Рішення № 12526834, 23.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2010 Справа № 13/134-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Байраченка О.В. (представника за дорученням),

про стягнення 445872,54 грн,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача неустойки у вказаному розмірі, нарахованої за період з 26.01.2009 р. по 03.02.2010 р., мотивуючи ці вимоги несвоєчасним поверненням орендованого майна нежилих приміщень магазину, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 13; після закінчення строку дії договору оренди від 12.10.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі директора Херсонської філії ВАТ ВТБ Банк та ПП ОСОБА_1

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на дію договору оренди у вказаний спірний період, оскільки майно банком повернуте за актом приймання-передачі 03.02.2010 р., а тому, на його думку, слід вважати, що дія договору припинилася саме з цієї дати. За таких обставин відповідач вважає за неможливе застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки, оскільки вона застосовується у випадку порушення зобовязань, які в даному випадку відсутні.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 19.10.2001 р. № 7307533 на цей час відповідач має назву Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”, у звязку з чим, назва відповідача у справі була виправлена на належну. Поряд з цим, у відповідності до того ж Витягу Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” з 18.10.2010 р. не має у своєму складі Херсонської філії у звязку з її ліквідацією. За таких обставин, належним відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”.

Безпосередньо розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 12, 26 жовтня, 9 та 23 листопада поточного року. В судове засідання, яке відбулося 23 листопада представник відповідача не зявився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи через його відрядження. Це клопотання судом відхилене за його необґрунтованістю та розгляд завершено без участі представника відповідача.

Крім викладеного судом встановлено, що 12 травня 2010 року господарським судом Херсонської області у справі № 10/34-ПН-09 за позовом ПП ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Херсонської філії ВАТ ВТБ Банк про спонукання усунути перешкоди в користуванні майном, повернути майно та стягнення 85375, 28 грн неустойки прийняте рішення, яким з ВАТ ВТБ Банк в особі Херсонської філії на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто 85375,28 грн неустойки (т. 1 а.с. 17-18). Після апеляційного перегляду згідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 19.08.2010 р. (т. 1, а.с. 19-20) рішення залишене в силі, та на даний час набрало законної сили.

У звязку з тим, що цим рішенням встановлені певні факти наявних правовідносин між сторонами, на які посилається позивач, обґрунтовуючи власні позовні вимоги, відповідачем за незгоди з позовними вимогами було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення касаційного перегляду вказаних судових рішень у справі № 10/34-ПН-09. Це клопотання судом відхилене, оскільки воно не є обґрунтованим, так як рішення набрало законної сили, а касаційний розгляд не є підставою для зупинення провадження. Більш того, відповідачем не надано доказів касаційного перегляду судових рішень.

Згідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В даному випадку рішення у справі № 10/34-ПН-09 прийняте за участі тих самих сторін, а тому певні факти, які ним встановлені, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, котрий за своєю юридичною природою та суттю має аналогічних характер, а тому ці факти не потребують повторного доведення.

Зокрема, рішенням у справі № 10/34-ПН-09 встановлено, що позивач є власником магазину загальною площею 315,7 м2, який знаходиться у місті Херсоні по вулиці Суворова, буд. 13, що підтверджується договором купівлі продажу від 17.11.2006 р., зареєстрованим в єдиному державному реєстрі за № 7073 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12593503 від 21.11.2006 р.

Являючись власником магазину позивач уклав з відповідачем нотаріально посвідчений договір оренди нежитлового приміщення від 12.10.2007 р., відповідно до умов якого зобовязався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення магазину. На виконання умов пункту 2.1. договору, за яким факт передачі обєкта оренди орендареві підтверджується актом прийому передачі за підписом сторін у строк не пізніше трьох робочих днів від дня укладення договору, позивач за актом приймання-передачі від 15.10.2007 р. передав відповідачу обумовлений обєкт оренди.

Судом у справі № 10/34-ПН-09 також встановлено, що згідно з пункту 9.1. договору він укладений строком на 5 років і набуває чинності з дня підписання. Обчислення строку дії договору оренди для сплати починається з моменту підписання акту приймання-передачі. Водночас, пунктами 5.1. та 5.2. договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України у розмірі 227,27 грн за 1 м2 на місяць, а всього 35382,83 грн.

В пункті 5.9. договору сторонами досягнуто згоди щодо можливості орендодавця в односторонньому порядку, але не частіше, ніж один раз на рік, збільшувати розмір орендної плати у звязку зі зміною факторів, які впливають на її формування, а саме: зміною встановлених цін, тарифів та інших обовязкових платежів, передбачених чинним законодавством України; змінами в оподаткування; збільшенням ставки орендної плати на землю; прийняттям державними органами актів, які мають безпосередній вплив на ринок оренди нерухомості; змін ринкових цін на оренду нерухомості. При цьому орендодавець зобовязаний попередити орендаря за 60 днів до збільшення розміру орендної плати.

Користуючись цим правом позивач листом № 52 від 02.09.2008 р. повідомив відповідача про збільшення розміру орендної плати починаючи з 05.11.2008 р. до розміру 51522,69 грн. В свою чергу, відповідач листом № 1118/2100-09-2 від 21.10.2008 р. повідомив про фактичну незгоду збільшення розміру орендної плати до запропонованої позивачем суми та запропонував власний розмір орендної плати, а саме 45639,47 грн, у звязку з чим просив позивача прибути для внесення змін до договору та їх нотаріального оформлення. Проте, сторонами змін розміру орендної плати до договору не були внесені.

У пункті 5.10. договору сторони зазначили, що при відсутності згоди орендаря на запропонований новий розмір орендної плати, незалежно від підстав, у випадку, передбаченому п. 5.9. договору, орендар зобовязаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати вступу в силу нової орендної плати. В такому випадку договір припиняється з дати вступу в силу нової орендної плати і орендар повинен повернути орендодавцю обєкт оренди не пізніше наступного дня згідно умов договору.

На підставі викладених обставин судом у справі № 10/34-ПН-09 встановлено факт припинення дії договору оренди, укладеного між сторонами, з 6 листопада 2008 року, а тому відповідач зобовязаний був повернути орендоване майно не пізніше 07.11.2008 р. Враховуючи ту обставину, що відповідач орендоване майно своєчасно не повернув, судом за вимогами позивача про стягнення 85375,28 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 07.11.2008 р. по 25.01.2009 р. стягнуто вказану суму.

Таким чином, рішенням у названій справі встановлено декілька фактів, які мають преюдиційне значенні для вирішення спору у даній справі, а саме: 1) укладення між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 12.10.2007 р. щодо оренди приміщень магазину, який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 13; 2) припинення дії договору оренди з 06.11.2008 р.; 3) неповернення відповідачем орендованого майна в період з 07.11.2008 р. по 25.01.2009 р.

Розглядом даної справи судом також встановлено, що орендоване майно передано відповідачем позивачу лише 03.02.2010 р. за актом приймання-передачі (т. 1, а.с. 21). Так, згідно до „Акту прийому-передачі обєкта оренди з оренди” від 03.02.2010 р. сторонами обумовлено, що орендар передає обєкт оренди у звязку з розірванням договору за згодою сторін (пункт 1 акту) та обєкт оренди і обладнання вважаються повернутими з моменту підписання цього акту прийому-передачі обєкта (пункт 6 акту).

Оскільки укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором оренди, правовідносини, котрі виникли між ними підлягають регулюванню параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Так, за статтею 283 цього Кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, положеннями статті 785 ЦК України встановлено правило, за яким у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором. А якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідачем майно з оренди було повернуте не після закінчення строку дії договору, тобто 07.11.2008 р., а лише 03.02.2010 р., а тому нарахування позивачем неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за період з 26.01.2009 р. по 03.02.2010 р. (включно) є правомірним. Так, у відповідності до його розрахунку (т. 1 а.с. 22) розмір неустойки за цей період складає 870466,50 грн, але ним заявлено вимоги щодо стягнення 445872,54 грн, тобто в межах суми нарахованої неустойки, з посиланням на часткову сплату відповідачем в якості орендної плати 424593,96 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини та враховуючи положення правових норм, позовні вимоги підлягають задоволенню. Висловлені відповідачем заперечення до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (код ЄДРПОУ 14359319, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, вул. Пушкінська, 8/26; к/рахунок 32003177501 в НБУ по Києву та Київській області, МФО 321767) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 73000, АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ХФ КБ „Західінкомбанк”, МФО 352327) 445872,54 неустойки, 4458,73 грн витрат по сплаті державного мита, 326 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дата підпису рішення 26 листопада 2010 року

Суддя М.К. Закурін