Рішення № 125407223, 25.02.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1655/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 на його заяву від 02.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на його заяву від 02.09.2024.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком. Однак, у листопаді 2022 року позивачу не прийшла пенсія на рахунок у банку. У вересні позивач пройшов ідентифікацію та подав на поновлення заяву, але пенсія не прийшла.

Листом від 03.09.2024 відповідач повідомив, що у зв`язку з отримання якоїсь інформації пенсію припинено та проходження ідентифікації не допоможе її поновити.

Представник позивача зазначає, що оскільки відповідачем не надано доказів, що пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, то підстав для припинення її виплати немає, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено таке.

Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове пенсійне страхування.

Листом Головного управління Служби безпеки України від 26.10.2022 № 78/3/5/9-7971 повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 11 КК України, а саме: про співпрацю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з окупаційною адміністрацією російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області (Державна зрада в умовах воєнного стану).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону з 01.11.2022 нарахування пенсії позивачу призупинено в зв`язку з надходженням листа від силових структур за номером №78/3/5/9-7971 від 26.10.2022.

Отже, з 01.11.2022 виплату пенсії позивачу зупинено без прийняття окремого рішення.

30.08.2024 позивач засобами вебпорталу за допомогою кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) надав заяву № 15507 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв`язок».

Згідно з рішенням № 333166 від 02.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, під час відеоконференції при проведенні ідентифікації, особу позивача встановлено.

Відділом перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в ході розгляду заяви позивача щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв`язок» у проведенні та у продовженні виплати пенсії згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування поновлено виплату пенсії.

Відповідач зазначає, що 04.09.2024 було надіслано запит до Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за № 1200-0403-8/22319 щодо колаборацiйної діяльності з боку громадян України.

Станом на день подання цього відзиву від управління Головного управління Служби Безпеки України в Донецькій та Луганській областях інформації щодо закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022 та/або щодо розгляду відповідачем питання про поновлення пенсійних виплат позивачу не надходило.

Відповідач зазначає, що оскільки виплату пенсії позивачу призупинено відповідно до норм пункту 5 частини першої статті 49 Закону 1058, підстави для поновлення виплати пенсії за допомогою відеоконференцзв`язку відсутні.

З огляду на зазначене, на думку відповідача, позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відсутні обставини протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення відповідачем прав, свобод, інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Луганській області.

За результами розгляду звернення позивача з питань поновлення виплати пенсії відповідач листом від 03.09.2024 № 6415-6322/Б-02/8-1200/24 повідомив, що виплату пенсії призупинено з 01.11.2022 на підставі норм пункту 5 частини першої стаатті 49 Закону 1058 у зв`язку з отриманням інформації від правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії. Після отримання відповіді від правоохоронних органів буде розглянуто питання про поновлення виплати пенсії з урахуванням проведеного відеоконференцзв`язку.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що виплату пенсії позивачу зупинено з 01.11.2022 без прийняття окремого рішення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, обов`язковою умою припинення виплати пенсії є прийняття відповідного рішення органом Пенсійного фонду.

Відповідачем зазначено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття відповідного рішення на підставі листа Головного управління Служби безпеки України від 26.10.2022 № 78/3/5/9-7971 про здійснення досудового розслідування щодо позивача у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 11 КК України.

В рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший-третій пункту 4 мотивувальної частини рішення).

В рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(II)/2022 зазначено, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відзиві жодним чином не зазначено, якою саме нормою законодавства керувався відповідач, зупиняючи виплату пенсії позивачу на підставі листа органу Служби безпеки України про наявність в них інформації про те, що позивач вчинив злочин.

Чинне пенсійне законодавство не передбачає наявності таких повноважень в пенсійного органу.

Отже, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та наявності підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідачем зазначено, що згідно з рішенням № 333166 від 02.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, під час відеоконференції при проведенні ідентифікації, особу позивача встановлено.

Відділом перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в ході розгляду заяви позивача щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференцзв`язок» у проведенні та у продовженні виплати пенсії згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування поновлено виплату пенсії.

Також зазначено, що 04.09.2024 відповідачем надіслано запит до Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за № 1200-0403-8/22319 щодо підтвердження або спростування причетності до колаборацiйної діяльності громадян України. Станом на день подання відзиву від управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях інформації щодо закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022 та/або щодо розгляду відповідачем питання про поновлення пенсійних виплат позивачу не надходило

З зазначеного вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновлено виплату пенсії позивачу, однак, відповідачем не здійснюється нарахування та виплата цієї пенсії у зв`язку з відсутістю інформації від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо закінчення досудового розслідування щодо позивача у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022.

Суд звертає увагу, що відповідачем взагалі не додано до відзиву доказів, на які він посилається у відзиві, а саме: листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на підставі якого зупинено виплату пенсії позивачу та запиту до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 04.09.2024 щодо з`ясування стадії досудового розслідування щодо позивача у кримінальному провадженні № 22022130000000496 від 21.09.2022.

Враховуючи на зазначені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідачем протиправно зупинено виплату пенсії позивачу та не здійснюється її поновлення.

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

За встановлених судом обставин, зважаючи на те, що рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за результатами розгляду заяви позивача про поновлення виплати пенсії, встановлено особу позивача та поновлено йому виплату пенсії, відповідачем протиправно не здійснюється її нарахування та виплата, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача, а не його дії, як вказує представник позивача, у зв`язку з чим суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та визнати таку бездіяльність протиправною з наведених вище підстав.

Як наслідок, враховуючи те, що Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновлено виплату пенсії позивачу, що підтверджується відповідачем у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, враховуючи частину другу статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачами конституційного права позивача на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 484,48 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ: 21782461) про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Борзаниця