Ухвала суду № 12530061, 09.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2010 р. м. КиївК-54243/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року

у справі № 6/105/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі Товариство, позивач) задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі СДПІ, відповідач) від 12 лютого 2009 року № 00000340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем за вересень та жовтень 2008 року, на 4066777,36 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вмотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками та їх контрагентами в ланцюгу поставок товарів від виробника до позивача.

В касаційній скарзі та доповненні до неї СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР).

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що СДПІ проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Дилен», ТОВ «Синктоп», ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Макош», ТОВ «Атлант Лайт», ТОВ «Рост Корн»по звітним деклараціям з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2008 року, за наслідками якої складено акт від 12 лютого 2009 року № 145/40/14291113.

За результатами перевірки СДПІ встановлено порушення Товариством пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2009 року № 00000340/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4066777,36 грн.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що перераховані суми податку на додану вартість в ціні товару як безпосередніми постачальниками позивача, так і постачальниками по ланцюгу поставки у відповідному періоді сплачені не були, що відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР свідчить про неправомірність включення як продавцями, так і позивачем відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень-жовтень 2008 року в сумі 4066777,36 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 статті 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Факт сплати позивачем податку в сумах, задекларованих до відшкодування за вересень, жовтень 2008 року, СДПІ не заперечується та підтверджений результатами позапланових документальних перевірок, здійснених відповідачем.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону також не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування суми надмірно сплаченого податку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податку, до того ж тими, з якими платник податку безпосередньо не мав господарських відносин.

Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальниками сільськогосподарської продукції в ланцюгу поставок до позивача, СДПІ не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, по кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між позивачем та прямими постачальниками СДПІ були проведені позапланові документальні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок. При проведенні таких перевірок досліджувались всі первинні документи по взаєморозрахунках позивача з прямими постачальниками: податкові накладні, накладні, рахунки, рахунки-фактури, договори, платіжні доручення на перерахування грошових коштів. Порушення податкового законодавства з боку платника податку СДПІ виявлено не було.

Реальність переміщення сільськогосподарської продукції від прямих постачальників - ТОВ «Дилен», ТОВ «Синктоп», ТОВ «Торгинвест Плюс», ТОВ «Макош», ТОВ «Атлант Лайт», ТОВ «Рост Корн»до позивача та подальшу її реалізацію на експорт підтверджують: товарно-транспортні накладні, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажно-митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 72 КАС України щодо зобовязаної сторони в процесі доказування при розгляді справи про протиправність рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень за умови заперечення останнім позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

В повному обсязі ухвалу складено 12 листопада 2010 року.