Постанова № 125455611, 26.02.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/629/25

Провадження № 3/346/481/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., розглянувши справу, яка надійшла від Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки: АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 громадянку України, не працює,

за ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 повторно протягом року після притягнення за ст. 184 КУпАП, допустила невиконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання малолітної дитини.

Правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_1 повторно протягом року, після притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП, ухилилась відвиконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 08 січня по 01 лютого 2025 року залишила дитину без нагляду, на зв`язок із сином не виходила, не брала участі у вихованні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнала, пояснила, що залишила дитину на сторонніх осіб, оскільки влаштовувала особисте життя.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2ст. 184 КУпАП- ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно після притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого законодавчого акту, при формулюванні суті правопорушення вказівка на нормативний акт, який передбачає обов`язки батьків по вихованню дітей, є обов`язковою.

Відповідно дост.150Сімейного кодексуУкраїни,батьки зобов`язанівиховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім`їта родини,свого народу,своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В силу ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАПпроявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дітям безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому повністю підтверджується: письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року, де вона вину у вчиненому правопорушенні визнала, пояснила, що залишила дитину на сторонніх осіб, оскільки влаштовувала особисте життя; копією листа директора Єдиного центру Ірини Трачук від 10 січня 2025 року № 09/01-12 про те, що сім`я ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом і у вказаний період остання в чергове залишила малолітнього сина без нагляду; повідомлення заступника начальника з превентивної діяльності підполковника поліції ОСОБА_3 від 30 січня 2025 ркоу про те, що місце знаходження ОСОБА_1 не відоме, у зв`язку із чим прийнято рішення про влаштування малолітнього ОСОБА_4 у патронатну сім`ю; копією постанови Коломийського міськрайонного суду івано-Франківської області від 10.07.2024 року у справі № 346/3272/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Також, обставини, встановлені судом, узгоджуються з даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 253211 від 04 лютого 2025 року, в якому процесуально зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП. Прокол підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності, в поясненнях вказала, що вину визнає.

Проаналізувавши вказані документи, суд дійшов переконання, що вони є доказами в розумінністатті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.

Cуд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчиненого нею правопорушення; особу правопорушниці, ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченомуч.2 ст. 184 КУпАП, яка доведена повністю, правопорушення вчиняє не вперше, та доходить переконання, що стосовно останньої слід обрати адміністративне стягнення в межах санкціївказаної статтіу виді штрафу.

З огляду на викладене та зважаючи на вимогистатті 40-1 КУпАПз особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

А тому, із порушниці слід також стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 26, 33, 184, 221, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок у дохід держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя: Сольський В. В.