Рішення № 125285225, 20.02.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/7772/24

провадження №2/279/439/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючогосудді Коваленко В.П.

секретаря Зубкової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №279/7772/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 30314,88 гривень та судові витрати в розмірі 2422,40 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 26.07.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z75.22119.005527412.

Відповідно до умов кредитного договору банк надає відповідачу кредит у розмірі 18000,00 гривень строком на 12 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 9,99% річних. Підписанням відповідного кредитного договору відповідач також приєдналась до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору) та підтвердила свою обізнаність про Умови та Тарифи банку. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотними порушеннями умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір Факторингу № 01.02-31/23, згідно якого АТ «Ідея Банк» відступило свої Права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло Право вимоги за первинним договором, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 ..

Згідно розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, складає 30134,88 гривень, з яких: 12076,88 гривень -заборгованість за основним боргом; 3874,00 гривень- заборгованість за відсотками; 14364,00 гривень -заборгованість за іншими процентними платежами.

Справу розглянути в порядку спрощенного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 26.07.2019 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z75.22119.005527412., згідно якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі - 18000 гривень на строк 12 місяців, за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі 9,99 %. Повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до Графіку, викладеного в додатку № 1 до даного договору. Банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів на рахунок позичальника. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів. Даний кредитний договір підписаний відповідачем особисто.

Згідно Паспорту споживчого кредиту, передбачена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та розмір платежів, періодичність внесення, інша інформація. Сума/ліміт кредиту 12649,00 гривень, строк кредитування 24 місяці, процентна ставка відсотків річних -9,99. Плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,10 % щомісячно від початкової суми кредиту. Даний Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договорі №Z75.22119.005527412 , заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подачі позову, складає 30134,88 гривень, з яких: 12076,88 гривень -заборгованість за основним боргом; 3874,00 гривень- заборгованість за відсотками; 14364,00 гривень -заборгованість за іншими процентними платежами.

Згідно Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» далі- клієнт та ТОВ «Росвен Інвест Україна» далі фактор, разом сторони, за цим договором клієнт передає (відступає) факторові свої Права вимоги, а фактор набуває Права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в Реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25 березня 2024 року, вирішено змінити назву (найменування) товариства: повну українською мовою з «Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 527,530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

В силу вимог статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другоїстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Керуючись ст.ст.509,510 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно достатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК Українивизначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Частиною другоюстатті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 3 ст. 639 ЦК Українипередбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно частини другої статті 517 ЦКУкраїниборжник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов`язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконала, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розрахунок, наданий позивачем, відповідає умовам кредитного договору та підтверджується випискою по рахунку. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленомуст.627 ЦК України.Відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості з основного боргу та відсотків за Договором кредиту від 26.07.2019 року обгрунтованими.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 14364,00 гривень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Паспорту споживчого кредиту позичальник має сплачувати банку «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» в розмірі 2,10% щомісячно від початкової суми кредиту.

Вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимогЗакону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування`загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, які саме види платежів були включені позивачем при нарахуванні так званої «заборгованості за іншими процентними платежами». З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в розмірі 14364,00 грн. є необгрунтованими.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 15950,88 грн заборгованості за договором від 26.07.2019 року, з яких: заборгованість за основним боргом 12076,88 грн; заборгованість за відсотками 3874,00 гривень.

Разом із тим, відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог (52,62%), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1274,67 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263,265 ЦПК України,ст.ст.526, 1050,1054 ЦК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - 15950 ( п"ятнадцять тисяч дев"ятсот п"ятдесят) гривень 88 копійок заборгованості за договором №Z75.22119.005527412 від 26.07.2019 року, а також судовий збір в сумі 1274,67(однатисяча двістісімдесят чотири) гривні 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Коростенського

міськрайонного суду В.П.Коваленко