Ухвала суду № 12529338, 16.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2010 р. м. КиївК-12438/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка О.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року

у справі № А-8/244

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ч.А.С.»(надалі ТОВ «Ч.А.С.»)

до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі Калуська ОДПІ Івано-Франківської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ Івано-Франківської області №0002252301/0 від 25.09.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи. Готівкові грошові кошти внесені до каси підприємства не є безповоротною фінансовою допомогою, а відтак донарахування податковим органом податку на прибуток є незаконним.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ Івано-Франківської області №0002552301/0 від 25.09.2006 року в частині нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 133500,00грн. основного платежу та 40050,00грн. штрафних санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідачем правомірно донараховано податок на прибуток в сумі 21700,00грн. основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 147000,00грн., оскільки позивач в IV кварталі 2005 року помилково не включив до валових доходів суму 196000,00грн., отриману в якості поворотної фінансової допомоги на підставі договору доручення від 01.11.2005 року; донарахування 133550,00грн. податку на прибуток та застосування 40050,00грн. штрафних санкцій є неправомірним в силу відсутності підстав вважати безповоротною фінансовою допомогою кошти, реальним визначенням яких є збільшення статутного фонду.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Калуська ОДПІ Івано-Франківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються податковим органом в частині задоволення позовних вимог.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено акт №791/23-1/31487217 від 15.09.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток у розмірі 155200,00грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002252301/0 від 25.09.2006 рокую яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 209950,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54750,00грн.

Відповідно до матеріалів справи, директором ТОВ «Ч.А.С.»ОСОБА_1 протягом листопада 2005 року було внесено в касу товариства грошові кошти в розмірі 730000,00грн., з них сума у розмірі 534000,00грн., згідно з твердженнями позивача, була використана товариством для поповнення статутного фонду у відповідності із рішенням зборів учасників від 01.11.2005 року.

На думку відповідача, зазначена сума коштів є безповоротною фінансовою допомогою, а отже, позивач повинен був віднести її до валових доходів.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що до валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, згідно з п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено, що зборами учасників ТОВ «Ч.А.С.», згідно протоколу від 01.11.2005 року (а.с.46), було вирішено включити до складу учасників товариства ОСОБА_1, збільшити статусний фонд товариства на 1100000,00грн. за рахунок внесків ОСОБА_1, доручити заступнику генерального директора ТОВ «Ч.А.С.»Дідошаку Б.М. здійснити внесення змін до установчих документів товариства, шляхом викладення їх в новій редакції Статуту та провести їх державну реєстрацію. На підставі вищевикладеного, 07.11.2006 року була проведена державна реєстрація змін до установчих документів , відповідно до копії витягу з нової редакції статуту товариства, долученої до матеріалів справи (а.с.68-71). Як вбачається з виписки з головної книги позивача, витягу з журналу реєстрації операцій збільшення статутного фонду, в листопаді 2006 року внески ОСОБА_1 до статутного капіталу відображені за рахунок коштів, які обліковувались на рахунку 372 «розрахунки з підзвітними особами в національній валюті».

Відповідно до вищевикладеного вбачається, що призначенням коштів у розмірі 534000,00грн.було збільшення статутного фонду, а отже, вони не можуть бути включені до валового доходу позивача.

Щодо недотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, слід зазначити, що відповідальність за недотримання норм з регулювання обігу готівки передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а отже, на розмір податкового зобовязання з податку на прибуток не впливає.

Отже, суди попередніх інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.