Ухвала суду № 125283593, 20.02.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3368/23

пр № 6/464/9/25

У Х В А Л А

20 лютого 2025 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши цивільну за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» про заміну сторони виконавчого провадження,

у с т а н о в и л а:

ТзОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» звернулося до Сихівського районного суду м.Львова суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з АТ «УКРСИББАНК» на ТзОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» щодо виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова по цивільній справі № 464/3368/23 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

У порядку ч.2 ст.183 ЦПК України до даної заяви на стадії виконання судового рішення додано доказ надіслання такої іншим учасникам справи.

Особи, які беруть участь у справі: заявник, стягувач АТ «УКРСИББАНК», ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства повідомлялися про розгляд заяви, водночас у судове засідання не з`явилися. Наведене у відповідності до ч.3 ст.442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заявник, стягувач та боржник просять слухати заяву у їх відсутності, заяву підтримують та просять задоволити.

У зв`язку із неявкою в судове засідання 19 лютого 2025 року всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вирішуючи питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд установив наступне.

У ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За положеннями ст.442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (підлягає урахуванню у порядку ч.4ст.263 ЦПК Українипри застосуванні норм права) тлумачення ч.1 ст.512 ЦК України дає підстави для висновку,що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договорів факторингу (глава 73 ЦК України), купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст.1077 ЦК України).

У силу ст.204 ЦК України такі правочин є правомірним, адже його недійсність прямо не встановлена законом та докази визнання судом недійсним відсутні (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, що у порядку ч.4ст.263 ЦПК Українипри застосуванні норми права).

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 липня 2023 року по справі № 464/3368/23, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, яке набрало законної сили, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» за договором про надання споживчого кредиту № 11474514000 від 05 серпня 2015 року у розмірі 1257100,15 грн та 18856,50 грн судового збору.

На виконання рішення судом видано виконавчий лист, що перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., виконавче провадження № 74269718.

На підставі договору факторингу № 25/12/2024 від 25 грудня 2024 року з додатками, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» (клієнт) та ТзОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» (фактор), останнє набуло право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 .

Надалі на підставі договору факторингу № Ф-25/12/24/1 від 25 грудня 2024 року з додатками, укладеним між «ІНКОМ-ФІНАНС» (клієнт) та ТзОВ «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» (фактор), останнє набуло право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 .

Оскільки на підставі договорів факторингу відбулось передання прав кредитора у наведеному вище зобов`язанні, а тому до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Вимоги заяви в порядку ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України підтверджено та доведено достатніми та належними доказами, достовірність яких не оспорюється.

Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З урахуванням встановленихобставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту вищенаведеним нормам закону, а тому слід замінити сторону у виконавчому провадженні, задоволивши подану заяву, з чим погоджується і сам боржник. Відомості та докази, які б спростували даний висновок суду, відсутні.

Керуючись ст.ст.258-260, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и л а :

Заяву задоволити.

Замінити стягувача АТ «УКРСИББАНК» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ ЮНІОН» (код за ЄДРПОУ 42425653) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого 24 жовтня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова на виконання рішення по справі № 464/3368/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» за договором про надання споживчого кредиту № 11474514000 від 05 серпня 2015 року у розмірі 1257100,15 грн та 18856,50 грн судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Повне судове рішення складено та підписано 20 лютого 2025 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО