Рішення № 125465888, 19.02.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/134/25

Єдиний унікальний номер 741/2042/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 лютого 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

секретарів судового засідання Багмута О.С., Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» (колишня назва АТ «Альфа-Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник позивача адвокат Вишковський Євген Леонідович, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із цією позовною заявою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 18350, про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 35354,37 грн. На підставі цього виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. відкрито виконавче провадження № 62485463 від 06 липня 2020 року.

Сторона позивача вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, тому просить визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Позивач не отримувала жодних документів від АТ «Альфа-Банк» та приватного нотаріуса Хари Н.С. Про наявність відкритого виконавчого провадження на підставі оскаржуваного виконавчого напису позивачеві стало відомо після блокування всіх банківських рахунків та накладення арешту на кошти. Представник позивача вказує, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Крім того, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус не врахував тієї обставини, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, не є чинними, оскільки для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, які передбачають оплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу повинен подаватися оригінал нотаріально посвідченої угоди.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому представник позивача просив суд визнати виконавчий напис № 18350 від 21 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 35354,37 грн таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову (правничу) договору в розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 62485463 за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 21 травня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 18350, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк», заборгованість в сумі 35354,37 грн, яке знаходиться на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича (а. с. 48-49).

Ухвалою судді від 30 вересня 2024 року відкрито позовне провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 18 грудня 2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 18 грудня 2024 року розгляд справи відкладено до 19 лютого 2025 року.

У судове засідання позивач та представник позивача Вишковський Є.Л. не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи проводити без виклику сторін, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представником відповідача АТ «Сенс Банк» (до зміни найменування АТ «Альфа-Банк») за допомогою підсистеми «Електронний суд» 11 жовтня 2024 року спрямовано до суду відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що 19 липня 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту № 500819236 (далі кредитний договір), яка містить усі істотні умови кредитного договору, що у письмовій формі скріплено підписом відповідача та не мають мінливого характеру. Позивачем не доведено, у чому полягає спірність суми боргу, на надано жодних арифметичних обґрунтувань спірності боргу, про який йдеться у виконавчому написі. Представник відповідач звернув увагу суду на те, що сума боргу нарахована правомірно і є безспірною. Для вчинення виконавчого напису стягувачем було подано нотаріусу всі необхідні документи, передбачені абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Крім того, нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів осіб у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, про те на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Виходячи з наведеного, представник відповідача вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 не ґрунтується на чинному законодавстві України (а. с. 65-67).

Крім того, представником відповідача АТ «Сенс Банк» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 11 жовтня 2024 року подано до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому він заперечував щодо стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, уважав таку вимогу безпідставною, оскільки позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною за своїм змістом, містить тільки типові фрази, скопійовані із інших судових рішень, інших підстав і обґрунтувань позову не має. Представник відповідача указав, що відповідач не визнає сам позов в цілому, а, відповідно, не визнає заявлений позивачем розмір судових витрат, але якщо суд зробить висновок про задоволення позову, просив максимально зменшити розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем до стягнення.

Представник відповідача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, пояснень щодо позову не подала.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін О.П. у судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, третіх осіб та за наявними в справі доказами.

Судом встановлено, що 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис за реєстр. № 18350 про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка є боржником за кредитним договором № 500819236 від 19 липня 2019 року, укладеним нею із АТ «Альфа-Банк», заборгованості за кредитним договором № 500819236 від 19 липня 2019 року у розмірі 34704,37 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2854,14 грн, прострочена заборгованість за комісією та процентами 1509,28 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту 30152,07 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами 188,88 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із АТ «Альфа-Банк» в розмірі 650,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АТ «Альфа-Банк» складає 35354,37 грн (а. с. 24).

Указаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу Чернігівської області Палігіну О.П., котрим постановою від 06 липня 2020 року було відкрито виконавче провадження № 62485463. У вказаному виконавчому провадженні приватним виконавцем було винесено постанову від 04 жовтня 2023 року про арешт коштів боржника, постанову від 16 листопада 2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 21, 17-18, 19-20).

Відповідно до відповіді № 970956 від 18 грудня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 87-88) та витягу з державного реєстру банків (а. с. 71) АТ «Альфа-Банк» ЄДРПОУ 23494714 змінило найменування на АТ «Сенс Банк».

Позивач, дізнавшись про існування вказаного виконавчого напису нотаріуса, звернулася до суду за захистом свого права за місцем його виконання, тобто за місцем свого місцеперебування.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п. 1.1. даної Глави для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, якою керувався нотаріус.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна зробити нижченаведені висновки.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 21 травня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчих написів щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника, у зв`язку з чим виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства. Суд вважає дані посилання позивача слушними та обґрунтованими, оскільки доказів надання нотаріусу нотаріально посвідченого договору для вчинення оспорюваного виконавчого напису до суду надано не було. Приватний нотаріус не надав матеріалів, на підставі яких він вчинив виконавчий напис, а тому суд позбавлений можливості встановити, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано виписку по рахунку позивача, та він міг встановити безспірність заборгованості.

Таким чином, подані стягувачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред`являються за вищевказаним Переліком.

Жодних розрахунків по заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 500819236 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , матеріли справи не містять.

За вказаних обставин, суд робить висновок про те, що наявна заборгованість в оспорюваному виконавчому написі не є безспірною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1816,80 грн (за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_1 , суду було надано: копію договору про надання правової допомоги № 19-09-24/1 від 19 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Вишковським Євгеном Леонідовичем (а. с. 28-31); копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору № 19-09-24/1 від 19 вересня 2024 року (а. с. 32); копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Вишковським Є.Л. на виконання умов договору № 19-09-24/1 від 20 вересня 2024 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн (а. с. 33); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2843 (а. с. 36), копію ордера на надання правничої допомоги № 1245183 від 19 вересня 2024 року (а. с. 37).

Ураховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретичну підготовку.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).

Ураховуючи викладене, беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що адвокатом Вишковським Є.Л. на підставі договору про надання правової допомоги позивачеві надавалися послуги з приводу підготовки та складання трьох майже ідентичних позовних заяв із тотожними позовними вимогами, позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є шаблонним документом, підготовка якого не вимагає багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань, а судова практика в даній категорії справ є сталою, суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок АТ «Сенс Банк», є неспівмірним та завищеним, а тому суд робить висновок про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 76, 141, 263-265, 280-281, 306 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» (колишня назва АТ «Альфа-Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 18350, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 35354 (тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 37 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215;

приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, місцезнаходження: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 139, оф. 213.

Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА