Рішення № 125318394, 21.02.2025, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9694/23

2/214/497/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Малаховської І.Б.,

секретаря судового зсідання Розстальної К.В.

розглянув у відкритому судовому засідання у м. Кривому Розі,в порядкуспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, -

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9359,89 грн. заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період 2017 року по 2021 року (включно).

Аргументи учасників справи.

2.В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач по цей час працює складачем поїздів в СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». За період з 2017 року по 2021 року позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка. З цього приводу позивач звертався кожного разу при наданні відпустки з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2011 рік, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. В порушення колективного договору останньому не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі мінімальної заробітної плати по Україні.

Станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою до суду недоплачена матеріальна допомога на оздоровлення становить 9359,89 грн.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою позивач вважає, що відповідач порушив умови, щодо виплати працівникові матеріальної допомоги на оздоровлення, встановлені п.3.1.14 Колективного договору Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2011 рік.

3.Від представника відповідача до суду надійшов відзив. В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав працівника на отримання матеріальної допомоги, яка повинна була бути виплачена позивачу у відповідності до Колективного договору.

18.03.2015 року конференцією трудового колективу було схвалено колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, єдиним і уповноваженим представником трудового колективному в даному колективному договорі визнано територіальний комітет профспілкової організації. Тому на момент виникнення спірних правовідносин колективний договір на 2011 рік, на який посилається позивач вже не діяв. Відповідач заяви від позивача про надання матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до п. 3.1.14 колективного договору на 2011 рік не отримував та матеріальну допомогу не надавав взагалі.

Представник позивача вважає, що в даних спірних правовідносинах відсутній предмет спору та є підстави для закриття провадження у справі визначені у ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

Позиція відповідача полягає в тому, що відповідно до пункту 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Тобто, починаючи з 01 січня 2017 року на виконання вимог Закону № 1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року сторони Колективного договору було зобов`язано при обчисленні матеріальної допомоги на оздоровлення застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Сторони колективного договору адміністрація структурного підрозділу та територіальна профспілкова організація, як представник трудового колективу 31.03.2017 року погодились застосувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати "125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом". В даному випадку дії сторін Колективного договору на 2015 рік були направлені на виконання Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774, внесені зміни у Колективний договір на 2015 рік позивачем не оскаржувались та є чинними на теперішній час.

Крім того, просить суд застосувати до даних про відносин строки позовної давності оскільки позивач звернувся з позовом у серпні 2024 року.

4.Від представника позивача відповідь на відзив до суду не надходила.

Заяви та клопотання учасників справи.

5.Позивач та його представник до зали судового засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

6.Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до зали судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

7.Від представника відповідача до суду надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

8.Від представника відповідача до суду надійшла заява про зупинення провадження по справі в обґрунтування якої зазначає, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду від 27.06.2024 року у справі №216/7179/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця». Таким чином, предмет розгляду справи №214/9694/23 та №216/7179/23 де відкрито касаційне провадження є тотожнім, й витікає з однакових правових підстав. У зв`язку з цим, наявні підстави для зупинення провадження по справі №214/9694/23 за розглядом позовної заяви ОСОБА_2 до вирішення справи №216/7179/23. Суд дослідивши заяву про зупинення провадження та матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження оскільки касаційне провадження у справі №216/7179/23 закрито.

9.02.10.2024 року та 20.01.2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 07.10.2024 року відмовлено у задоволені заяви представника АТ «Українська залізниця», оскільки в залі судового засідання № 5 відсутнє обладнання ВКЗ, що позбавляє суд технічної можливості проводити судові засідання в режимі відео конференції.

Процесуальні дії у справі.

10.11 грудня 2023 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року, цивільну справу передано на розгляд головуючому судді Малаховська І.Б.

12.07 жовтня 2024 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви представника АТ «Українська залізниця» Савчука Олександра Сергійовича про участь у судовому засідання по справі №214/9694/23 в режимі відеоконференції.

Обставини справи, встановлені судом

13.Згідно до п. 3.1.14 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2011 рік, схваленого конференцією трудового колективу, при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положеннями за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. (а.с.7-9)

14.Згідно до листа-повідомлення АТ «Укрзалізниці» №385 від 14.11.2023 року, ОСОБА_2 знаходився у відпустці з 02.06.2017 року по 26.06.2017 року наказ №73 від 19.05.2017 року, з 06.04.2018 року по 20.074.2018 року наказ №16а від 27.03.2018 року, з 18.03.2019 року по 31.03.2019 року наказ №10а від 26.02.2019 року, з 21.11.2019 року по 20.12.2019 року наказ №67а від 25.10.2019 року, з 06.07.2020 року по 05.08.2020 року наказ №39а від 24.06.2020 року, з 02.05.2021 року по 03.06.2021 року наказ №15а від 14.04.2021 року, з 22.02.2022 року по 25.03.2022 року наказ №8а від 04.02.2022 року. Виплачено матеріальну допомогу до відпустки у червні 2017 року в розмірі 2105,00 грн., квітні 2018 року 2254,34 грн., листопаді 2019 року 2699,02 грн., жовтні 2020 року 2840,25 грн., травні 2021 року 2837,50 грн. та лютому 2022 року 6500,00 грн.. (а.с.11)

15.Відповідно до п. 3.1.14 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом, схваленого конференцією трудового колективу від 18 березня 2015 року при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положеннями за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. (а.с.87-93)

Джерела права й акти їх застосування.

16.Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

17.Згідно ч.1 ст. 9 КЗпП України умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

18.Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

19.Відповідно дост. 13 КЗпП Українитаст. 7 Закону України«Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

20.Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

21.Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду за результатами розгляду справи

22.Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.1.14 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Криворізької дирекції залізничних перевезень на 2015 рік, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини, незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 % тарифної ставки чи посадового окладу, які склались на початок року по професії, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

23.При цьому, відповідно до спільної Постанови Криворізької дирекції залізничних перевезень та Криворізької територіальної профспілкової організації, застосовано з 01 квітня 2017 року у діючому колективному договору СП «Криворізька дирекції залізничних перевезень» замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом».

24.Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2000 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3200 грн.

25.Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2325 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3723 грн.

26.Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1921 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2401,25 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4173 грн.

27.Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2102 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2627,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4723 грн., з 01.09.2020 року 5000,00 грн.

28.Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2270 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2837,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 6000 грн..

29.Згідно з п.1.4 Колективного договору, необхідні зміни, доповнення до колективного договору можуть вноситися за взаємною домовленістю сторін, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціально-економічні інтереси працівників, які встановлено чинним законодавством та колективним договором і затверджуються на спільному засіданні керівництва дирекції і президії Теркому, а всі інші - на конференції трудового колективу.

30.Судом не приймаються доводи представника відповідача що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, утримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31.Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також, стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

32.Проаналізувавши у сукупності положення ст.ст.22, 58 Конституції України, ст. 9 КЗпП України, суд вважає, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотньої сили.

33.Отже, Спільна постанова Криворізької дирекції залізничних перевезень та Криворізької територіальної профспілкової організації, застосовано з 01 квітня 2017 року, якою прийнято рішення про застосовування з 01.04.2017 року розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величини 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом замість величини «не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги», призвела до погіршення становища працівників порівняно із законодавством.

34.Виходячи зі змісту п.1.4 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що призводять до погіршення соціального становища працівників, повинні були прийматися на конференції трудового колективу, а отже самостійне вирішення керівництвом Криворізької дирекції залізничних перевезень та Криворізької територіальної профспілкової організації питання щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами суперечить вимогам Колективного договору, а отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення величина 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

35.Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю,є недійсними.

36.За таких обставин, твердження представника відповідача, що відсутність до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплат які суперечать Закону, не приймаються судом до уваги та спростовуються положеннями Конституції України та КЗпП України.

37.Крім того, суд зазначає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.14. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Криворізької дирекції залізничних перевезень, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, яким визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

38.Суд також вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків та перешкод для застосування п.3.1.14 Колективного договору в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається виключно Колективним договором.

39.За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача, що при розрахунку розміру матеріальної допомоги на оздоровлення слід використовувати розмір мінімальної заробітної плати встановлений законом по Україні на момент виплати допомоги.

40.Проте, підприємством позивачу було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 2105,00 грн. в 2017 році, 2254,34 в 2018 році, 2699,02 грн. в 2019 році, 2840,25 грн. в 2020 році, 2837,50 грн. в 2021 році та 6500,00 грн. в 2022 році.

41.За таких обставин, виходячи з розрахунку 3200,00 грн. 2105,00 грн. + 3723,00 грн. 2254,34 грн. + 4173,00 грн. 2699,02 грн. + 5000,00 грн. 2840,25 грн. + 6000,00 2837,50 грн. з відповідача на корить позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 9359,89 грн.

42.Щодо клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності суд зазначає наступне.

43.Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

44.Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

45.Водночас, на підставі п.1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину.

46.Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався, і був відмінений постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24.00 год. 30 червня 2023 року.

47.Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

48.Позивачем подано позов до суду 06 грудня 2023 року.

49.Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

50.Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року №5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

51.Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст.233 КЗпП України.

52.Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

53.Отже, строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не було пропущено, оскільки з вимогою про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 року він мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

54.При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд доходить висновку про поширення дії частини першоїстатті 233 КЗпП Українив редакціїЗакону України від 01.07.2022 №2352-IXтільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

55.Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

56.Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

57.Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

58.Позивач під час звернення до суду звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

59.Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн., оскільки позивач під час звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263,265,268, ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Великого ОСОБА_2 9359,89 грн. заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період 2017 року по 2021 року (включно).

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 5 , м. Київ, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя І.Б. Малаховська