Рішення № 12526552, 07.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.10                                                                                           Справа№ 6/70

За позовом: Публічного акціонерного товариства компанія “Компанія “Райз”, м.Київ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрий газда”, с.В.Глібовичі

про: стягнення 120000грн. 00коп.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Добрий газда”, с.В.Глібовичі

до відповідача Публічного акціонерного товариства компанія “Райз”, м.Київ

про повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 17950грн. та 3159грн. 07коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача за первісним позовом : Гарагуц І.Ф.

від відповідача за первісним позовом : Істушкіна А.О., Качор О.Г.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством компанія “Райз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрий газда” про стягнення 70481грн. 24коп. основного боргу, 38181грн. 99коп. процентів та 11336грн. 77коп. пені.

          Ухвалою суду від 16.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.05.2010р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 18.05.2010р., ухвалою суду розгляд справи відкладено на 01.06.2010р. За клопотанням сторін, ухвалою суду від 01.06.2010р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 13.07.2010р.

          13.07.2010р. позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 125423грн. 47коп. основного боргу, 30101грн. 63коп. пені, 225762грн. 25коп. збитків та 50801грн. 66коп. 28 % річних.

          З метою проведення звірки взаєморозрахунків, ухвалою суду від 13.07.2010р. розгляд справи відкладено на 27.07.2010р. В судовому засіданні 27.07.2010р. оголошено перерву до 12.08.2010р.

          Ухвалою суду від 28.07.2010р. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрий газда” до Публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз” про повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 17950грн. та 3159грн. 07коп. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, та призначено її для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі. В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом покликається на те, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984 (0) від 14 березня 2008р. на якому грунтуються первісні позовні вимоги, є таким, що не був укладеним і таким, що не породжує жодних юридичних наслідків для сторін, оскільки, на його думку, при складанні договору поставки на умовах товарного кредиту №8323-2984 (0) сторони не дійшли згоди щодо предмету та ціни договору, так як в п. 1.2 договору зазначено, що “найменування товару, його кількість ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її еквівалент в дол. США, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежу) та нарахованих відсотків, інші умови погодженні сторонами - визначені в договорі та специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору”. Вказаний пункт договору має покликання на додатки №1 та №1а в яких містяться істотні умови договору, які не були укладені сторонами.

Також позивач за зустрічним позовом покликається на те, що поставлений на договорі з боку покупця підпис не належить директору ТзОВ “Добрий газда” Качору О.Г, оскільки підписи проставлені на накладних, директором ТзОВ “Добрий газда” Качором О.Г. відрізняються від підпису на договорі.

Твердженння позивача за зустрічним позовом про те, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984 є неукладеним грунтується на вимогах ч.8 ст. 181 ГК України, в якій передбачено, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Тому, на думку позивача за зустрічним позовом підстав для перерахування коштів за договором, що є неукладеним не існувало, оскільки не існувало договору.

Позивач за зустрічним позовом покликається на те, що відповідач безпідставно користується грошовими коштами, в розмірі 17950грн. 00коп. що належать позивачу, які були перераховані відповідачу за зустрічним позовом позивачем платіжними дорученнями №132 від 11.11.2008р. на суму 10000грн. 00коп., №150 від 04.12.2008р. на суму 3000грн. 00коп., №4 від 06.01.2009р. на суму 1000грн. 00коп., ,№20 від 16.01.2009р. на суму 1000грн. 00коп., №21 від 21.01.2009р. на суму 700грн. 00коп., №5 від 27.01.2009р. на суму 300грн. 00коп., №40 від 25.02.2009р. на суму 1000грн. 00коп., та готівкою - товарний чек №0480 від 17.12.2008р. на суму 950грн. 10коп. (копії долучено до зустрічного позову).

Також позивач за зустрічним позовом просить суд відповідно до п.2 ст.1214 та п.2 ст. 536 ЦК України, стягнути з відповідача за зустрічним позовом проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких відповідно до представленого суду розрахунку за період з 11.11.2008р. по 21.07.2010р. становить 3159грн. 07коп.

В судовому засіданні 12.08.2010р. судом оголошено перерву до 07.09.2010р.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, покликаючись на те, що факт передання товару на суму 323600грн. 00коп. позивачем не доведений, оскільки накладна ВН-10026-00240 від 08.04.2008р. на цю суму не може бути доказом факту прийому-передачі товару, оскільки на ній немає підпису особи що отримує товар. Також відповідач покликається на те, що відповідно до умов п.2.2 договору ціна товару в доларах США вказується в додатку до договору, які сторонами підписані не були.

Проти зустрічних позовних вимог представник ПАТ “Компанія “Райз” заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву та поясненні, долученому до матеріалів справи в судовому засіданні 07.09.2010р. Зокрема, покликається на те, що укладаючи угоду про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984(0) від 14.03.2008р. ТзОВ “Добрий ґазда” визнав і підтвердив свій обов'язок перед ПАТ “Компанія “Рай” сплатити суму боргу за переданий товар, що в еквіваленті станом на 05.03.2009р. становить 37137,82 долари США, до 15.08.2009р., що свідчить про те, що всі розрахунки за цим договором обраховувалися в грошовому еквіваленті іноземної валюти (в доларах США).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14.03.2008р. між сторонами укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8323-2984/0, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач - прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом .

Відповідно до п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару ( в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі , які є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем по накладних №ВН-10026-00240 від 08.04.2008р. на суму 323600грн. 00коп.; №ВН-10026-00297 від 16.04.2008р. на суму 32269грн. 50коп., що станом на момент відвантаження еквівалентна сумі 70469,21 дол. США.). Копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У розділі 2 договору сторонами погоджено ціну договору, терміни та порядок розрахунків. Відповідно до п.2.1. договору ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку.

п.2.2. договору визначено, що грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

05.03.2009р. сторонами укладено угоду про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984 (0) від 14.03.2008р., відповідно до п.1 якого покупець визнає і підтверджує свій обов”язок перед продавцем, що виник у відповідності до укладеного між сторонами договору станом на момент укладення угоди по сплаті 187546грн. 00коп. боргу за переданий товар, що в еквіваленті становить 37137,82 доларів США. Також відповідно до п.2 договору сторони дійшли згоди змінити розмір відсотків за користування товарним кредитом з розрахунку 16% річних на суму в еквіваленті 37137,82 доларів США. згідно п. 1 даної угоди починаючи з 01.11.2008р.

п.3 вказаної угоди сторони дійшли згоди змінити термін розрахунків передбачений договором поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984(0) від 14.03.2008р. та додатками до нього і встановити наступну дату повної оплати відстроченння платежів: по оплаті вартості товару - 15.08.2009р. в сумі 37137,82 доларів США; по оплаті відсотків за користування товарним кредитом –15.08.2009р. в сумі 4672,24 доларів США

п.2.7. договору визначено, що строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Як стверджує позивач у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, відповідач провів частковий розрахунок, погасивши борг на загальну суму 426648грн. 80коп., що еквівалентно 62301,81 доларів США Станом на день подання позовної заяви відповідач повного розрахунку не провів.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість на суму еквівалентну 15823,31 (70469,21 +7655,91 - 62301,81) дол. США.

Відповідач за первісним позовом своїх зобов”язань за договором не виконав, вартості товару, отриманого відповідно до договору, та процентів за користування товарним кредитом не оплатив, станом на час звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача становить 125423грн. 47коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

ч.1 ст. 694 ЦК України передбачено можливість продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 694 ЦК України).

ч. 5 ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За порушення строків оплати товару, позивач відповідно до п. 7.3. договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Відповідно до представленого суду розрахунку, який міститься в уточненні позовних вимог, розмір нарахованої до сплати пені за 365 днів становить 30101грн. 63коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обґрунтованою не в повній мірі та такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 15050грн. 82коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно п.7.6 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань по цьому договору припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

п.7.5. договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець (відповідач) сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 50801грн. 66коп. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог) відсотків за користування чужими коштами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення в частині стягнення 225762грн. 25коп. збитків, суд прийшов до висновку про залишення позову в цій частині без розгляду, оскільки позивачем не представив належних доказів на підтвердження завданих відповідачем збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, передбачені договором, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України “під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною”.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

В задоволенні зустрічних позовних вимог суд прийшов до висновку відмовити повністю з огляду на наступне:

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульований Господарським кодексом України та зводиться до наступного: господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

Відповідно до п.2 ст. 524 ЦК України сторони, укладаючи договір, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість їм уникнути впливу інфляційних процесів на суму їх грошових зобов'язань. Цивільний кодекс України у п.2 ст. 533 визначає умови здійснення розрахунків, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті: сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 2.2 розділу 2 договору поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984(0) від 14 березня 2008 року сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Однак розмір грошових зобов'язань покупця визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно п. 2.3 розділу 2 цього договору покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п.2.2, на банківський рахунок постачальника.

Крім того, сторонами за умовами договору погоджено визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, що дає можливість їм уникнути впливу інфляційних процесів на суму їх грошових зобов'язань, та визначено умови здійснення розрахунків, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті: сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається шляхом множення еквіваленту заборгованості на офіційний курс відповідної валюти на день платежу. Тобто, погоджено механізм оплати заборгованості за даним договором.

Укладаючи угоду про внесення змін до договору поставки на умовах товарного кредиту № 8323-2984(0) від 14 березня 2008 року ТзОВ “Добрий ґазда” визнав і підтвердив свій обов'язок перед ПАТ “Компанія “Райз” сплатити суму боргу за переданий товар, що в еквіваленті станом на 05.03.2009р. становить 37137,82 долари США, до 15 серпня 2009 року. Цей факт слугує доказом того, що всі розрахунки за цим договором обраховувалися в грошовому еквіваленті іноземної валюти (в доларах США).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України, а також ст.193 ГК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, покупець за договором повинен виконати свої зобов'язання по сплаті заборгованості, еквівалент якої виражений та погоджений в іноземній валюті, перед продавцем.

Відтак, враховуючи вищенаведене, в задоволені зустрічної позовної заяви ТзОВ “Добрий ґазда” слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 125423грн. 47коп. основного боргу, 15050грн. 82коп. пені, 50801грн. 66коп. 28% річних.

В частині стягнення решти 15050грн. 81коп. пені –відмовити, в частині стягнення 225762грн. 25коп. збитків –позовні вимоги залишити без розгляду.

           Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.11, 22, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 625, 655, 691, 692, 694 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 224, 229, 230-233, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрий газда”, вул.Миру, 51, с.В.Грибовичі, Жовківського району Львівської області (ідентифікаційний код 35657122) на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія “Райз”, м.Київ, вул. Заболотного, 152 (ідентифікаційний код 13980201) 125423грн. 47коп. основного боргу, 15050грн. 82коп. пені, 50801грн. 66коп. 28% річних, 1912грн. 75коп. витрат по сплаті державного мита та 104грн. 50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 225762грн. 25коп. збитків –залишити без розгляду.

4.          В частині стягнення 15050грн. 81коп. пені –відмовити.

5.          Видати позивачу довідку на повернення з державного бюджету 1268грн. 05коп., зайво сплаченого державного мита за платіжним дорученням №12219 від 21.05.2010р.

6.          В задоволенні зустрічних позовних вимог –відмовити повністю.

Суддя