Ухвала суду № 12529426, 18.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-37985/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року

у справі №2а-7203/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (надалі –ТОВ «Слобожанський миловар»)

до відповідачів: 1.Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі –Дергачівська МДПІ Харківської області), 2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (надалі –ГУ ДК України у Харківській області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

встановив:

У липні 2008 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000081601/0 від 28.05.2008 року та №0000101601/0 від 13.06.2008 року; стягнення з Державного бюджету України на користь товариства бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 197445,16грн.; зобов’язання ГУ ДК України у Харківській області перерахувати на поточний рахунок товариства бюджетну заборгованість в розмірі 197445,16грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при проведенні перевірки податковим органом не виявлено порушень ведення податкового обліку. Товариством належним чином підтверджено наявність від’ємного значення з податку на додану вартість у січні 2008 року, а отже, підприємство має право на бюджетне відшкодування у встановленому законом порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000081601/0 від 28.05.2008 року та №0000101601/0 від 13.06.2008 року; стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 197445,16грн.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що ТОВ «Слобожанський миловар»є платником податку на додану вартість (надалі – ПДВ) та подає до податкової інспекції податкові декларації по ПДВ. Позивачем у строки, встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»подано до Дергачівської МДПІ Харківської області декларації по ПДВ (звітний період січень 2008 року), в якій визначена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню за січень 2008 року, в розмірі 498600,00грн., а також надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка була відображена у податковій декларації. Крім того, ТОВ «Слобожанський миловар», як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Дергачівська МДПІ Харківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку правомірності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету ТОВ «Слобожанський миловар»за січень 2008 року, про що складено акт №587/16-015/30357250 від 20.05.2008 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.«б»п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в січні 2008 року в розмірі 113681,00грн., оскільки відсутня надмірна сплата ПДВ до бюджету постачальниками позивача.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000081601/0 від 28.05.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 113681,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом вже проводилась позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Слобожанський миловар»за січень 2008 року, про що було вкладено акт №377/16-015/30357250 від 19.02.2008 року, за результатами якої було підтверджену заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 року в сумі 498600,00грн. без урахування підтвердження правових відносин з контрагентами. У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем було направлено ряд запитів до відповідних органів державної податкової служби щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача з метою підтвердження сум податкового кредиту. Отже, відповідно до надісланих відповідей, основними постачальниками позивача були: ТОВ «Хімпромпоставка», ТОВ СП «Власо»(визнано банкрутом та ліквідовано, свідоцтво платника ПДВ анульовано); ТОВ «ВКФ «Олір», ПП «Діаметра-ЛТ»(держреєстрацію припинено); ЗАТ «ХарМ», ТОВ СП «Власо»(визнано банкрутом та ліквідовано, свідоцтво платника ПДВ анульовано); ЗАТ ХарМ», ПП «А плюс В», ТОВ «Грантекс ХХІ»(подана позовна заява про скасування державної реєстрації).

Також, контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка правомірності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету ТОВ «Слобожанський миловар»за січень 2008 року, про що складено акт №646/16-015/30357250 від 03.06.2008 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.«б»п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством завищено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в січні 2008 року в розмірі 83764,16грн., оскільки відсутня надмірна сплата ПДВ до бюджету постачальниками позивача.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000101601/0 від 13.06.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 83764,16грн.

Відповідно до вищевикладеного, актом перевірки №377/16-015/30357250 від 19.02.2008 року, було підтверджену заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2008 року в сумі 498600,00грн. без урахування підтвердження правових відносин з контрагентами. Відповідно до відповідей на запити відповідача, контрагентами позивача також були: ТОВ «Хімпромпаставка», ПП «А плюс В», ТОВ «Грантекс ХХІ»(подана позовна заява про скасування державної реєстрації).

Отже, дослідивши під час перевірок ланцюги постачання позивача, відповідач прийшов до висновку, що у перевіреному періоді підприємства-постачальники, згідно наданих декларацій з ПДВ, визначали суму зобов’язань з ПДВ до сплати в незначній кількості; жодним з постачальників товару не нараховано та не сплачено до бюджету ПДВ у сумі 498600 грн.

Відповідно до п.1.7, п.1.8, ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом . Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дача списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. и.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п.п.«б»п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Разом з тим, слід зазначити, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було досліджено поставку товару позивачу його контрагентами. Тобто відсутні документи (угоди, платіжні документи, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації товару. Натомість у матеріалах справи містяться лише копії договорів №3/01-8С від 03.01.2008 року та №3/01-7С від 03.01.2007 року, які укладені позивачем з ТОВ «Хімпрмпоставка»та копії податкових накладних.

Разом з тим, за відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення.