Рішення № 125349223, 24.02.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6187/23

2/214/715/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Сіденка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар Г. В.,

за відсутності сторін та їх представників,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Житлосервіс-КР» звернувся досуду ізвказаним позовомдо відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 4772,30 грн., інфляційних витрат у сумі 146,52 грн. та 3% річних у сумі 39,96 грн. від простроченої суми заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по їх сплаті. В обґрунтування вимог зазначено, що позивачем здійснюються функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди та групи будинків та споруд, об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях Саксаганського району м. Кривого Рогу, в тому числі по АДРЕСА_1 . Відповідачі є власником та споживачем наданих позивачем послуг за адресою житлового приміщення АДРЕСА_2 . Відповідні послуги надавались відповідачу позивачем в повному обсязі, однак своєчасно та в повному обсязі кошти за надані послуги відповідач не сплачував, в результаті чого утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом з інфляційними витратами та 3% відсотками річних, нарахованими на суму простроченої заборгованості.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 15.04.2024 справу за даним позовом направлено до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою від17.06.2024прийнято позовнузаяву дорозгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Судове засідання, призначене 11.02.2022 було відкладене за клопотанням відповідача у зв`язку з його хворобою. Крім того, у вказаному клопотанні відповідач вказував на те, що справа не підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України та повинна бути передана на розгляд до Довгинцівського районного суду м. Кривого рогу за його зареєстрованим місцем проживання.

У наступне судове засідання відповідач не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку у зареєстрованому електронному кабінеті у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Крім того, 29.10.2024 у приміщенні суду без обмежень у часі відповідачу була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи, з якими він ознайомився частково, зазначивши про це власноручно (том 2, а. с. 75), після чого до суду не з`являвся.

Неодноразове відкладення розгляду справи при наданні відповідачу можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати відзив та користуватися іншими процесуальними правами, якими відповідач не скористався, не є перешкодою для розгляду справи.

Як передбачено ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 з 05.04.2005 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ТОВ «Житлосервіс-КР» за вказаною адресою.

Частиною першоюстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII(даліЗакон № 2189-VIII), встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другоїстатті 7 Закону № 2189-VIIIвстановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У період з 01.09.2020 по 31.08.2023 за адресою: АДРЕСА_3 позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, плата за надання яких нараховувалася за затвердженими в установленому порядку тарифами, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_3 , сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за вказаний період становить 4772,30 грн.

Оскільки між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18), тому оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другоїстатті 625ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

Окремо суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 28 Закону № 2189-VIII у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акту-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником стороною договору або його представником.

Однак обов`язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору, тощо покладається на споживача лишеу випадкунаявності договірнихстосунків між сторонами, оскільки споживач наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо.

Вказане також слід вважати відповідає та не суперечить змісту правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України за наслідками розгляду справ №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

При прийнятті рішення по даній справі, суд виходить з того, що відповідачем не доведено того факту, що ними не було отримано чи отримано не в повній мірі відповідні послуги від ТОВ «Житлосервіс-КР», оскільки не доведено, що він повідомляв надавача послуг про невиконання/неналежне виконання чи не в повному обсязі таких послуг, складав відповідні акти, претензії, тощо.

При цьому позивач на підтвердження факту надання послуги протягом періоду, за який управитель нараховує споживачу плату за послуги, до позовної заяви надав докази у справі (відомості по видам послуг по будинку за адресою АДРЕСА_1 , інформації про витрати на утримання будинку), а за договором з управління багатоквартирним будинком послуга надається всім співвласникам, а не конкретно відповідачу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року у cправі №920/1343/21.

Також суд зауважує, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (длалі постанова № 206) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 2 вказаної постанови КМУ передбачено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як убачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за інфляційними витратами та 3% річних, такі нарахування були здійснені до дати застосування положень постанови № 206 (24.02.2022); після 24.02.2022 нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу позивачем не здійснювалось, що узгоджується з нормами п. 2 постанови № 206.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3статті 12 ЦПК України).

Ураховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд також критично ставиться до позиції відповідача про необхідність передачі справи на розгляд до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за його зареєстрованим місцем проживання з наступних підстав.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що послуги, за якими виник вказаний борг, надавались позивачем за адресою знаходження нерухомого майна, що належить відповідачу, а саме: АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Саксаганського району м. Кривого Рогу.

Разом з тим, за відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 (том 1, а. с. 39), що територіально відноситься до Довгинцівського району м. Кривого Рогу.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Однак статтею 30ЦПК України встановлені випадки виключної підсудності. Зокрема, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Надання житлово-комунальних послуг нерозривно пов`язане з об`єктом нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третійстатті 30ГПК Українинеобхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Спір у даній справі виник з приводу стягнення заборгованості за комунальні послуги, які надавалися позивачем за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана адреса віднесена до Саксаганського району м. Кривого Рогу та належить до територіальної юрисдикції Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що дана справа підсудна підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та не вбачає підстав її передачі за підсудністю до іншого суду.

Крім того, питання щодо підсудності даної справи було вирішено ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.04.2024, якою справу було передано на розгляд до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Відповідач не скористався своїм правом на оскарження даної ухвали у апеляційному порядку.

Згідно частини першої статті 141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплачений ним при подачі позову, яку суд вважає за необхідне задовольнити з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись статею 162 ЖК України, статями509,625 ЦК України, статями10,12,13,81,141,263,265,266,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.09.2020 по 31.08.2023 у розмірі 4772,30 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят дві гривні 30 коп.), інфляційні втрати у сумі 146,52 грн. (сто сорок шість гривень 52 коп.), 3% річних у сумі 39,96 грн. (тридцять дев`ять грн. 96 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР», код ЄДРПОУ 38334911, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Спаська, буд. 17-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено без проголошення 24 лютого 2025 року.

Суддя Сіденко С. І.