Рішення № 125443747, 26.02.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року справа № 580/1884/22 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправними дій, нечинним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Черкаської міської ради (далі міська рада, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Черкаської міської ради щодо прийняття рішення від 25.11.2021 року № 14-58 Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО), нечинним дане рішення та скасувати його;

- зобов`язати Черкаську міську раду розглянути мою заяву Про затвердження проекту землеустрою Щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7110136700:02:020:0672) та надання вказаної земельної ділянки у власність, виконавши вимоги ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність, однак відповідач протиправно прийняв спірне рішення від 25.11.2021 року № 14-58, в якому не вказав належних і достатніх мотивів для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Ухвалою від 18.04.2022 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 20.04.2022 Черкаський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі № 580/1884/22 до припинення в Україні воєнного стану.

Ухвалою від 02.05.2024 Черкаський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі.

20.05.2024 представник відповідача подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що враховуючи витяг з містобудівної документації міста Черкаси на визначення обмежень у використання-території для містобудівних погреб від 25.06.2021 № 30920 та згідно з містобудівною документацією Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація), затвердженою рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5-318 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:02:020:0672) наявні містобудівні обмеження: реалізація містобудівної документації на частині земельної ділянки територія вулично-дорожньої мережі (дороги з твердим покриттям орієнтовно 10%); охоронна зона навколо інженерних комунікацій. Зауважив, що Черкаська міська рада у порядок та у спосіб визначений Законом прийняла оскаржуване рішення. Звернув увагу на дискреційності повноважень відповідача у питаннях передачі земельної ділянки у власність. Наголосив, що згідно пп. 5 п. 27 Розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель комунальної власності у приватну власність забороняється.

21.05.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначив, що про право на безоплатне отримання земельної ділянки заявив 28.04.2015, навів хронологію розгляду питання безоплатної передачі землі комунальної власності у приватну власність позивача, зазначивши перелік судових рішень, на підтвердження порушення відповідачем заявленого позивачем права. Крім того, зазначив, що належні і достатні мотиви та підстави прийняття рішення № 14-58 в протокольному дорученні ПД-9-707 від 25.11.2021 та у самому рішенні відсутні. У свою чергу, відповідно до пояснювальної записки від 06.07.2021 та листа погодження до проекту рішення за реєстраційним № 1415-9-з Про передачу земельної ділянки у власність по вул.Грибній громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО), що підготовлене управлінням земельних ресурсів та землеустрою Черкаської міської ради, тобто відповідачем, погоджено надання вказаної земельної ділянки у власність позивача. Звернув увагу, що спірне рішення прийняте до змін внесених у ЗК України щодо заборони безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі з урахуванням строку зупинення провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7110136700:02:020:0672) Черкаська міська рада прийняла рішення від 25 листопада 2021 року № 14-58 Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по вул. Грибній громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО). Рішення прийняте за пропозицією депутатів Черкаської міської ради та на виконання протокольного доручення ПД-9-707 від 25.11.2021, відповідно до статей 12, 19, 20, 40, 80, 81, 87, 91, 118, 120, 121, 122, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, керуючись статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Позивач вважає спірне рішення протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Абз. 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 9, 11, 12 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже ст. 118 ЗК України передбачає три альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу: а) затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; б) надання мотивованої відмови у передачі земельної ділянки у власність; в) залишення клопотання без розгляду.

Під час вирішення питання правомірності спірного рішення, суд зазначає, що рішення відповідача не містить жодного правового обґрунтування та підстав для його прийняття, натомість містить посилання на ст. ст. 12, 19, 20, 40, 80, 81, 87, 91, 118, 120, 121, 122, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, керуючись статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та вказівку, що рішення прийняте за пропозицією депутатів Черкаської міської ради та на виконання протокольного доручення ПД-9-707 від 25.11.2021.

Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 року у справі № 420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним маркером того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного рішень на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованими, оскільки не містить жодного правового обґрунтування та підстав для їх прийняття, натомість містять виключно посилання на статті 12, 19, 20, 40, 80, 81, 87, 91, 118, 120, 121, 122, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статтю 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Суд врахував, що протокольним дорученням № ПД-9-707 від 25.11.2021 (а.с. 68) доручено Департаменту архітектури та містобудування до 30.11.2021 підготувати та надати у відділ з питань роботи ради редакцію прийнятого міською радою рішення Про відмову у передачі земельної ділянки у власність по вул. Грибній громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО) (№ 14), для його оформлення та надання на підпис секретарю міської ради згідно з Регламентом міської ради.

Суд зазначає, що протокольне доручення № ПД-9-707 від 25.11.2021 не може слугувати належною правовою підставою для прийняття спірного рішення, оскільки за своєю суттю є лише процедурною вказівкою уповноваженій особі щодо оформлення проекту рішення ради. У свою чергу пропозиція депутатів Черкаської міської ради має відповідати вимогам Закону та має бути мотивована.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв`язку із чим, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.11.2021 № 14-58.

Суд відхиляє доводи представника відповідача у відзиві на позов про те, що земельна ділянка (кадастровий номер 7110136700:02:020:0672) має містобудівні обмеження, оскільки перелік обмежень, що унеможливлює відведення вказаної земельної ділянки позивачу спірне рішення не містить.

Покликання представника відповідача на приписи пп. 5 п. 27 Розділу X ЗК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель комунальної власності у приватну власність забороняється, суд також вважає необґрунтованим, оскільки вищевказані норми набрали чинності вже після прийняття відповідачем спірного рішення.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Суд зазначає, що перевірка поданих позивачем документів під час вирішення питання, що стало предметом спору, належить до повноважень відповідача, який, однак, у спірних правовідносинах не зазначив жодного правового обґрунтування власної відмови, у зв`язку із чим виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7110136700:02:020:0672) у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із доданими документами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 25.11.2021 № 14-58 Про відмову в передачі земельної ділянки у власність по вул. Грибній громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО).

Зобов`язати Черкаську міську ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 7110136700:02:020:0672) у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із доданими документами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Черкаська міська рада (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26.02.2025.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК