Ухвала суду № 125439579, 26.02.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

26 лютого 2025 р.Справа № 120/996/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ДП Військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

27.01.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДП Військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвалою від 31.01.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути виявлені недоліки у спосіб приведення позовної заяви (її змісту, обґрунтування позовних вимог) у відповідність з наданими доказами; надання доказів доплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

10.02.2025 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 31.01.2025, зокрема надано квитанцію про сплату судового збору та нові додатки до позовної заяви, що стосуються саме заявленого відповідача ОСОБА_1 .

Ознайомився зі змістом позовної заяви від 27.01.2025 та доказами наданими на виконання вимог ухвали від 31.01.2025, доходжу до висновку про залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право на звернення до суду в інтересах інших осіб.

За визначенням, що міститься в п. 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Як слідує із матеріалів справи даний позов заявлено ДП Військова частина НОМЕР_1 , як суб`єктом владних повноважень з метою стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 стягнення коштів, набутих такою особою під час проходження публічної (військової) служби.

Однак, позивачем не зазначено правової підстави для звернення до суду, зокрема не вказано норми закону, якою суб`єкт владних повноважень наділяється правом на звернення до суду з позовом до особи про стягнення коштів, набутих такою особою під час проходження публічної (військової) служби.

Так, в мотивувальній частині позовної заяви представник військової частини зазначив, що відповідачу за період з 01.11.2022 по 31.01.2023 нараховано та виплачено грошове забезпечення, премія та додаткова винагорода в сумі 39614,33 грн, адже останній самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 .

Також, представник позивача вказує, що згідно Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2024 № 363, відповідачу було припинено виплату грошового забезпечення.

При цьому, обґрунтовуючи право звернення до суду з даним позовом представник військової частини покликається на приписи частини 1 статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якими встановлено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Таким чином, право військової частини на звернення до суду з позовом про відшкодування завданої військовослужбовцем шкоди законодавець пов`язує з виникненням однієї з підстав, а саме:

- у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби;

- у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.

Втім, в позовній заяві позивач стверджує, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2024 № 363 відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності. При цьому, до матеріалів позовної заяви не надано доказів звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби.

Таким чином позивачу в якості викладу обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, необхідно навести законодавчо визначені підстави, які надають чи передбачають можливість звернення з цим позовом до суду.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року в справі №520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону №160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону №160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. (стаття 12).

З огляду на зміст наведених положень Закону № 160-ІХ Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон № 160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Частиною 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

В межах даного адміністративного позову позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення коштів.

Відтак, до даних правовідносин застосовується 3-місячний строк звернення до суду.

Разом з тим, визначаючись щодо початку перебігу строку звернення до суду з вищезазначеними вимогами, слід звернути увагу, що розмір заявленої позивачем шкоди встановлено за наслідками службового розслідування проведеного Військовою частиною НОМЕР_1 .

Як свідчать матеріали справи, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.07.2024 № 363, факт самовільного залишення військової частини у період з 01.11.2022 по теперішній час матроса ОСОБА_1 та вина військовослужбовця повністю доведена наявними матеріалами службового розслідування.

Більше того, вищевказаним наказом на помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 покладено обов`язок забезпечити претензійну роботу щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів, в судовому порядку.

З аналізу вищезазначених обставин слідує, що трьохмісячний строк звернення Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 заподіяної шкоди в розмірі 39614,33 грн пропущено, оскільки з даним адміністративним позовом представник позивача звернувся лише 27.01.2025.

При цьому, клопотання про поновлення такого строку звернення представником позивача до матеріалів справи додано не було.

У відповідності до положень частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Також, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак в порушення даної норми представником військової частини не додано до позовної заяви доказів того, що ОСОБА_1 перебуває чи перебував на забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:

- обґрунтування законодавчо визначених підстав, які надають чи передбачають можливість звернення з цим позовом до суду;

- подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності причин його пропуску;

- надання усіх доказів, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Дата постановлення цієї ухвали обумовлена перебуванням головуючого суді у відпустці у період часу з 10.02.2025 по 25.02.2025.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ДП Військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 7- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяТомчук Андрій Валерійович