Рішення № 125461121, 12.03.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/2901/22

Провадження № 2/932/558/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Рошошка Є.А.

розглянувши у приміщенні суду м.Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в якій останнє просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 18094,95 грн. за кредитним договором №б/н від 25.06.2011, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 25.06.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.08.2020 року. 28.04.2021 року АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до ч. 2ст. 1281 Цивільного кодексу України, надіслало претензію до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори. Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за однією адресою разом з померлим ОСОБА_2 , то відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст. 1268ЦПК України, так як відповідач не відмовились від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: 6 місяців від дня відкриття спадщини. 06.04.2021 року до спадкоємця ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно яким АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 25.06.2011 року становить18094,95 грн, яка складається з наступного: 10113,08 грн. заборгованість за тілом кредиту;3187,46 заборгованості за простроченими відсотками; 4794,41 грн. нарахованої пені, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 07.06.2022 року справу передано судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 22.06.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 31.10.2022 року було здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалами суду від 31.10.2022 та від 27.04.2023 року були витребувані необхідні для розгляду справи документи.

Ухвалою суду від 13.10.2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові висловлено останнім клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день, час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, жодних клопотань відповідачем не надіслано.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, також не надіслано відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» за отриманням кредиту, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25.06.2011, згідно якої отримав можливість розпоряджатися кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши вказану заяву, ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027537498 від 26.08.2020 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно копії спадкової справи № 219/2021 від 28.04.2021 року, вбачається, що Претензія кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримана за вхідним № 474, внесена в книгу обліку і реєстрації спадкових справ, на підставі якої заведена спадкова справа № 219/2021, ніяких заяв від спадкоємців померлого в нотаріальну контору не надходило.

06.04.2021 року позивачем - АТ КБ «ПриватБанк» було направлено лист-претензія ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 станом на дату смерті складає 18094,95 грн. Даних щодо отримання чи неотримання вказаного листа-претензії ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 25.06.2011 року, укладеним між «ПриватБанком» та ОСОБА_2 , станом на 23.11.2021 року заборгованість становить 18094,95 грн, яка складається: заборгованість за тілом кредиту 10113,08 грн., заборгованість за простроченими відсотками 3187,46 грн., нарахована пеня за прострочення зобов`язання4794,41 грн.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 608 ЦК України, зобов`язання смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно достатті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті1218, частиною третьою статті1231 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно достатті 1281 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зістаттею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу статей1281,1282 ЦК Українизобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця виникає лише у межах, передбаченихстаттею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положеннястатті 1282 ЦК Україниспадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед кредитором на підставі статей1281,1282 ЦК Україниза борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.

Позивач в своєму позові зазначає, що спадкоємцем у порядку ч.3ст. 1268 ЦК України, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач. На підтвердження даної обставини Банк посилається на копії паспорта позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Однак суд дійшов висновку, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину, оскільки відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , з заявами про прийняття спадщини після померлого до нотаріуса ніхто не звертався. До того ж, оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПрибатБанк» на підставі ст. ст.1281, 1282 ЦК Україниза борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно з вимогами статей12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 .

За таких обставин, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставістатті 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2481,00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О.Кудрявцева