Рішення № 12526566, 18.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 листопада 2010 року справа № 5020-3/038 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б”,

                    ідентифікаційний код 32468491

(вул. Чапаєва, 59, м. Бахчисарай, АР Крим, 98404)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Інкерманська риболовна компанія”,

ідентифікаційний код 33245183

(вул. Ангарська, 10-А, м. Севастополь, 99704)

про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 149085,80 грн. та пені у сумі 59096,00 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „ТоргСервіс-Б”) –Буянов М.А., представник, довіреність б/н від 19.05.2010;

відповідач (ТОВ „Інкерманська риболовна компанія”) –Шевченко В.В., директор, наказ №5 від 09.08.2005, паспорт серії ЕО №585603, виданий Заводським РВ УМВС України в Миколаївській області 09.09.1998.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкерманська риболовна компанія” (далі –відповідач) про стягнення 208181,80 грн., з яких основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 149085,80 грн. та пеня у сумі 59096,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №66 від 01.02.2007 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару (дизельного палива).

Ухвалою від 22.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/038.

У порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неотримання товарно-матеріальних цінностей, вказаних у накладних. При цьому відповідач зазначає, що всі документи щодо спірних поставок передавав через Казанцева В.В., відносно якого Нахімовським районним судом м. Севастополя розглядається кримінальна справа з приводу його протиправних дій з товарно-матеріальними цінностями /том 1, арк. с. 45-46/.

До початку судового засідання 03.11.2010 представник позивача надав доповнення до позову, просить стягнути з відповідача витрати з оплати послуг адвоката у сумі 20000,00 грн. /том 1, арк. с. 111-114/.

В судовому засіданні 17.11.2010 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.11.2010. Після перерви судове засідання було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інкерманська риболовна компанія” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №66 (далі –Договір) /том 1, арк. с. 23/.

За умовами Договору Продавець зобов’язаний передати у власність Покупцю нафтопродукти –дизельне паливо в об’ємі 31227 л (Товар), а Покупець зобов’язаний прийняти та оплатити Товар (дизельне паливо).

Передача товару здійснюється шляхом самовивозу товару Покупцем або в інший погоджений сторонами спосіб за довіреністю (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що зобов’язання Продавця вважаються виконаними з моменту передачі товару Продавцем вантажоперевізнику, що підтверджується відповідною відміткою в накладній.

Покупець зобов’язаний попередньо розрахуватися за товар. У разі, якщо товар буде відпущений без попередньої оплати, Покупець зобов’язаний оплатити повну вартість отриманого товару протягом 10 календарних днів від дати отримання. Підставою для розрахунків є кількість та ціна товару, зазначені в накладних чи інших вантажних документах (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Відповідальність сторін визначена розділом 5 Договору. Зокрема, згідно з пунктом 5.1 Договору, у випадку прострочення Покупцем оплати товару, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості товару.

В розділі 8 Договору сторони домовились, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до видаткової накладної №ТСБ0000068 від 06.02.2007 позивач поставив відповідачеві дизельне паливо кількістю 23357 л на суму 68552,80 грн. з ПДВ /том 1, арк. с. 25/; відповідно до видаткової накладної №ТСБ0000071 від 07.02.2007 –7870 л на суму 24554,40 грн. з ПДВ /том 1, арк. с. 26/; разом 31227 л (23357+7870) на суму 93107,20 грн. (68552,80+24554,40).

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем відповідачеві виписано податкову накладну №ТСБ-00088 на суму 93107,20 грн. за двома поставками: від 07.02.2007 –23357 л на суму 57127,33 грн. без ПДВ; від 07.02.2007 –7870 л на суму 20462,00 грн. без ПДВ, разом на суму 93107,20 грн. з ПДВ /том 1, арк. с. 24/.

Також здійснення господарської операції відображено в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкерманська риболовна компанія”, про що свідчить оборотно-сальдова відомість за 31.08.2008 за рахунком 631 /том 1, арк. с. 28/.

Листом від 02.11.2008 ТОВ „ТоргСервіс-Б” (позивач) звернувся до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість /том 1, арк. с. 33/.

Але заборгованість не була погашена, що спричинило звернення ТОВ „ТоргСервіс-Б” до господарського суду м. Севастополя із даним позовом.

Оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тому спірні правовідносини підпадають під правове регулювання нормами Господарського кодексу України (Закон №436-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, та Цивільного кодексу України (Закон №435-ІV від 16.01.2003), з наступними змінами і доповненнями, які визначають загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Предметом доказування у даній справі, серед іншого, є факт здійснення господарської операції, а саме: отримання відповідачем товару (дизпалива) за договором №66 від 01.02.2007 відповідно до витратних накладних №68 від 06.02.2007 та №71 від 07.02.2007.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором поставки, тому до спірних правовідносини також підлягають застосуванню стаття 265 Господарського кодексу України та стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Водночас, в силу частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)          вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2)          надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, за умовами Договору (пункти 2.3, 4.2) зобов’язання Продавця вважаються виконаними з моменту передачі товару Продавцем вантажоперевізнику, що підтверджується відповідною відміткою в накладній. Підставою для розрахунків є кількість та ціна товару, зазначені в накладних чи інших вантажних документах.

Отже, належними доказами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, є товарно-транспортні накладні на перевезення товару –дизельного палива кількістю 23357 л і 7870 л, разом 31227 л.

В судовому засіданні 17.11.2010 суд зобов’язував позивача надати письмові пояснення щодо способів поставки паливно-мастильних матеріалів відповідачеві за спірними витратними накладними з посиланням на належні та допустимі докази, а також товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт передачі відповідачеві паливно-мастильних матеріалів згідно з витратними накладними /том 2, арк. с. 37, зворотний бік/.

На виконання вимог суду в письмових поясненнях представник позивача зазначив, що нафтопродукти на адресу відповідача за договором №66 від 01.02.2007 постачались позивачем в лютому 2007 року автотранспортом. Проте товарно-транспортні накладні у зв’язку зі спливом трирічного строку їх зберігання були знищені /том 2, арк. с. 38/.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Відповідно до пунктів 4.1.5.24-4.1.5.36 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1999 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за №685/3978), яка була чинною на час здійснення оспорюваних поставок, відвантаження нафтопродуктів автотранспортом здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних.

Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України №41від 20.07.1998 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 за №576/3016) (далі –Перелік). Цей Перелік є основним нормативним актом, призначеним для використання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими підприємствами, установами та організаціями (далі –організації) незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності під час відбору на зберігання і для знищення типових документів (пункти 1.2, 1.4 Переліку).

Згідно зі статтею 315 Переліку, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) зберігаються в організаціях 3 роки, але за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, –ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ –зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Таким чином, витребувані судом товарно-транспортні накладні мали зберігатися Товариством з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б” до ухвалення остаточного рішення у цій справі. Знищення цих документів до закінчення розгляду даної справи за наявності інших накладних –витратних і податкової, які стосуються тих же самих операцій, –викликає в суду цілком підставні сумніви стосовно їх існування в минулому.

Судом встановлено, що довіреність серії ЯМЧ №856492 від 06.02.2007 на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за накладними №68 від 06.02.2007 та №71 від 07.02.2007 видана на ім’я Шевченка Владислава Васильовича /том 1, арк. с. 27/.

З матеріалів справи, а саме з письмових пояснень Пехенько Н.С. /том 1, арк. с. 29/ вбачається, що договір №66 від 01.02.2007, укладений між ТОВ „ТоргСервіс-Б” в особі директора Скобельської Л.В. та ТОВ „Інкерманська риболовна компанія” в особі директора Шевченка В.В. підписаний з боку останнього громадянкою Пехенько Н.С., тобто іншою особою, а не директором ТОВ „Інкерманська риболовна компанія”.

Так само податкова накладна від 07.02.2007 №ТСБ-00088 /том 1, арк. с. 24/, витратні накладні №ТСБ0000068 від 06.02.2007, №ТСБ0000071 від 07.02.2007 /том 1, арк. с. 25-26/, довіреність від 06.02.2007 на отримання дизельного палива кількістю 31227 л також підписані громадянкою Пехенько Н.С. за директора ТОВ „Інкерманська риболовна компанія”.

Наведене дає суду підстави зробити висновок, що договір №66 від 01.02.2007, податкова накладна №ТСБ-00088 від 07.02.2007, витратні накладні №ТСБ0000068 від 06.02.2007, №ТСБ0000071 від 07.02.2007 підписані особою, яка не вказана у зазначених документах в якості представника ТОВ „Інкерманська риболовна компанія” та не уповноважена належним чином на вчинення відповідних юридично значимих дій від імені юридичної особи, а отже ці документи у сукупності з іншими обставинами справи не можна вважати належними доказами, що підтверджують факт здійснення поставки дизпалива відповідачеві.

Тим більше, що за твердженням громадянки Пехенько Н.С. дизельне паливо за договором №66 від 01.02.2007, витратними накладними №ТСБ0000068 від 06.02.2007, №ТСБ0000071 від 07.02.2007 вона не отримувала /том 1, арк. с. 29/.

Також в межах розгляду даного спору судом із Нахімовського районного суду м. Севастополя було витребувано копію обвинувального висновку щодо Казанцева В.В., через якого Пехенько Н.С. передавала всі бухгалтерські документи для Товариства з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б”.

З обвинувальних висновків /том 2, арк. с. 2-35/ вбачається, що Казанцев В.В., який обвинувачується за статтями ст. 191 (ч. 5) „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою”, ст. 366 (ч. 2) „Службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки” Кримінального кодексу України, знайомий з представником ТОВ „ТоргСервіс-Б” Тангієвим М.С. /том 2, арк. с. 7, зворотний бік; арк. с. 10, зворотний бік/; паливо поставлялось контрагентам на підставі вже підписаних ними витратних накладних, тобто підписання витратних накладних передувало власне факту поставки /том 2, арк. с. 3, 6 та ін./; Казанцев В.В. вмовляв контрагентів підписувати витратні накладні, які не підтверджувались відповідними товарно-транспортними накладними /том 2, арк. с. 8, зворотний бік та ін./; товарно-транспортні накладні підроблялись за вказівкою Казанцева В.В. /том 2, арк. с. 4, зворотний бік, арк. с. 6, зворотний бік та ін./; вина Казанцева В.В. підтверджується, в тому числі, показаннями свідка Шевченка В.В., який є директором ТОВ „Інкерманська риболовна компанія” /том 2, арк. с. 19, зворотний бік/.

Тобто обставини вчинення Казанцевим В.В. вищевказаних злочинів подібні до обставин справи, що розглядається.

Підсумовуючи вищевикладене, факт здійснення господарської операції з поставки Товариством з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б” дизельного палива кількістю 31227 л на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інкерманська риболовна компанія” на підставі витратних накладних №ТСБ0000068 від 06.02.2007, №ТСБ0000071 від 07.02.2007 /том 1, арк. с. 25-26/ в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджений належними та допустимими доказами (відповідними товарно-транспортними накладними), а отже зобов’язання Продавця (ТОВ „ТоргСервіс-Б”) щодо передачі Покупцеві (ТОВ „Інкерманська риболовна компанія”) товару (дизельного палива кількістю 31227 л) в контексті пункту 2.3 Договору не можна вважати виконаними.

За викладених обставин (за умови невиконання Продавцем свого обов’язку щодо поставки товару) обов’язок Покупця щодо оплати товару, визначений пунктом 4.2 Договору, також не наступив.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТоргСервіс-Б” задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові –судові витрати, до яких належать і витрати на адвоката, покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                             В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

23.11.2010.