалах справи міститься її заява про проведення розгляду справи без її участі.

Представник Служби у справах дітей Ужгородської міської ради не скористався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву, згідно якої просив ухвалюючи рішення по справі максимально врахувати інтереси дітей.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, додаткових заяв, клопотань чи заперечень не подавали, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чино.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час виникнення спірних правовідносин, дочірнє підприємство житлово-побутова фірма «Тис» було власником на праві колективної власності в цілому будівлі гуртожитку літ А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №79648331 від 06.02.2017 року.

Так, в кімнаті АДРЕСА_1 , значиться зареєстрованою відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується письмовим повідомленням відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області від 22.02.2017 року за №4.7/1382 та довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.02.2017 року №217.

З актів обстеження житлового приміщення №1 від 15.09.2015 pоку, №2 від 23.03.2016 pоку та №3 від 06.02.2017 pоку, складених ДП ЖПФ «ТИС» вбачається, що ОСОБА_1 , тривалий час (більше шести місяців) у гуртожитку по АДРЕСА_2 , не проживає.

Згідно з довідкою дочірнього підприємства «Житлово-побутова фірма ТИС» №43 від 22.05.2017, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_1 . Відомості щодо правої підстави реєстрації ОСОБА_1 в кімнаті АДРЕСА_1 , у ДП ЖПФ «ТИС» відсутні та ними не видавався ОСОБА_1 ордер на вселення, а також не укладався з нею договір найму.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 значиться зареєстрованою в кімнаті АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою фактично не проживає.

Одночасно, в межах наданих повноважень ДП ЖПФ «ТИС» видано ордер №46 від 04.11.2016 та ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» дочірним підприємством якого була житлово-побутова фірма «Тис», укладено договір №41 від 04.11.2016 про надання жилої площі ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що за вказаною адресою з 08.11.2016 проживає ОСОБА_2 та її неповнолітні діти, вона утримує вказане житлове приміщення, сплачує за нього комунальні платежі, що підтверджується довідкою ОСН БК «Говерла» №230 від 28.08.2018, квитанціями, оплаченими ОСОБА_2 за комунальні послуги щодо кімнати №78, довідками про реєстрацію місця проживання з відомостей Реєстру територіальної громади, виданих відділом реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради, згідно якої ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою кв. АДРЕСА_1 , з 08.11.2016 по теперішній час.

Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав на отримання ОСОБА_2 та членам її сім`ї права користування спірним житловим приміщенням, суд зауважує, що власником та балансоутримувачем гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 до 25.04.17 було ДП ЖПФ ПАТ «Машинобудівний завод» Тиса», з 25.04.17 Ужгородська міська рада. Акт прийому-передачі гуртожитку в оперативне управління ОСН БК «Говерла» затверджено рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 31.01.2018 за №26. Щодо ордеру без номера від 27.12.2001 на ім`я ОСОБА_1 суд зазначає, що такий не містить печатки та номера, що є обов`язковим.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться письмові докази, якими ДП ЖПФ «Тис» заперечувало існування виданого на ім`я ОСОБА_1 ордеру від 27.12.2001 та укладення договору про надання жилої площі №112 від 19.02.2007, а також підписання такого директором М.Ф. Беть.

Крім того, директор ДП ЖПФ «Тис» Беть М.Ф. письмовою заявою на адресу суду пояснив, що договір №112 від 19 лютого 2007 з ОСОБА_1 не підписував, підпис, що міститься у копії договору №112 від 19.02.2007 йому не належить, договір виготовлено на бланку, яким ДП ЖПФ «Тис» ніколи не користувалося, у тексті договору неправильно вказано найменування юридичної особи та вказано скорочене найменування юридичної особи, яке не застосовувалося.

Згідно довідки №43 від 28 травня 2017 ДП ЖПФ «Тис» відомості щодо правової підстави реєстрації ОСОБА_1 в кімнаті АДРЕСА_3 відсутні. ДП ЖПФ «Тис» не видавався ОСОБА_1 ордер на вселення, не укладався з нею договір найму. Також ОСОБА_1 не надала доказів в який час вона проживала у кімнаті АДРЕСА_1 , утримувала її.

Натомість, матеріали справи містять докази тому, що ОСОБА_2 є наймачем житлової площі на підставі договору про надання жилої площі №41, укладеного 04 листопада 2016, жиле приміщення передано їй на підставі акту прийому-передачі жилої площі, що є додатком №1 до договору №41.

Статтею 41Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб.

Частинами 1, 2 ст.317ЦК України імперативно закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник у відповідності до ст.391ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права власності.

Згідно частини 1статті 810ЦК України за договором найму житла одна сторона наймодавець передає наймачеві житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Наймач житла має право користування житлом та майном, що обслуговує будинок.

Статтею 71ЖК України регламентовано, що за наймачем чи членом його сім`ї протягом шести місяців відсутності зберігається право користування жилим приміщенням; член сім`ї наймача може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у разі його відсутності понад шість місяців без поважної причини, згідно з ст. 72 ЖК України. Такі ж правила встановлені і стосовно осіб, що проживали в жилому приміщенні, належному особі на праві приватної власності (ст. 167 ЖК України).

Реєстрація ОСОБА_1 за вищевказаною адресою не дозволяє законному користувачу жилого приміщення наймачу за договором найму ОСОБА_2 реалізувати свої права наймача житлового приміщення та порушує її право та право її неповнолітніх дітей на житло, визначене ст. 47 Конституції України, ст. 1 Житлового кодексу та право на його приватизацію відповідно до приписів ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , протягом тривалого часу, а саме більше 10 років, не є ні власником, ні співвласником житлового приміщення.

Обставин на спростування фактів щодо тривалого не проживання без поважних причин за вказаною вище адресою судом не встановлено, так само не встановлено обставин на підтвердження укладення чи існування будь-яких договорів, на підставі яких за нею зберігалося б право користування вказаним житлом. Жодних обставин на підтвердження існування підстав, за якими б за ОСОБА_1 зберігалось право користування жилим приміщенням, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, врахувавши всі обставини справи в сукупності, суд прийшов до переконання, що позовна заява ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , обґрунтована та підлягає задоволення.

Приймаючи до уваги той факт, що відносно дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» порушено справу про банкрутство, клопотань про залучення правонаступника жодною із сторін по справі заявлено не було, суд приходить до переконання, що позовна заява дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України.

Вирішуючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства ЖПФ «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру від 04.11.2016 року та договору про надання жилої площі №41 від 04.11.2016 року, оформленого і укладеного дочірнім підприємством ЖПФ «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» з ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, орган самоорганізації населення будинковий комітет «Говерла», Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, суд констатує, що його вимоги випливають із позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Оскільки суд прийшов до висновку про під ставність позовних вимог ОСОБА_2 , то суд вважає, що вимоги за зустрічним позовом є безпідставними та до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 1, 71, 72, 167 ЖК України, ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391, 811 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 14, 60, 74, 76, 79, 88, 209, 212-215, 223, 224-226, 233, 294, 296 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням залишити без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства житлово-побутова фірма «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру від 04.11.2016 року та договору про надання жилої площі №41 від 04.11.2016 року, оформленого і укладеного дочірнім підприємством житлово-побутової фірми «Тис» ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса» з ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, орган самоорганізації населення будинковий комітет «Говерла», Служба у справах дітей Ужгородської міської ради залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе