Рішення № 125454038, 19.02.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/775/24

Провадження № 2/931/35/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 лютого 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Фурман Ю.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2024 року від представника позивача - ОСОБА_3 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги обґрунтовує тим, що із 14 лютого 2013 року позивач та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Локачинського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що коли ОСОБА_6 виповнилося 9 місяців, позивач з дитиною проживали окремо від біологічного батька - в с. Защитів Локачинського району у її батьків. Причиною такого рішення стало зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями та неодноразове фізичне насилля до ОСОБА_1 , яке не припинялось навіть під час вагітності. Відповідач займався виключно своїм життям і взагалі перестав цікавитися сином. Батько не виявляв (і не виявляє) жодного бажання займатися його вихованням та в добровільному порядку матеріальної допомоги в необхідному розмірі на утримання малолітнього сина не надає, а тому рішенням суду від 22.01.2018 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі 1000 грн. Однак, навіть цю мізерну суму батько ОСОБА_6 сплачує нерегулярно, ігноруючи тим самим щоденні матеріальні потреби дитини. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_4 звертався до суду із позовом про виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_6 , його як батька. Однак після отримання результатів молекулярно-генетичної експертизи, згідно якої вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш як 99,99%, ОСОБА_4 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, серед негативних характеристик відповідача є його зловживання алкогольними напоями під час керування транспортними засобами. Водночас позивач не перешкоджає біологічному батьку у спілкуванні з дитиною, він обізнаний з адресою місця проживання сина, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання батька виконувати свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дитини. Остання зустріч з сином відбулась взимку 2019 року. Окрім нездатності матеріально забезпечити сина, ОСОБА_4 свідомо не виконує обов`язків щодо виховання дитини: він не проявляє інтересу до його життя, навчання, відпочинку та оздоровлення, не піклується про фізичний та духовний розвиток ОСОБА_6 . Із 2022 року відповідач знаходиться за межами України та створив нову сім`ю.

24 квітня 2019 року позивач уклала шлюб зі ОСОБА_7 , від шлюбу мають спільну дитину. В сім`ї панує гармонія, взаємоповага, взаємопідтримка один одного. ОСОБА_6 проживає в сім`ї, забезпечений всім необхідним для його повноцінного життя, створені сприятливі умови для виховання та гармонійного розвитку дитини. ОСОБА_8 та її чоловік докладають чималих зусиль, щоб ОСОБА_6 не відчував браку батьківської любові, яку не дає біологічний батько.

Просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 25 листопада 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Державній прикордонній службі України інформацію щодо перетину ОСОБА_9 державного кордону України за період часу з 01 січня 2022 року по дату надання інформації.

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, а також зобов`язано Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області надати суду висновок про доцільність або недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не прибув повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади(а.с. 97, 94). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло. Судом вжито всіх заходів для надання можливості відповідачу з`явитися до суду, захистити свої права та надати пояснення, заперечення проти позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, 12 лютого 2025 року від нього надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 98).

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представника органу опіки та піклування.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просила його задовольнити. Пояснила, що біологічний батько не бере участі у житті та вихованні дитини, не давав кошти на її лікування. Перебуваючи у шлюбі, в перші тижні вагітності відповідач дуже сильно побив її, після чого поїхала жити до своїх батьків. За час перебування у батьків, ОСОБА_4 не цікавився нею та як проходить вагітність, а натомість зловживав алкоголем. Після пологів проживали у відповідача в селищі Локачі. За дев`ять місяців спільного життя колишній чоловік дитині нічого не купував та жодним чином не допомагав у догляді за немовлям. Після розірвання шлюбу звернулася до суду про стягнення аліментів. Однак відповідач заперечував батьківство, та подав відповідний позов. Після проведення тесту ДНК, свій позов залишив без розгляду. Це свідчить про те, що він не вважає ОСОБА_6 своїм сином, ніколи не турбувався про нього і переконана, що своє ставлення не змінить - бо ні вона, ні їх спільний син йому не потрібні. У дитини є проблеми із здоров`ям, однак відповідача це зовсім не цікавить. Відповідач був присутній лише коли дитині виповнився один рік, в липні 2018 року та 2019 року привіз подарунки на день святого Миколая.Відносно ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просила його задовольнити. Зазначила, що біологічний батько не проживає на території України та не підтримує спілкування з сином, не бере участі в його вихованні, умисно не виконує батьківських обов`язків. Задоволення такого позову не тягне невідворотних наслідків для батька, оскільки не позбавляє особу можливості спілкуватися з сином, змінити свою поведінку та в результаті звернутися до суду із заявою про поновлення батьківських прав. Також не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Свідок ОСОБА_10 , у судовому засіданні показала, що познайомилась з позивачкою близько п`яти років тому, після укладення шлюбу з ОСОБА_7 , з того часу товаришують. Відповідача ніколи не бачила та не була з ним особисто знайома. За цей період не бачила біологічного батька поруч з дитиною, не чула, щоб він дзвонив, цікавився життям сина. ОСОБА_6 вважає своїм батьком ОСОБА_7 , чоловіка позивачки, який повністю забезпечує хлопчика та виховує його як сина. Не помічала, щоб позивачка чинила будь-які перешкоди у спілкуванні дитини з біологічним батьком.

Від допиту свідка ОСОБА_12 позивач та його представник, які заявляли клопотання, відмовились.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, показання свідка, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом установлено, що згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 14 лютого 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області зареєстровано шлюб, актовий запис № 3 (а.с. 15)

У шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджуються копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03 березня 2015 року, з якого вбачається батько дитини - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_8 (а.с. 16).

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розірвано, після набрання рішенням законної сили за ОСОБА_8 залишено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 17-18).

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 22 січня 2018 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 1000 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення ним повноліття (а.с. 19-21).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у ОСОБА_2 станом на 17.02.2025 відсутня заборгованість зі сплати аліментів, але сплачує їх нерегулярно (а.с. 22, 105).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 звертався до суду з позовною заявою про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, в якій просив провести судову-генетичну експертизу. (а.с. 23-24) Висновком експерта №79 встановлено вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99% (а.с.106-109)

24 квітня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області, актовий запис № 2, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане 24 квітня 2019 року. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_8 » (а.с. 29). У даному шлюбі народилася дочка - ОСОБА_18 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.30)

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянки ОСОБА_1 від 22.08.2024, яке було проведено комісією за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вказаною адресою проживають: чоловік - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7., учасник АТО, на даний час служить в ЗСУ, син - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 4 класу гімназії с. Топилище, дочка - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує дитячий садочок, бабуся - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонерка. Проживають в будинку бабусі. Будинок цегляний загальною площею 70,3 кв.м. будинку знаходиться 5 кімнат, кухня, вітальня, дитяча спальня, дві дорослі спальні, до будинку прилягають надвірні будівлі та споруди. Матеріально-побутові умови сім`ї ОСОБА_1 задовільні (а.с. 31).

Згідно характеристики № 23 від 03 вересня 2024 року, виданої гімназією с. Топилище Павлівської сільської ради Волинської області, ОСОБА_5 навчається в гімназії з першого класу. У дитини затримка мовного і психічного розвитку, але велика заслуга мами, яка приклала максимум зусиль, щоб син був старанним хлопчиком і досяг хороших результатів у навчанні. Також мама регулярно возила і возить ОСОБА_6 до логопеда на додаткові заняття з мови, математики і читання, що дає відповідні хороші результати. Третій клас хлопчик закінчив зі знаннями достатнього рівня, навчається в міру своїх можливостей та виявляє зацікавленість до навчання, старанно виконує домашні завдання. Батько ОСОБА_4 з сім`єю не проживає, дитиною не цікавиться, не спілкується і не зустрічається з сином. У вихованні участі не бере, жодного разу не відвідував гімназію, в якій навчається син. На зв`язок з класоводом впродовж трьох років ні разу не виходив (а.с. 33).

Згідно характеристики, виданої логопедом ОСОБА_21 , учень ОСОБА_14 відвідував логопедичну студію з 15 січня 2024 року по 28 червня 2024 року. За час навчання зарекомендував себе як здібна, розумна дитина. Корекційна програма була складена відповідно запиту і можливостей дитини. Під час занять ОСОБА_6 старанно виконував усі завдання, хоча роботабула важка і довга. Було успішно проведено диференціацію звуків (С - Ш), поставлено та автоматизовано звук (Р), введено в розмовне мовлення. За період роботи з учнем мама ОСОБА_8 брала активну участь у виконанні домашніх завдань, підтримувала дитину в його успіхах, була зацікавлена щоб ОСОБА_6 отримав якісні послуги навчання. Біологічний батько не брав участі в житті і розвитку дитини (а.с. 32).

Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області № 1 від 22 січня 2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаного висновку, 30 грудня 2024 року у Павлівській сільській раді було скликано комісію з питань захисту прав дитини, де присутні ознайомилися з позовною заявою та поданими документами від ОСОБА_1 . В ході обговорень було прийнято рішення з`їздити в сім`ю позивача та поспілкуватися з малолітнім ОСОБА_6 в присутності матері в нього вдома, щоб дитина відчувала себе комфортно. З біологічним батьком ОСОБА_6 зв`язку знайти не вдалося, оскільки контакти та місце його перебування невідомі. 17 січня 2025 року було здійснено виїзд до місця проживання сім`ї ОСОБА_1 . На момент обстеження умов проживання у будинку було чисто. Житло укомплектовано необхідними меблями та побутовою технікою. Для дітей створені всі умови для навчання, розвитку та відпочинку. Обоє дітей забезпечені одягом та взуттям за сезоном. Була наготовлена свіжа їжа, а також виявлені запаси круп, макаронів, замороженого м`яса та іншого. Зі слів ОСОБА_8 було встановлено, що і меблі, і речі побутового вжитку, і продукти придбані в більшій частині за кошт її чоловіка - ОСОБА_7 , тобто, сім`я фактично знаходиться на його утриманні. При розмові з малолітнім ОСОБА_6 вдалося вияснити, зокрема, що він біологічного батька не пам`ятає, татом називає ОСОБА_7 , який разом за мамою займаються його освітою, забезпечують всім необхідним. В цей же день, 17 січня 2025 року, було скликано комісію з питань захисту прав дитини Павлівської сільської ради повторно. Оскільки з ОСОБА_9 зв`язку знайти не вдалося, бо контакти та місце його перебування не відомі - питання знову розглядалося без його присутності. Комісією було враховано наступні факти: ОСОБА_4 частково сплачує аліменти на дитину, тобто не дуже відповідально ставиться до матеріального забезпечення ОСОБА_6 ; у 2018 році ОСОБА_4 подавав заяву у Локачинський районний суд про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, оскільки мав сумніви щодо свого батьківства відносно ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_8 , навіть тоді, коли експертиза підтвердила біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 - він всеодно не став цікавитися життям дитини; відповідно до характеристики логопеда - біологічний батько не брав участі в житті і розвитку дитини; відповідно до характеристики з гімназії с. Топилище Павлівської сільської ради Волинської області - ОСОБА_4 з сім`єю не проживає, дитиною не цікавиться, не спілкується і не зустрічається з сином. У вихованні участі не бере. Жодного разу не відвідував гімназію, де навчається син. Нічим не допомагає сім`ї. На зв`язок з класоводом впродовж трьох років ні разу не виходив; зі слів ОСОБА_8 - колишній чоловік регулярно вчиняв над нею насильство психологічного та фізичного характеру під час вагітності та після народження ОСОБА_6 в його присутності; в розмові з малолітнім ОСОБА_5 було встановлено, що він свого біологічного батька не знає, а татом називає ОСОБА_7 - офіційного чоловіка ОСОБА_8 (а.с. 86 на звороті, 87-88).

Як вбачається із інформації наданої начальником головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-84097/18/24-Вих від 04.12.2024 року на виконання ухвали суду, громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_5 , 06.07.2022 року здійснив виїзд через пункт пропуску Устилуг ТЗ НОМЕР_6 (а.с. 71).

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з вимогами ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як роз`яснено у пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Враховуючи наведене, при вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Суд вважає, що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_5 доведено в ході судового розгляду в повному обсязі. Відповідач, як батько, протягом тривалого часу не проживає із своїм сином, а його вихованням та утриманням займається позивач. ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов`язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини. Окрім того, перебуваючи за межами країни, маючи можливість безперешкодно спілкуватись з дитиною засобами телефонного або інтернет зв`язку, жодним чином не використовує її. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання дитини, що є винною поведінкою батька в розумінні вимог норм матеріального права, а підтверджень того, що поведінка ОСОБА_2 щодо дитини може змінитися у кращу сторону, в судовому засіданні не здобуто. Враховуючи наведене, є всі підстави для позбавлення його батьківських прав щодо дитини.

Таким чином, враховуючи вище викладене, надаючи оцінку доказам у справі, враховуючи, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків та в його діях вбачається винна поведінка відносно дитини, що проявляється у свідомому ухиленні від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджень того, що поведінка відповідача щодо сина може змінитися у кращу сторону, в судовому засіданні не здобуто, з врахуванням найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими. Відтак, позов слід задовольнити.

Також слід зазначити, що позбавлення відповідача батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє його права на спілкування з сином і побачення з ним, а також права на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно ч.6 ст. 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 150, 164, 166, 171 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: 45342, с. Павлівка, вул. Незалежності, 27 Б, Володимирський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04332087.

Повний текст рішення складено - 27.02.2025 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко