Рішення № 12526687, 25.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.10           Справа № 8/135-10. Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю. В. розглянув матеріали справи № 8/135-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Алголь», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВ-Плюс», м. Суми

про стягнення 69305 грн. 95 коп.

За участю представників сторін :

від позивача: Супонько Г. І.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 56575,02 грн. основного боргу, 5390,13 грн. інфляційних нарахувань, 1557,75 грн. три відсотки річних, 5783,05 грн. пені за час прострочення виконання зобов’язання,що загалом складає 69305,95 грн.

Відповідач належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01 січня 2008 року між сторонами був укладений договір б/н, відповідно до якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання виготовити та поставити покупцеві продукти харчування в обумовлені строки, а покупець, в свою чергу, зобов’язаний прийняти товар та оплатити його.

Позивач своє зобов’язання щодо поставки товару по вказаному договору виконав у повному обсязі, про що свідчать видаткові накладні, підписані уповноваженими особами від обох сторін та скріплені печатками. Таким чином, відповідач визнає, що товар відповідно до договору він отримав. Вартість товару складає 470051,93 грн. , в тому числі ПДВ 20% 94010,39 грн.

Пунктом 3.3 договору б/н від 01.01.2008р. передбачено, що відпущена постачальником продукція поступає покупцеві на реалізацію і повинна бути сплачена протягом строку її зберігання, але не пізніше 5 банківських днів з моменту поставки.

Проте, відповідач оплатив лише частину поставленої продукції, і до теперішнього часу отриманий від позивача товар на суму 56575,02 грн. лишається не сплаченим.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 33 ГПК України визначене, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідач не подав суду доказів сплати позивачеві заборгованості в сумі 56575,02 грн., а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь цієї суми боргу підлягають задоволенню повністю.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованих розрахунків індексу інфляції та 3% річних з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції в сумі 5390,13 грн. та 3% річних в сумі 1557,75 грн.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь пені в сумі 5783,05 грн. є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне використання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ні договором від 01.01.2008 року, ні будь-яким іншим документом сторони не узгоджували розмір пені, а стаття 3 вищезгаданого Закону, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, не визначає розмір пені, а лише обмежує той розмір пені, який може бути узгоджений сторонами.

Оскільки сторони не передбачили в договорі ні сплату пені, ні її розмір, то позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32779781, вул. Декабристів, 78, кв. 4, м. Суми, 40013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «АЛГОЛЬ» (код ЄДРПОУ 30236548, вул. Краснодарська, 171-Б, м. Харків, 61176) 56575,02 грн. основного боргу, 5390,13 грн. індексу інфляції, 1557, 75 грн. три відсотки річних, витрати по держмиту у сумі 635,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216,30 грн.

Повне рішення складено 26.11.2010 року

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО

Суддя